Категорія: Статті

Переглядів: 90

ЯК БУДУВАЛИ КОМУНО-РАДЯНСЬКЕ ЗАКАРПАТТЯ: витоки, динаміка, ресурси (декілька слів про монографію Василя Міщанина «Радянізація Закарпаття 1944 – 1950 рр.»)

36776575_2086046785010592_2006364070764085248_n«Радянська» тема сьогодні в Україні знаходиться під грифом «табу», принаймні її сприймають у змісті процесу декомунізації. Але історія на те і є історією, що змушує нас шукати в минулому відповіді на чисельні процеси людської життєдіяльності, вбирати важливі уроки для сьогодення і майбутнього розвитку.

Слава Богу, є й ті, хто серйозно займається дослідженням маловідомих, а подекуди й зовсім не вивчених питань. Василь Міщанин один із таких. Упродовж довгого часу він вивчав проблеми аграрних відносин післявоєнного періоду в Закарпатті, і ось, нарешті, значно розширив предметне поле дослідження новим ґрунтовним дослідженням, яке цілком справедливо назвав узагальнено «Радянізація Закарпаття 1944 – 1950 рр.».

Продовження

«НОВІЙ СВОБОДІ» – 80 РОКІВ !!!

нс1Якось непомітно пройшла одна із знакових подій в історії Закарпаття – 80 років від дня виходу у світ першого номеру щоденної газети «НОВА СВОБОДА». Чому я говорю про неї і відзначаю як важливий цей ювілей? Відповідь я дам досить прагматичну. Всі знавці і шанувальники минулого нашого регіону не можуть заперечити той факт, що ця новинка, яка хоч і виходила друком менше ніж один рік (15 червня 1938 року – 15 березня 1939 року), все ж стала ХРОНІКОЮ багатьох тогочасних подій в історії чи не найскладніших днів і місяців життєдіяльності закарпатців.

«НОВА СВОБОДА» – унікальне джерело того часу. Це свідчення рівня регіональної журналістики і політичної публіцистики, суспільно-політичної думки і авторських поглядів, друкарської справи, мовного та літературного розвою, а найголовніше – підтвердження буденного життя жителів краю, доказ їх буденних справ, політичних, економічних, соціальних, культурних, релігійних та інших дій, переживань, мрій і сподівань…

15 червня 1938 року Августин Волошин, який був одним із «батьків» газети, у матеріалі на першій сторінці писав: “Сердечно витаю всіх читачів, особливо тих, що своїми лептами і своєю працею причинилися до здійснення давного нашого бажання: мати свій независимий, нашим національним справам відданий щоденник…».

І справді «НОВА СВОБОДА» стала літописцем національної радості й трагедії закарпатських українців. Новинка разом із ними співпереживала державне будівництво Карпатської України.

«НОВА СВОБОДА» – це джерело історичних знань. З її шпальт ми дізнаємося про такі знакові події в історії регіону як:

Мюнхенська змова і Віденський арбітраж, за якими територія тогочасної Підкарпатської Русі зазнавала кардинальних змін і скорочувалася у рази;

соціально-економічний і культурно-духовний розвиток краю;

перенесення столиці регіону з Ужгорода до Хуста;

формування чотирьох автономних урядів Підкарпатської Русі/Карпатської України;

проведення виборів до першого регіонального парламенту – Сойму Карпатської України;

напади угорських і польських терористів на міста і села регіону;

проголошення автономії Підкарпатської Русі та незалежності Карпатської України.

Подій описано й інших дуже і дуже багато…

Новинка позиціонувала себе як український незалежний тижневик. Факт виходу щоденної газети для того часу вже є героїчним! «НОВА СВОБОДА» буде стояти на основі єдности й цілости нашої держави, та захоронення її демократичного республіканського ладу, – писав у тій же ж статті «З першим числом українського щоденника» Августин Волошин.

Але найщиріше, на мій погляд, звучать інші його слова, що стали свідченням довгоочікуваної радості щодо виходу першого номера газети: «Віримо, що наш часопис станеться відголоском бажань найширших кругів народу, буде органом народньої думки і народньої совісти».

Так чи інакше, а «НОВА СВОБОДА», котрій виповнилося днями 80 років, постала в авангарді переліку одних із найвідоміших періодичних видань в історії Закарпаття…

Маріан ТОКАР, Агенція досліджень “КАРПАТІЯ”

 

З історії політичної думки Закарпаття: радикальний націоналізм Степана Росохи та Івана Рогача

Політичні погляди провідних діячів Карпатської України представляла й група молодих радикалів-націоналістів. До них відносять Степана Росоху, Івана Рогача та ін., які виховувалися на традиціях українського націоналізму й виступали опонентами поміркованим представникам старшого покоління регіонального політикуму (А.Волошин, брати Бращайки та ін.). Продовження

Цікавинки-самоназви закарпатців у дослідженнях Федора Потушняка

У двотижневику «Літературна неділя», який виходив у 1941–1944 роках в Закарпатті, видруковано чимало записів народних пісень, матеріалів історичного, етнографічного та етнолінгвістичного характеру. Десятки народних вірувань, документальний запис і науковий аналіз яких важко переоцінити, опублікував у часописі відомий краєзнавець Федір Потушняк. Продовження

Гуцульська родина з Богдана на фото ХІХ століття

_МолдавчукПід час перегляду старих фотографій родинного архіву до рук потрапила стара унікальна фотографія. Надрукована вона на дуже тонкому папері, пожовклому від часу.

Стан фотографії поганий, адже вік її немалий. Це фото належить до одного з перших, коли в Європі в ХІХ столітті почали робити фотографічні знімки. Продовження

«Башта русинів»: історія храму в двох світлинах…

0001Село Сторожниця поблизу Ужгорода. Греко-католицька церква святих Кирила і Мефодія.

У 1930 році в Йоврі (тодішня назва села) спорудили храм, але через нелегке фінансове становище місцевої парафії, збудували тільки одну вежу, хоча за архітектурним задумом фахівця німецького походження із чеських Судетів на плані їх було дві. Через це у простонародді церкву ще називали «Баштею русинів» (також можна зустріти назву «Турня русинів»)…

Тоді на урочистостях з нагоди освячення храму взяли участь високоповажні гості – Мукачівський єпископ Петро Гебей та Пряшівський єпископ Павло Гойдич. Святкова програма складалася із 23 пунктів і була розрахована на два дні (19 – 20 липня). Це було величне свято не тільки для місцевих вірників, а й гостей із навколишніх поселень.

Завершенню будівництва церкви багато в чому сприяла «пробивна» вдача відомого просвітника о. Івана Фленька, котрий тут служив. Автором унікальних стінних розписів церкви був відомий закарпатський живописець Йосип Бокшай. Символічним гімном місцевих греко-католиків стала «Песнь до св. Кирилла и Методіа», яка вперше прозвучала тут 20 липня. Автором твору був місцевий учитель та голова читальні «Просвіта» в селі Андрій Міньо.

Чотири церковні дзвони, що отримали імена “Марія”, “Іван”, “Петро” та “Микола” були виготовлені у кредит на відомій ужгородській ливарній фабриці “Акорд”. Два з них згодом були зняті з храму та вивезені в невідомому напрямку угорськими військами, які відступали з регіону наприкінці Другої світової війни.

Історична справедливість архітектурного плану була відновлена в 1992 році, коли відроджена греко-католицька громада Сторожниці (жовтень 1990 р.) реконструювала храм, добудувавши другу вежу. Святкове освячення цілісної споруди відбулося 18 жовтня 1992 року. І на цьому святі також були присутні поважні гості – Апостольський Візитатор, архієпископ монс. Франческо Коласуоно, єпископ-ординарій Іван Семедій, священик Нью-Йоркського греко-католицького приходу монс. Раймонд Місулич та інші.

Тодішній місцевий священик Василь Вайдулич свою святкову промову розпочав із таких слів: «Пресолодкий Ісус Христос допоміг нам здійснити нашу давнішню мрію. Ми прикрасили нашу церкву другою турнею. Цей наш храм є окрасою і пам’яткою нашої Церкви!»…

Маріан ТОКАР (Ужгород)

З історії політичної думки Закарпаття: національне питання у поглядах братів Реваїв

17Продовжуємо знайомити з представниками української політичної думки Закарпаття 20 століття. Вона викристалізовувалася у ході складної політнико-національної, ідеологічної та культурно-національної боротьби, яка набрала особливої ходи у міжвоєнний період, коли Закарпаття під назвою Підкарпатська Русь стало повноцінною складовою чехословацької демократичної системи з класичними елементами зародження громадянського суспільства, політичного плюралізму, демократичних цінностей.

Серед активних будівничих такої демократичної системи в регіоні, а згодом і Карпатської України були й брати Федір та Юліан Реваї, які проявили себе успішними громадськими лідерами та політиками, а також стали виразниками чіткої української національно-культурної позиції.  Продовження

У пошуках своєї України…

17203190_1853188901629716_1696061806383609900_n20-те століття для українських земель було надзвичайно складним у контексті їх державотворення. Після розпаду Австро-Угорської та Російської монархій, до складу яких входили українські етнічні території, розпочалися пошуки шляхів реалізації політико-державної організації українського суспільства. Продовження

З історії «Просвіти» в селі Оноківці поблизу Ужгорода

Onokovcy_gerbУ 1990-х роках науковою інтелігенцією Закарпаття зроблено значний крок з відновлення й висвітлення історичного минулого регіону. Чільне місце у цьому процесі посідає період входження Срібної Землі до складу Чехословацької республіки (1919 – 1939 рр.).

Зокрема, з кожним роком відкриваються все нові й нові сторінки історії української культурно-освітньої громадської організації «Просвіти», яка мала свої осередки по всій території Закарпаття. Це важливо тепер, особливо напередодні 100-річчя від часу заснування товариства. На інтернет-сайтах, у періодичній пресі, в щорічних «Календарях «Просвіти», в наукових збірниках чи окремими книжками з’являються історичні нариси про діяльність сільських читалень, про їхніх керівників та рядових членів, про роль осередку в житті місцевих громад тощо. Але, незважаючи на це, конкретна діяльність багатьох осередків є маловідомою, і такі сторінки історії чекають своїх дослідників, очікують на поширення серед широкої публіки. Однією із таких є сторінка історії села Оноківці поблизу Ужгорода. Продовження

Літописне джерело про село Богдан на закарпатській Рахівщині

image002Джерела є основою для вивчення історії, подій минулого – як ширшого масштабу, так і регіональної та місцевої історії. У селі Богдан таким джерелом місцевої історії є і церковний літопис, який вели священнослужителі села місцевої парафії. Про це першоджерело через сайти “Закарпаття онлайн” та “заКарпатія” маю на меті привернути увагу до минулого цього гірського поселення неподалік найвищої гори Українських Карпат – Говерли.

Продовження