Категорія: Статті

Переглядів: 1210

Іван Синетар – закарпатський педагог у столичних вишах

Закарпаття дало чимало висококваліфікованих працівників вищої школи, які працювали у вітчизняних столичних вузах. Про одного з наших земляків і піде мова. Іван Синетар народився 12 квітня 1937 року в селі Гандеровиця, що на Мукачівщині, і був четвертою дитиною сільських землеробів. Батько Іван та мати Марія виховували його, як і старших Михайла, Марію та Анну, у дусі шанобливого ставлення до старших та інших чеснот.

Продовження

Буковина і Закарпаття: політична історія сучасності

obkl_inetВ Ужгороді побачила світ колективна монографія науковців Ужгорода й Чернівців «Електоральні процеси України в регіональному вимірі: Буковина і Закарпаття» під редакцією професорів Анатолія Круглашова і Маріана Токаря (Ред. колег.: М. Зан, М. Гуйтор, Ю. Остапець, Н. Ротар; Відп. за вип. М. Токар. – Ужгород: Поліграфцентр «Ліра», 2014. – 552 с.).

Продовження

Закарпатський липень 25 років тому: під знаком народження Народного Руху України

ruhНародний Рух України за перебудову – громадсько-політична організація, виникнення якої стало реакцією свідомих українців на гальмівні процеси радянської влади в другій половині 1980-х років. Зміст її діяльності полягав у прискоренні розвитку демократичних суспільно-політичних процесів того часу. Участь у ньому брали представники різних професій, соціальних груп, релігійних конфесій, політичних уподобань і навіть національностей. Хоча в кожному регіоні України формування Народного Руху України мало свої особливості, їх об’єднувала спільна мета – створення епіцентру українського національного відродження, згуртування українського народу з метою боротьби за незалежну державу Україна.

Продовження

З історії хорового мистецтва в Закарпатті

На основі усіх перечитаних джерел з цього питання приходиш до висновку, що хорове мистецтво на Закарпатті ще дуже мало вивчено. Взагалі, про становлення і розвиток цього виду мистецтва мало хто брався ґрунтовно дослідити і написати. І я не хочу претендувати на таке відкриття. Проте хотів би торкнутися окремих аспектів цієї, на мою думку, надто важливої проблеми.

Продовження

Руські читанки Володимира Бірчака

Література належить до головних засобів виховання, вона забезпечує розвиток когнітивної, афективної, соціально-психологічної сфер особистості, а через це стає універсальним засобом всебічного формування індивіда. Тому з тривогою сприймаємо триваюче згасання читацького інтересу серед шкільної молоді. Серед причин цього називають розширення інформаційного поля сучасної культури, різноманітних форм розваг, появу новітніх інформаційних технологій, електронних носіїв культурної інформації, відсутність сталого національного книжкового ринку. З іншого боку, в умовах формування нової національної української школи відбувається зміна змісту навчання.

Продовження

Хуст: історія церковного годинника

OLYMPUS DIGITAL CAMERAГодинник – ніби об’єктив, що віддзеркалює світопростір між миттю й вічністю, між духовним і тлінним, між життям і смертю. Кожного ранку, проходячи повз старовинний костел святої Анни, задивляюсь на круглий пристрій для вимірювання часу, і ніби поринаю в сиву глибину віків… Скільки всього в маленькому містечку над Тисою пов’язано з цим середньовічним годинником, скільки невідомого нам приховує він, але… вперто мовчить, відраховуючи хвилини і сповідаючи тільки про плин годин та настання нової доби… Продовження

„Місця пам’яті” та колективна ідентичність

У цій розвідці я хотів звернути увагу на роль пам’ятних місць у конструюванні колективної ідентичності. Дослідження цих речей поки що залишаються поза сферою інтересів більшості українських етнологів та антропологів, однак слід зазначити, що такі студії мають значний пізнавальний потенціал. Колективна ідентичність у нашій науці не стала звичним робочим конструктом, оскільки вона як явище фактично не піддається обчисленню чи дефініції. Причиною цього є її мінливість, хоча при своїй нестабільності вона часто відіграє важливу роль в історії суспільств.

Продовження

Періодика довоєнного Закарпаття про сімейне виховання

Сімейне виховання є визнаною першоосновою еволюції виховних цінностей. Адже сім’я виступає першим і найважливішим чинником виховання молодої генерації. Саме цей соціальний інститут перебуває в центрі значних соціально-політичних і культурно-духовних перетворень у суспільстві, які безпосередньо формують цілісну систему впливу на виховання молоді. Історичний досвід доводить, що кожна нація чи народність, зважаючи на регіональні умови свого розвитку, визначали й утверджували власні традиційні, звичаєві, обрядові особливості, що накопичувалися у форматі історичної пам’яті. У цьому контексті їх найефективнішим оберегом залишалася сім’я, родина. Такі традиції укорінювали найморальніші цінності, серед яких найпершими були почуття поваги, чесності, ввічливості та доброзичливості. Саме сімейне виховання започатковувало процес формування світоглядної свідомості й ціннісної системи виховання молоді, оскільки сім’я виконувала поряд з іншими й функції передачі новим поколінням духовних і матеріальних цінностей, життєвого досвіду тощо.

Продовження

Особливості менталітету українців і русинів

Відома сентенція О. Маковея – «Від Сяну і по Дон – русин всюди автохтон» (ще в ХІХ ст. етнонім русин вживався на всій території України, зараз зберігся лише на Закарпатті). Те саме чуємо і в словах В.Вербицького до гімну України – «…згинуть наші вороженьки від Сяну до Дону…», що не дивно, оскільки українська етнічна територія більша від існуючої державної чи не в два рази.

Продовження

Українська романістика другої половини ХХ століття про Карпатську Україну

У національно-визвольних змаганнях на Закарпатті історія виокремлює труди і дні Карпатської України (жовтень 1938 – березень 1939). Правда, радянські історіографи давали цим подіям негативну оцінку. Свідчення очевидців тих трагічних подій вперше були зібрані в збірнику “Карпатська Україна в боротьбі” (Відень, 1939), де, крім спогадів Степана Росохи, Юліяна Химинця, Івана Рогача, Олега Кандиби, Миколи Чирського, О.Вівчар у статті “Ліс шумить” опублікував почуті на Закарпатті пісні та перекази про мужніх захисників Срібної Землі. Оперативно на ці події відгукувалися поети в екзилі – Зореслав, Іван Ірлявський, Василь Гренджа-Донський.

Продовження