Категорія: 1919 – 1938 Закарпаття в міжвоєнний період

Переглядів: 285

До 100-річного ювілею Листопадового зриву 1918 року у Львові: як наші верховинці стали гвардією Західно-Української Народної Республіки

Улюбленою моєю темою є героїчна доба 1918-1919 років і я завжди туди повертаюся, щоб на моїй скромній бандурі оспівати Святий Бунт і черпати сили на дальше…

Василь Ґренджа-Донський

Мапа ЗУНРУ цьому дописі мова йтиме про одну з етапних (переломних) подій нашої історії — Листопадовий зрив, 100-річний ювілей якого маємо цьогоріч. Відразу з перших рядків хочу наголосити — це наша спільна історія, а не львівська, галицька чи західноукраїнська. Наші краяни задіяні в обговорюваних подіях безпосередньо і надзвичайно активно. І я доведу це, застосовуючи елементи мікроісторичного підходу (напряму) історіографії, який фокусується на дослідженнях глобальних загальноісторичних процесів у мікроконтексті. Таким чином, мікроісторія стає знаряддям боротьби із деперсоналізацією та дегуманізацією світової історії, які несе за собою класична подієва та процесуальна історія. Продовження

Державно-правовий статус Закарпаття

Після поразки національно-визвольних змагань у 1918 – 1919 роках державно-правовий статус Закарпаття пройшов своєрідну еволюцію, основними етапами якої були: а) автономія в складі Угорщини згідно з законом №10 «Руська Крайна» від 26 грудня 1918 року; б) рішення Всезакарпатських Народних зборів від 21 січня 1919 року про возз’єднання краю з Українською Народною Республікою; в) автономія в складі Чехословацької Республіки згідно з рішеннями Сен-Жерменського мирного договору від 10 вересня 1919 року. Продовження

Політична інтеграція до Чехословацької Республіки

Головною метою чехословацької політики щодо Закарпаття було втримання й поступова інтеграція краю до суспільно-політичної й соціально-економічної систем республіки. Для організації адміністрації краю в Ужгороді вже у липні 1919 р. створюється Цивільне Управління на чолі з чеським адміністратором Я. Брейхом. Втім, уся повнота влади на території приєднаного до ЧСР краю спочатку належала військовому коменданту. В листопаді 1919 р. Був введений стан військової диктатури на всій території краю, яка тривала до кінця 1922 р. Продовження

Адміністративно-територіальне будівництво

Упродовж 1919 – 1920 років чехословацький уряд провів реорганізацію адміністративно-територіального устрою на Підкарпатській Русі. Було встановлено поділ на чотири жупи (жупне обводи), які у свою чергу поділялись на окреси (округи). Таким чином, утворили Ужгородську жупу (лютий 1919 року), Мукачівську жупу (травень 1919 року), Берегівську жупу (вересень 1919 року). Марамороська жупа була створена у липні 1920 року з центром у Великому Бичкові, пізніше – у Солотвині. До складу чотирьох жуп входили наступні округи: Ужгородська – Ужгородський, Перечинський, Середнянський та Великоберезнянський округи; Мукачівська – Мукачівський, Довжанський, Свалявський, Росвиговський, Нижньо-Верецький, Волівський округи; Березька – Берегівський, Хустський, Іршавський, Косинський, Севлюський округи; Марамороська – Рахівський, Тересвянський, Тячівський, Великобичківський округи. Міста Ужгород, Мукачево, Берегово були виділені в окремі адміністративні одиниці.

Продовження

Умови становлення парламентської демократії та партійної системи

У період 1918 – 1920 років серед закарпатської інте­лігенції проходив процес групування чи об’єднання, що стало характерною рисою політичного життя тогочасного суспільства. Тому початок формування політичних партій, які поділялися як за національною ознакою (русофільські, українські, угорські, єврейські), так і за структурною організацією (філії загальнодержавних або самостійні крайові партії), слід відносити до 1919 року. Суспільство новоствореної Чехословацької держави відчуло на собі період становлення й адаптації багатопартійної системи. Продовження

Етапи розвитку політичних партій

По своєму цікавою була багатопартійна система в Підкарпатській Русі. Демократичність поглядів у сфері політики сприяла існуванню в краї упродовж згадуваного періоду близько п’яти десятків політичних організацій, при чому система автономних політичних партій у кілька разів перевищувала загальнодержавні. Найбільше політичних організацій нараховувалося у русофільському таборі, і, незважаючи на деякі відмінності, вони мали спільні риси. Насамперед, це негативне ставлення до проукраїнських політичних і культурно-національних змагань місцевого населення, опозиційна позиція щодо чехословацької державної влади та її централістської політики в краї. І якщо в першій половині 20-х років ці ідеї знаходилися на початковому етапі, то з часом русофільські політичні партії все активніше виступали проти українофілів, опозиція до чехословацької влади набувала все гострішого характеру. Продовження

Характеристика діяльності партій

Усього на території Підкарпатської Русі упродовж міжвоєнного періоду діяло сім найбільших загальнодержавних партій, які створили крайові партійні філії із власним структурно-організаційним апаратом. До таких можна віднести Чехословацьку Соціал-Демократичну Партію (ЧСДП), Аграрну Партію (у різні часи щонайменше тричі змінювала офіційну назву), Комуністичну Партію Чехословаччини (КПЧ), крайовий комітет якої був утворений на основі Міжнародної Соціалістичної Партії Підкарпатської Русі (МСППР).

Продовження

Участь партій у парламентських виборах

Політичний розвиток Чехословацької Республіки, створеної у 1918 році, мав усі характерні риси демократичного суспільства, що перш за все виражалося в дієвості плюралізму, опорі на законодавчі ініціативи, практиці політичного рівноправ’я. Упродовж 20 – 30-х років ХХ століття прояви політичного плюралізму набули ефекту безпосередньої участі в політичній еволюції держави її громадян. Продовження

Мережа регіональних громадських організацій Закарпаття у 1920 – 1939 роках

Громадянське суспільство в Закарпатті почало розвиватися вперше у часи входження регіону під назвою Підкарпатська Русь до складу Першої Чехословацької Республіки. Це відбулося у 1920 – 1939 роках, коли новостворена держава запровадила демократичні політичні відносини й вибудовувала відповідну політичну систему. Як наслідок, у регіоні широкого поширення отримала масштабна мережа національно-культурних, професійних, спортивних, жіночих і молодіжних громадських організацій, які б виступали гарантами їхніх громадських, господарських, культурних прав та свобод. Серед найвідоміших громадських організацій того часу були Товариство «Просвіта» та «Общество ім. Олександра Духновича». Продовження

Господарська політика Чехословацької влади та проблеми соціального розвидку

Поряд із політичними та культурними правами Закарпаття могло отримати й реальну економічну допомогу в контексті розбудови господарських закладів, збільшення кількості працюючих у різних секторах економіки, покращення умов розвитку аграрного сектора тощо. Проте подальші роки показали всю складність реалізації намічених кроків. Незважаючи на усвідомлення важливості процесу інтеграції політичних, адміністративних, економічних і культурних проблем Закарпаття, чехословацька влада робила все можливе, аби дистанціювати регіональний розвиток від загальнодержавного. Особливо це стосувалося економічного стану, який у краї був надзвичайно складним. Найвідчутнішим він виявився у гірських районах. Продовження

  • Сторінка 1 з 2
  • 1
  • 2
  • >