Архів за місяць: Січень 2019

Січень в історії Закарпаття: день за днем…

354875Шановні наші читачі! Розпочинаємо нову рубрику «Календар «заКарпатія» – День за Днем», який нагадуватиме нам про різні, хоч і не всі, але цікаві події з історії нашого регіону. Якщо знаєте про місцеві події, то пишіть і доповнюйте Календар… Щодня публікуємо рубрику на нашій сторінці у соціальній мережі Фейсбук. А на сайті подаватимемо зведені матеріали один раз у місяць. То ж у добру путь…

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#1_СІЧНЯ

1896 – народився Іван Парканій – головний радник Президентів Чехословаччини Т. Масарика, Е. Бенеша, Е. Гахи, К. Готвальда

1922 – Президент Першої Чехословацької республіки у парламентському виступі згадав про тодішнє Закарпаття такими словами: «Подкарпатська Русь є найбільш занедбаною територією. Наслідки довоєнного угорського абсолютизму та «мадяризації» найбільше відчуваються саме в Подкарпатській Русі…»

1937 – вийшов на пенсію останній Президент Земської адміністрації Подкарпатської Русі Антонін Розсипал

1939 – розпочалася реорганізація місцевих органів влади Карпатської України

1943 – до складу Угорського парламенту кооптовані депутати від тодішнього Закарпаття Петро Дем’янович, Андрій Кричфалуші-Грабар, Стефан Ганьо

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#2_СІЧНЯ

1904 – «Греко-католицька газета» розпочала дискусію про ведення в тогочасному Закарпатті літургії угорською мовою

1941 – Ужгородська поліція облікувала транспорт міста: 135 приватних авто, 54 таксі, 1 автобус, 54 мотоцикли, 40 вантажівок, 2085 велосипедів, 44 карети

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#3_СІЧНЯ

1907 – народилася відома крайова поетеса Миколая Божук (Великий Бичків)

1919 – на посаду Губернатора Руської Крайни (тоді угорська офіційна назва Закарпаття) вступив Августин Штефан

1961 – розпочала роботу спеціальна радянська державна комісія з вивчення «процесу оправославлювання» в Закарпатській області

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#4_СІЧНЯ

1920 – створення фінансового реферату і реферату (відділу) соціальної опіки Цивільного управління Подкарпатської Русі

1945 – група чехословацьких чиновників на чолі з представником їхнього уряду Франтішком Нємецом організовано переїхали з Хуста в Кошице, що ознаменувало остаточний процес радянізації органів місцевої влади в Закарпатській Україні

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#5_СІЧНЯ

1894 – народився відомий художник і педагог Іштван Кутлан (Фанчиково)

1942 – новим регентським комісаром Підкарпаття (тодішня назва Закарпаття у складі Угорщини) призначений Вілмош Пал Томчані

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#6_СІЧНЯ

1882 – народився відомий чеський прозаїк Іван Ольбрахт, котрий побував у Подкарпатській Русі в 1930-х роках, результатом чого стали творчі доробки: роман «Микола Шугай, розбiйник» (Прага: Сфiнкс, 1933), нариси «Гори i столiття» (Прага: Мелантрiх, 1935), збiрка оповiдань i повiстi – «Голет у долинi» (Прага: Мелантрiх, 1937)

1910 – народився композитор і диригент Євген Шерегій (Дусино), брат Юрія-Августина, імена яких носить Закарпатський обласний український музично-драматичний театр

1939 – в Росвигові під Мукачево відбулася «битва на Водохреща» (названа за Григоріанським календарем) між угорськими і чехословацькими військами

1944 – Президент Чехословаччини Едвард Бенеш на зустрічі з англійським прем’єром Уінстоном Черчілем показав йому карту, на якій Закарпаття було зображене вже у складі СРСР

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#7_СІЧНЯ

1921 – народилася журналістка і громадська активістка Зірка Ґренджа-Донська, донька відомого діяча Закарпаття Василя Ґренджі-Донського (Ужгород). Впорядкувала і видала 12 томів його праць, серед яких і Щоденник «Щастя і горе Карпатської України»

1924 – вийшла постанова чехословацького уряду про регулювання порядку проведення перших в історії тодішнього Закарпаття (Подкарпатська Русь) парламентських виборів на пропорційній основі

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#8_СІЧНЯ

1918 – виголошено 14 пунктів післявоєнного міжнародного світоустрою Відро Вільсона, Президента США, який був одним із світових лідерів, що дали добро на створення Першої Чехословацької Республіки, до складу якої під назвою Подкарпатська Русь увійшло тогочасне Закарпаття

1919 – у Ясіня проголошено Гуцульську Республіку, а її Президентом обрано Степана Клочурака

1939 – у Хусті відбулися установчі збори Українсько-німецького товариства. Очолив організацію Федір Ревай

1939 – напад угорських терористів на с. Довге

1958 – СРСР уклав угоду з Чехословаччиною про остаточне врегулювання майнових і фінансових питань, пов’язаних із приєднанням Закарпатської України до УРСР

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#9_СІЧНЯ

1789 – народився відомий лікар і фізик Йожеф Чорба (Виноградово)

1919 – до Ясіня прибула підмога з Галичини: сотня галицьких стрільців та чота з Коломиї

1945 – виголошено Декрет народної Ради Закарпатської України, згідно з яким «вся повнота влади в Закарпатській Україні належить народу і здійснюється через вільно обрані ним представницькі органи – Народні комітети на місцях і Народну Раду в центрі»

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#10_СІЧНЯ

1924 – народився закарпатський історик і літературознавець Яків Штернберг (Орадея, Трансільванія)

1929 – народився заслужений працівник культури УРСР Василь Поляк (Іршава)

1936 – народився прозаїк Степан Лендєл (Герцівці)

1990 – створена Мукачівська організація Української Гельсінської Спілки

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#11_СІЧНЯ

1893 – народився культурно-громадський діяч і педагог Августин Штефан (Порошково)

1901 – народився політико-партійний діяч Олекса Борканюк, лідер Закарпатської крайової організацій комуністичної партії Чехословаччини (Ясіня)

1919 – жителі Синевирської Поляни прийняли рішення про возз’єднання з Україною

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#12_СІЧНЯ

1864 – народився відомий історик, учений Антоній Годинка

1878 – народився науковець, поет і драматург Василь Пачовський

1900 – народився закарпатський казкар Василь Заяць (Чорний Потік)

1916 – народився заслужений вчитель України Золтан Баконій (Невицьке)

1919 – до Ужгорода ввійшов 31-й полк чехословацьких військ під командуванням італійського полковника Амедео Чіаффі

1939 – розпорядження прем’єра Августина Волошина про розпуск політичних партій в Карпатській Україні та призначення виборів на 12 лютого до регіонального парламенту – Сойму

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#13_СІЧНЯ

1918 – народився вчений, педагог, перший декан історичного факультету Ужгородського університету Петро Сміян

1919 – військо Гуцульської Республіки розпочало наступ на угорські позиції вздовж залізниці Ясіня – Сигіт

1939 – створено політичну партію «Українське національне об’єднання» (УНО) – єдину провладну політичну організацію Карпатської України. Головою УНО обрано Федора Ревая

1939 – Головна Команда «Карпатської Січі» в Хусті звернулася до Президії Ради міністрів Карпатської України з проханням виділити січовикам зброю

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#14_СІЧНЯ

1688 – княгиня Ілона Зріні підписала капітуляцію Мукачівського замку після трирічної облоги австрійськими військами, після чого її помістили у монастир у Відні

1884 – народився відомий закарпатський поет, літературознавець і драматург Павло Федор

1919 – у визволений гуцулами Рахів із Коломиї прибув ешелон із двома польовими гарматами та військом під командуванням поручика Ярослава Гафтуняка

1962 – здано в експлуатацію міжнародний нафтопровід «Дружба», південна частина якого йде через Закарпаття

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#15_СІЧНЯ

1909 – народився громадський діяч і педагог, депутат Сойму Карпатської України Микола Мандзюк (Великий Бичків)

1917 – народилася музикант і прозаїк Маргарита Немеш (Розтоцька Пастіль)

1919 – об’єднані війська гуцулів та галичан захопили Требушани (Ділове), Білин, Великий Бичків та підійшли до Мараморош-Сигета

1921 – відкриття Руського театру Товариства «Просвіта» в Ужгороді

1945 – Народна Рада Закарпатської України прийняла рішення про виселення з регіону «сейкельських дорожніх робітників», привезених окупаційною угорською владою

1945 – Міністерство внутрішніх справ СРСР прийняло рішення про масову депортацію німців Закарпаття (переважно у Тюменську область Росії)

1959 – офіційно розпочався Всесоюзний перепис населення – перший повноцінний для Закарпатської області в складі СРСР

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#16_СІЧНЯ

1816 – народився письменник, теолог, пастор Мукачівської в’язниці Янош Літераті

1879 – народився відомий письменник, історик, релігійний діяч Юлій Гаджега, псевдонім Юлій Русак (Руське Поле)

1907 – народився засновник, режисер та актор першого професійного українського театру Закарпаття Юрій Августин Шерегій. Сьогодні його ім’я, як і брата Євгена, носить Закарпатський обласний український музично-драматичний театр

1914 – народився вчений, викладач, дослідник звичаїв, обрядів, традицій та історії колонізації закарпатських німців Степан Штефуровський (Ужгород)

1939 – чехословацький уряд призначив третім міністром Карпатської України генерала Лева Прхалу. «Карпатська С іч» заявила протест

1939 – напад на с. Барвінок угорської терористичної групи в складі 60 чоловік

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#17_СІЧНЯ

1877 – народився актор, режисер і директор Руського театру Товариства «Просвіта» в Ужгороді Олександр Загаров

1887 – народився закарпатський казкар Юрій Ревть (горінчово)

1897 – народився таємно висвячений греко-католицький єпископ, викладач духовної семінарії, канонік, папський капелан, папський прелат, в’язень сумління Олександр Хіра (Вільхівці). Помер у Караганді на засланні

1919 – народився відомий закарпатський поет Іван Ірлявський (родинне прізвище Рошко) (Ірлява)

1922 – народився учасник ОУНівського руху, воїн «Карпатської Січі», в’язень радянських таборів, доброволець 1-го окремого чехословацького батальйону Людвіка Свободи, командир 2-го танкового батальйону, Герой Радянського Союзу Степан Вайда (Дулово)

1939 – у Хусті пройшло засідання урядових представників Карпатської України, Чехії, Словаччини та Німеччини з приводу трудової еміграції. Німеччина запропонувала роботу 4 тисяч закарпатців

1939 – у Хусті пройшла масова демонстрація і мітинг протесту з приводу призначення міністром Карпатської України генерала Лева Прхали. З балкону Січової готелю виступили Ф. Ревай, М. Бращайко, Д. Климпуш, І. Роман. І. Кедюлич, а в Будинку уряду – А. Волошин. У Прагу надіслано відповідну ноту протесту

1942 – в Ужгород прибув новий угорський регентський комісар Підкарпатської території Вілмош Пал Томчані

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#18_СІЧНЯ

1918 – народився журналіст, Заслужений працівник культури України Михайло Владимир (Олешник)

1919 – відкриття Паризької мирної конференції, на якій одне з подань чехословацьких лідерів стосувалося «угорських русинів». Тогочасне Закарпаття на форумі репрезентували Григорій Жаткович і Юлій Ґардош – від американських русинів та Антон Бескид – від Пряшівської Руської Народної Ради

1936 – народився поет, педагог, заслужений працівник народної освіти України, лауреат Премії імені Лесі Українки Степан Жупанин (Іршава)

1961 – в Закарпатській області завершила роботу спеціальна урядова комісія з вивчення «процесу оправославлювання» місцевого населення

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#19_СІЧНЯ

1909 – народилася громадсько-політична діячка, педагог Ганна Мандзюк

1939 – у Хуст в супроводі озброєної бронемашини прибув новопризначений у Празі міністр Карпатської України генерал Лев Прхала, незважаючи на масові протести й офіційні ноти

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#20_СІЧНЯ

1747 – народився краєзнавець, письменник і дослідник минулого Земплинської, Угочанської та Сатмарської жуп Антал Сірмаї (Пряшів)

1925 – народився відомий прозаїк, заслужений працівник культури України, лауреат Республіканської премії імені А. Головка та Закарпатської обласної імені Ф. Потушняка Юрій Мейгеш (Великий Раковець)

1939 – призначений Прагою міністром Карпатської України генерал Лев Прхала представив себе автономному уряду в Хусті. Його нове призначення не визнали і проігнорували, а зустріли виключно як військового високопосадовця. Вечером генерал Л. Прхала відбув з Хуста без почесного супроводу

1945 – у Москві міністр закордонних справ Угорщини Янош Дєндєші підписав договір про визнання поразки у війні та перемир’я з державами-переможцями США, СРСР і Великобританією, що актуалізувало питання повернення окупованих угорцями територій

1956 – відбувся пуск Теребле-Ріцької гідроелектростанції (ГЕС) – незвичайному інженерному рішенню в унікальних природних умовах. Між річками споруджено дериваційний тунель завдовжки 3,7 км, яким води річки Тереблі через ГЕС потрапляють до річки Ріка

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#21_СІЧНЯ

1741 – народився відомий педагог, історик, літератор, громадський і церковний діяч Іван Пастелій (Мала Пастіль)

1919 – у Хусті відбувся Всенародний конгрес угорських русинів (відомий в історії також під назвами Закарпатські всенародні збори, Хустський конгрес, Хустський з’їзд), на якому ухвалили символічне рішення про возз’єднання (злуку) комітатів Мараморош, Угоча, Берег, Унг, Земплен, Шарош, Сепеш, Абауй-Торна з Україною.

1929 – народився заслужений лікар України Федір Лигирда (Голубине)

1939 – до окупованих Ужгорода й Мукачева вперше з офіційним візитом прибув угорський прем’єр Бейло Імреді у супроводі міністра торгівлі та промисловості Антала Кундера і державного секретаря Тібора Потокі

1945 – відбувся Перший з’їзд профспілок Закарпатської України

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#22_СІЧНЯ

1880 – народився науковець, автор чисельних праць Олександр Бонкало, псевдонім О. Рахівський (Рахів)

1912 – народилася Заслужена майстриня народної творчості України, член Національної спілки художників України Гафія Візичканич (Ганичі)

1919 – Директорія УНР в Києві видала Універсал про затвердження злуки «Західно-Української Народньої Республіки (Галичина, Буковина, Угорська Україна) і Наддніпрянської Великої України» в «єдину незалежну Українську Народню Республіку»

1939 – масові демонстрації на честь 20-ї річниці до Дня Соборності України відбулися в Хусті, Сваляві, Перечині, Рахові, Бичкові, Данилові. Одночасно в Ізі, Білках, Данилові, Драгові, Рахові, Бичкові, Королеві – виступи чеської жандармерії та частини місцевого населення на підтримку чеського генерала Лева Прхали. Подекуди відбулися сутички

1944 – народилася Народна артистка України Клара Лабик (Ужгород)

1946 – Указом Президії Верховної Ради СРСР у складі Української Радянської Соціалістичної Республіки утворено Закарпатську область із центром у м. Ужгород

1959 – завершився Всесоюзний перепис населення, згідно з яким кількість населення Закарпатської області склала 920 тисяч 173 особи

1992 – у Берегові створено професійний угорський драматичний театр імені Д. Ійєша

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#23_СІЧНЯ

1910 – народився закарпатський поет Федір Могіш (Скотарське)

1039 – оголошено збір на засідання проводу партії Українське Національне Об’єднання 24 січня, на якому вирішуватимуть обрання керівних органів і план позачергових дій

1945 – Сталін у листі до Президента Едвара Бенеша відповів на його апеляції щодо повернення Закарпаття до складу Чехословаччини, вказавши, що «радянський уряд не може заборонити населенню Закарпатської України реалізувати власні національні прагнення»

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#24_СІЧНЯ

1891 – народився педагог, засновник і керівник музично-драматичного товариства «Кобзар» в Ужгороді Михайло Рощахівський. У 1921 – 1925 роках навчався на композиторському відділенні Празької консерваторії. Записував пісенний фольклор, обробляв народні мелодії для хору, співпрацював з іншими музикантами і композиторами. У 1920 році передав М. Леонтовичу нотні записи пісень: «Ой вербо, вербо», «Ой лугами-берегами», «По горах, горах сніженьки лежать». У 1946 році – заснував і очолив Виноградівську дитячу музичну школу

1939 – у Хусті сформовано центральний провід партії Українське Національне Об’єднання – єдиної легальної політичної організації в Карпатській Україні. Головою обрано Федора Ревая. Обрані також заступник голови, генеральний секретар, секретар, редактор преси, референт пропаганди, контролери (2 чол.) та члени проводу (13 чол.)

1946 – Указом Президії Верховної Ради УРСР у Закарпатській області введено юрисдикцію Української РСР. З цього часу на території регіону офіційно починають діяти радянські закони

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#25_СІЧНЯ

1933 – народився закарпатський музикант і композитор Павло Копинець (Імстичево)

1945 – націоналізовано лісопромислову фірму «Латориця» і конфісковано на користь держави хімічні заводи в Перечині, Сваляві, Великому Бичкові. Замок графа Шернборна на Мукачівщині передано профспілкам під територію відпочинку для службовців і робітників

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#26_СІЧНЯ

1791 – народився відомий педагог і організатор крайової шкільної системи Іван Чургович (Новоселиця)

1920 – народився музикант, диригент, композитор, популяризатор народної пісенної творчості Закарпаття Антоній Контратович (Кальна-Розтока)

1941 – в Ужгороді створено Подкарпатське наукове товариство. Головою обрано Антонія Годинку (до 1943 р.)

1945 – народився відомий дослідник історії Закарпаття, карпатознавець Павло Роберт Магочій

1990 – під тиском громадськості сесія Закарпатської обласної ради прийняла рішення «Просити Верховну Раду УРСР та Раду міністрів припинити будівництво Пістрялівської РЛС»

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#27_СІЧНЯ

1897 – народився угорський письменник, педагог, журналіст, редактор закарпатської угорськомовної газети «Magyar Újság», директор видавництва «Tátra» Мігаль Томаш (Берегово)

1915 – чергове вторгнення російської армії в Карпатський регіон

1926 – народився відомий художник-графік Павло Бедзір (Калини)

1933 – народився вчений-літературознавець, літературний критик Василь Поп (Рокосово)

1939 – центральний провід партії Українське Національне Об’єднання в Хусті сформував і затвердив список із 32 кандидатів у депутати регіонального парламенту – Сойму Карпатського України

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#28_СІЧНЯ

1990 – в Мукачеві з ініціативи місцевого осередку Української Гельсінської Спілки утворено Комітет захисту Греко-католицької церкви

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#29_СІЧНЯ

1876 – народився художник, драматург, композитор, збирач народних пісень Сіон Сільвай (Сусково)

1892 – розпочалися вибори до угорського парламенту. Від Ужанського комітату депутатами стали Дежев Бернат, Мігаль Кенде, Іштван Старой, від Березького комітату – Дежев Гулачі, Гейзо лонякі, Янош Недецей, Імре Урой, від Угочанського комітату – Жігмонд Перені, Іштван Телескі, від Марамороського комітату – Міклош Фегер, Пейтер Мігалі, Шандор Погань, Іштван Сіладі, Імре Урані, Дюло Вінц.

1905 – народився історик, філолог, директор Подкарпатського общества наук Іван Гарайда (Зарічево)

1930 – народився вчений, хірург Петро Мізун (Волове (Міжгір’я))

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#30_СІЧНЯ

1765 – народився відомий учений, педагог, фізик, юрист, енциклопедист, випускник Львівського та Віденського університетів Василь Кукольник (Мукачево)

1932 – народився педагог і науковець, професор, дослідник ядерної фізики та квантової електродинаміки, керівник русинського науково-освітнього товариства Іван Кривський (Хуст)

1939 – міністр Карпатської України Юліан Ревай відбув до Праги для залагодження конфлікту навколо призначення генерала Лева Прхали

#Календар_ЗаКарпатія #День_за_Днем
#31_СІЧНЯ

1888 – народився письменник, журналіст і педагог Пал Рац (Мукачево)

1920 – засновано угорськомовну газету «Карпатське слово правди» («Kárpáti Igaz Szó»), яка виходила незважаючи на зміни політичного режиму в регіоні, змінюючи декілька разів назву

Укладач: Маріан ТОКАР, Дискус-Клуб «Локальний Рубікон»

Єврейська етнічна громада і Карпатська Україна: унікальні спогади британського журналіста й дипломата Майкла Вінча

80-річчю Карпатської України присвячується…

06-Svyatkova-brama-u-Husti-pid-chas-viboriv-do-Sojmu-Karpatskoyi-Ukrayini-1939Геополітичні трансформації в Центрально-Східній Європі напередодні 1939 року, зокрема й на теренах Підкарпатської Русі (Карпатської України), привертали значну увагу періодичних видань багатьох країн світу. Всього за декілька місяців Карпато-Українського державотворення в м. Хуст побували десятки кореcпондентів зі США, Японії, Швеції, Великої Британії, Голландії, Бельгії, Швейцарії, Франції, Німеччини, Італії, Польщі та Румунії. В кінці 1938 – перші місяці 1939 років Підкарпаття (Закарпаття) відвідали провідні журналісти відомих світових видань: Енн О’Гара МакКормік («New York Times»), МакНейл Мосс («Times»), Сюзанна Шемінад («Journal de Paris»), Мервір Гордер («Spectator») та ін.

507cb518ffe2309aae89f700faca3524Чимало журналістів, а відтак світова громадськість напередодні Другої світової стали заручниками гібридної війни з її інформаційною складовою, «міфів та пропагандистських схем, запущених нацистськими службами з метою дезінформації та відвернення уваги громадської думки на Заході від справжнього напрямку нацистської агресії в Європі» [14]. Для того, щоб збагнути об’єктивну картину подій було необхідно шляхом низки інтерв’ю з представниками різних соціальних страт і методики включеного спостереження з’ясувати суть справи. Саме з такою метою від 1 січня до 15 березня 1939 року в Карпатській Україні разом із чеським фотографом Чеславом Якубовським перебував колишній британський кореспондент агенції «Reuters» у Польщі (1934–1935) та газети «Christian Science Monitor» (1936–1939), тодішній співробітник слов’янської редакції інформаційної служби «ВВС» (1936–1943) Майкл Вінч (1907–1991). Результатом його подорожі населеними пунктами краю, зокрема відвідин адміністративного центру Карпатської України м. Хуст, стало видання книги в Лондоні під назвою «Republic for a Day: An Eyewitness Account of the Carpatho-Ukraine Incident» (англ. «Одноденна республіка: свідчення очевидця Карпато-Українського епізоду») в тому ж переломному для Європи 1939 році.

Завдяки перекладацькій праці Наталії Кирчів, редакторській роботі історика Олександра Пагирі та філолога Леся Белея переклад книги Майкла Вінча українською мовою у відредагованій назві побачив світ 2012 року в київському видавництві «Темпора». Буквально за короткий термін з виходу україномовного видання з’явилися рецензії та відгуки на мемуарну працю Макла Вінча. Серед них відзначимо рецензії істориків Івана Попа [17] та Олега Полянського [16], психолога Діани Томишинець [20], журналіста Ярослава Деяка [8]. Окремі рефлексії стосовно праці Майкла Вінча в контексті подій часів Карпато-Українського державотворення знаходимо в публікаціях істориків Сергія Федаки [6; 15], Олександра Пагірі [13; 14], Ернеста Гийдела [7, с. 181], Юрія Славіка [19, с. 71]. Ряд цікавих роздумів над проблематикою книги Майкла Вінча опубліковано також у форматі інтернет-блогів [1; 2; 22].

Варто зауважити, що власне єврейська проблематика проходить червоною ниткою в 15-ти розділах книги Макла Вінча. Прикметно, що навіть самого автора «через характерний ніс та риси обличчя» двічі (згідно тексту – М.З.) сприймали за єврея [5, c. 11, 84]. За нашими підрахунками, євреї згадуються на 53-х (більше 16 %) із 328-ми сторінок тексту британського журналіста.

Метою нашої розвідки є висвітлення життєдіяльності єврейської етнічної меншини Карпатської України через призму спогадів Майкла Вінча. Використовуючи дослідницькі принципи івент-аналізу ми спробуємо з’ясувати зміст головних сюжетних кластерів єврейського питання в Карпатській Україні, які висвітлив Майкл Вінч: 1) єврейські / юдейські традиції та обрядовість; 2) форми господарювання та зайнятості євреїв; 3) експропріаторські дії місцевої влади щодо євреїв та антисемітизм у Карпатській Україні; 4) політичний конформізм підкарпатського єврейства.

Єврейські / юдейські традиції та обрядовість.

Karpatenukraine_vor_1938-006Подорожуючи Хустщиною суботнього дня Майкл Вінч спостерігає за євреями-чоловіками, які одягнуті в довгі плащі «з чорного сатину і з підкладкою прямого покрою, підперезані довкола талії довгим шнуром, та екзотичні з вигляду круглі чорні оксамитові капелюхи з пласкими крисами і смужкою із соболя, з під якої випущено соболині хвости» [5, с. 42]. Євреї накинулися криком із погрозами на фотографа Чеслава Якубовського, який наважився їх знімати, що євреям заборонено в шабат. На Рахівщині, в Ясінях, уважний журналіст і дипломат фіксує пригоду зі зніманням дротів, які місцевий рабин повісив над дорогами на виїзді з села, для нагадування всім євреям про те, що в шабат «не слід в кишенях носити гроші» [5, с. 70].

У м. Хусті Майкл Вінч спостерігав за євреєм, який «вирушив із куркою під пахвою до ритуального різника» [5, с. 319]. Автор дає детальний опис кошерних правил, які передбачають забивання птиці й тварин із випусканням крові. Ця процедура доручалася тільки «спеціальному обрядовому м’ясникові-різникові, який бере чотири пенси за забиття курки та десять пенсів за забиття гуски [5, с. 189].

Майкл Вінч скрупульозно змальовує обрядовість єврейського життя з багатьма жорсткими заборонами під час шабату, підпорядкованості жінок у єврейських родинах, які «майже не виходять з дому, якщо не брати до уваги щотижневого походу до синагоги». Втім і там обряд передбачає жінкам сидіти «на балконах за занавісками». Згадує журналіст і про звичай гоління голови нареченої перед весіллям та носіння перуки «до кінця свого життя»; звичай ґендерно розмежованих танців хлопців із хлопцями, а дівчат – з дівчатами [5, с. 190].

Форми господарювання та зайнятості євреїв.

Більше двох третин із понад 100-тисячної єврейської спільноти міжвоєнного Підкарпаття мешкали у сільській місцевості. Проте в окремих містах євреї представляли досить значну частку населення. Насамперед вони домінували в Солотвині (44 %), Мукачеві (43 %), Буштині (36 %) та Іршаві (36 %) [9, с. 15, 189; 11, с. 5; 12, с. 68; 23, s. 130; 25, s. 149]. У результаті Віденського арбітражу 2 листопада 1938 року на зміну угорцям, єврейська етнічна громада стала найбільш репрезентативною етнічною меншиною (понад 12 % населення) в межах автономної Підкарпатської Русі (Карпатської України) [4, с. 294]. Майкл Вінч про це також відзначає: «…їх нараховувалося тут близько 65 000 душ або десь 13 відсотків від усього населення, у відсотковому відношенні більше, ніж у будь-якій іншій країні Європи» [5, с. 185].

Український географ Володимир Кубійович зауважував, що євреї Підкарпаття живуть не лише по містах, але й селах. Загалом «творять вони по містах ¼ населення, по селах 11 % усієї людності; найчастіше мають села 5–15 % жидів, села положені при важніших шляхах навіть 20 % і більше. Треба згадати, що все господарське життя опановане жидівським елементом» [10, с. 42]. На цю характерну для міжвоєнного часу оставину й звертає особливу увагу Майкл Вінч. За його оцінкою, в той час як єврейська еліта краю контролювала «вищі рівні комерційної діяльності та правосуддя, решта громади тримала міські та сільські магазини, готелі та ресторани, шила одяг, ремонтувала годинники та каналізацію…» [5, с. 185].

Змальовуючи соціально-економічну інфраструктуру гірського Ясіня автор констатує, що тут «майже всі послуги колісного майстра, коваля, столяра і навіть майстра з пошиття селянських кошухів та взуття надавали євреї» [5, с. 60]. Місцевий майстер-єврей навіть пишався тим, що «у селі є одинадцять майстрів, що шиють кожухи. Десятеро з них – євреї, і лише один українець, і він навіть не вміє пошити кожух як належить» [5, с. 63]. Євреї опановували різні ремісничі професії, навіть традиційне для гуцулів виготовлення трембіт [5, с. 78].

У румуномовній Нижній Апші Майкл Вінч підмічає відмінності між господарськими традиціями румунів і євреїв, які тримали буйволів, на відміну від «українських селян у сусідньому селі», які твердили, що «в них так не заведено» [5, с. 202]. В с. Німецька Мокра журналіст описує життя німецької громади й зауважує про проживання в селі всього двох єврейських родин, кожна з яких тримала по магазину [5, с. 276].

Подорожуючи зі Сваляви до Мукачева, в розмові з водієм, який «як і решта таксистів у Карпатській Україні, був євреєм» Майкл Вінч з’ясовує неспокій і хвилювання місцевого єврейства через економічну дезорганізацію в краї. Його респондент констатував, що «за останні декілька місяців усе розладналося, почало валитися, і ніхто не знає, що принесе зі собою завтрашній день» [5, с. 149].

Експропріаторські дії місцевої влади щодо євреїв та антисемітизм у Карпатській Україні.

1_11_1Вже на перших сторінках своїх спогадів Майкл Вінч звертає увагу на те, що готель, «яким управляла Січ, лише нещодавно… був перейнятий від єврея, – і це, здається, пояснювало все» [5, с. 9]. На запрошення референта пропаганди в уряді Карпатської України Володимира Комарницького він відвідує великий ресторан готелю, який «належав євреєві, але Січ його, як і багатьох інших, присусово виштовхала до Угорщини» [5, с. 20]. Лідер Українського національного об’єднання (далі – УНО) Федір Ревай також приймає британського журналіста «в друкарні, одноповерховій білій будівлі, в якій перед нещодавньою конфіскацією була єврейська середня школа» [5, с. 119]. У їх розмову несподівано втручається перекладач Федора Ревая, який необачливо твердить про намір влади вилучити гірські пасовища від євреїв [5, с. 121].

Без вказівки назви «одного гірського містечка» автор змальовує випадок збирання з єврейської громади 10 тис. корун для «допомоги бідним євреям», які вони так і не побачили. Майкл Вінч припускає, що кошти пішли на «місцеву Січ, яка ніколи не публікувала ніяких фінансових звітів, але якій ніколи не бракувало засобів». Там само згадується про продаж «комісарами» контрактів, примусове виселення євреїв і надання дозволів «на проживання та імунітет від подальшого чіпляння взамін на пожертву 15 000 корун для Січі» [5, с. 40]. В концентраційному таборі Думен поблизу Рахова, як зауважив автор, покарання відбували «декілька євреїв чи їм подібних, хто без причини піднімав ціни…» [5, с. 100].

Принагідно зауважимо, що у спогадах підкарпатських євреїв саме карпатські січовики виступають головними організаторами антисемітських акцій восени 1938 – навесні 1939 років. Євреї згадують, що січовики вимагали грошей, складали «чорні списки», під загрозою насильства й смерті виселяли євреїв з їхніх будинків; напередодні вступу угорських військ у Буштині січовиками була зруйнована головна синагога [9, с. 303; 18]. Практикувалися також депортації єврейського населення. До прикладу, батько Естер Оффер, який народився у Мукачеві, але тривалий час мешкав у Хусті, після Віденського арбітражу в листопаді 1938 року був депортований з родиною до місця власного народження, яке вже було в складі Угорщини. Лише після подій березня 1939 року сім’я Оффер змогла знову повернутися до Хуста [24, p. 326].

В «Одноденній державі» Майкла Вінча згадується випадок так званого «побутового» антисемітизму. Йдеться про групу з восьми хлопців-гуцулів у Ясінях, які здійснили напад на вісімнадцять учнів-євреїв ремісничого училища на подвір’ї між уроками; «били їх палицями і, залякуючи ножами, змусили їсти жир зі свинячої грудинки, що для правовірних євреїв табу. Протягом двадцяти хвилин там було справжнє пекло» [5, с. 92–93].

Політичний конформізм підкарпатського єврейства.

3.hЄврейська громада, як мовилось вище, зберігала традиційний уклад життя, а її інтереси були зосереджені головним чином у бізнесовій сфері. Політичне представництво євреїв Підкарпатської Русі головним чином було зосереджене в рамках діяльності Єврейської сіоністської партії та Єврейської демократичної партії (з 1925 року – Єврейська ортодоксальна партія), менш авторитетними були Єврейська громадянська партія та Єврейська міщанська партія.

Із забороною діяльності політичних партій (за винятком Німецької партії – М.З.) урядом Августина Волошина, політична участь чехословацьких громадян Підкарпатської Русі була зведена до голосування «за» або «проти» УНО на виборах до Сойму Карпатської України 12 лютого 1939 року. У девятому розділі книги Майкл Вінч оцінює голосування та його результати з іронією, називає вибори «безглуздою подією» [5, с. 169]. Нашу ж увагу привертає випадок зі старим євреєм, який ствердно констатував, що буде голосувати за уряд, а потім додав: «А якщо я проголосую за уряд, то що ми з того будемо мати?» Натовп добродушно зареготав» [5, с. 172].

Звісно, що встановити, який саме відсоток підтримки / непідтримки УНО був з боку єврейської громади Карпатської України на виборах 12 лютого 1939 року, практично неможливо. Водночас редактори україномовного видання праці Майкла Вінча зауважують, що серед майже 13 % проти УНО на виборах у Хусті голосували переважно громадяни угорського та єврейського походження [5, с. 259]. В той час у мемуарах Володимира Бірчака наголошується на масовому голосуванні євреїв краю та підтримці УНО. Репортер Роман Голіян, якого цитує автор, зокрема відзначав, що в Буштині довелося побачити «жидів, старих і молодих, пейсатих і бородатих, з лямпіонами, що підносили вгору руку і заєдно гукали: – Слава Україні!» [3, с. 114].

В останній день перебування Майкла Вінча в Хусті, напередодні засідання Сойму та проголошення незалежності Карпатської України все місто було в синьо-жовтих прапорах. «Перелякані євреї обмальовували синьо-жовтими смугами навіть вітрини своїх магазинів» [5, с. 324]. Проявляючи політичний конформізм, євреї «із завзятих донедавна мадяронів, зробились нині не менш завзятими українофілами, українськими патріотами, з простої калькуляції самозбереження» [3, с. 114]. Поряд із цим, за спогадами свідків подій березня 1939 року, з приходом угорського війська представники єврейської громади так само щиро вітали нову владу, але вже угорськими національними триколорами [21, с. 186; 24, р. 329].

Загалом можна підсумувати, що мемуарну працю Майкла Вінча «Одноденна держава» варто вважати цінним джерелом із реконструкції культурно-антропологічного дизайну міжвоєнного Підкарпаття. Особливо вдало автор висвітлив етнопсихологічний портрет єврейства через опис традиційного одягу, звичаїв, обрядів, господарювання та зайнятості, стереотипів поведінки. Майкл Вінч надає інформацію про експропріаторські дії місцевої влади та випадки антисемітизму в Карпатській Україні. Його свідчення підтверджують тезу щодо ментального пристосуванства та політичного конформізму підкарпатських євреїв в умовах різних політичних режимів першої половини XX cт., в тому числі й короткотривалого епізоду Карпато-Українського державотворення.

Список використаних джерел:

  1. Англійський журналіст про Карпатську Україну, Севлюш та віскі. Голос Карпат. Дата оновлення: 06.02.2015. URL: https://goloskarpat.info/culture/54d4db4858654/?utm_content=031 (дата звернення: 02.01.2019).
  2. Англійський журналіст про українську «одноденну державу». Спроба рецензії. Livejournal. Дата оновлення: 13.08.2012. URL: https://friday-ptaha.livejournal.com/40547.html (дата звернення: 02.01.2019).
  3. Бірчак В. Карпатська Україна: Спогади і переживання / Післямова Романа Офіцинського. Ужгород: Ґражда, 2007. 200 с.
  1. Болдижар М. М. Наслідки Віденського арбітражу для Карпатської України. Нариси історії Закарпаття. Т. II (1918–1945) / Редакційна колегія: І. Гранчак, Е. Балагурі, І. Грицак, В. Ілько, І. Поп. Ужгород: Закарпаття, 1995. С. 294–296.
  2. Вінч М. «Одноденна держава»: свідчення англійського очевидця про події Карпатської України. К.: Темпора, 2012. 348 с.
  3. Галущак М. Гітлер «злив» Карпатську Україну. Zik. Дата оновлення: 18.03.2013. URL: https://zik.ua/news/2013/03/18/gitler_zlyv_karpatsku_ukrainu_399017 (дата звернення: 02.01.2019).
  4. Гийдел Е. Ахіллесова діра. Рецензія на: Raz Segal, Genocide in the Carpathians: War, Social Breakdown, and Mass Violence, 1914–1945. Україна Модерна. № 24. С. 170–189.
  5. Деяк Я. Майкл Вінч. Одноденна держава. Наступна республіка. (дата оновлення: 04.07.2014). URL: http://nastupna.com/culture/one-day-state (дата звернення: 02.01.2019).
  6. Елинек Й. А. Карпатская диаспора: Евреи Подкарпатской Руси и Мукачева (1848–1948); пер. с англ. М. Егорченко, С. Гурбича, Э. Гринберга, при участии С. Беленького, О. Клименко; фотоматериалы и карты П. Р. Магочия; пер. рус. текста В. Падяк. Ужгород: Изд-во В. Падяка, 2010. 498 с.: [в т.ч.] 32 фото. + XXII с. На рус. языке.
  7. Кубійович В. Людність. Карпатська Україна: Ґеоґрафія – Історія – Культура. Перевидано без змін. Нью Йорк: Накладом Карпатського Союзу в ЗСА, 1972. С. 37–49.
  8. Маґочій П. Р. Євреї на Закарпатті. Короткий історичний нарис / Magocsi P. R. Jews in Transcarpathia. A brief historical outline. Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2005. 28 с.
  9. Маґочій П.-Р., Петровський-Штерн Й. Євреї та українці: тисячоліття співіснування; переклад з англ. Оксани Форостини; ред. укр. вид. Валерій Падяк. Ужгород: Вид-во Валерія Падяка, 2016. 316 с. + XII с.: іл. + мапи.
  10. Пагіря О. «Український П’ємонт у Карпатах»: українське питання в західному дискурсі 1938–1939 рр. Меморіальний музей тоталітарних режимів «Територія терору». URL: http://territoryterror.org.ua/uk/publications/details/?newsid=576 (дата звернення: 02.01.2019).
  11. Пагіря О. Як західна преса та дипломати писали про Карпатську Україну. Українська правда, Історична правда. Дата оновлення: 15.03.2018. URL: http://www.istpravda.com.ua/articles/2018/03/15/152208/ (дата звернення: 02.01.2019).
  12. Поліха П. «Карпатський кросворд» і досі повністю не розгаданий. Час Закарпаття. Дата оновлення: 23.03.2014. URL: http://chas-z.com.ua/news/1079 (дата звернення: 02.01.2019).
  13. Полянський О. Україна очима іноземців (Рец. на кн.: Майкл Вінч. «Одноденна держава»: свідчення англійського очевидця про події Карпатської України. – К.: Темпора, 2012. – 348 с.). Вільне життя. 15 березня (№ 21). С. 6.
  14. Поп І. «Одноденна держава» очима англійця. Новини Закарпаття. Дата оновлення: 04.03.2015. URL: https://transkarpatia.net/transcarpathia/politic/45246-odnodenna-derzhava-ochima-anglycya.html (дата звернення: 02.01.2019).
  15. Радченко Ю. Забуте насилля: Карпатська Січ та євреї (1938–1939). Україна модерна. Міжнародний інтелектуальний часопис. Дата оновлення: 29.04.2016. URL: http://uamoderna.com/md/radchenko-carpathian-sich (дата звернення: 04.01.2019).
  16. Славік Ю. Політична «зачистка» приєднаної частини Підкарпатської Русі (листопад 1938 – березень 1939 рр.). Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. С. Зуляка. Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2015. Вип. 1. Ч. 2. С. 68–74.
  17. Томишинець Д. Психологічний портрет Майкла Вінча та аналіз його книги «Одноденна держава»: іноземець про Карпатську Україну. Просвітницько-пізнавальний інтернет-портал «заКарпатія». Проект Агенції досліджень регіонального соціуму «Карпатія». Дата оновлення: 24.03.2016. URL: http://www.zakarpatia.com/?p=2670 (дата звернення: 02.01.2019).
  18. Чумалівський М. Відступ з Чомонину. Стилос проти стилетів: Карпатська Україна в журналі «Пробоєм» (1934–1943) / Упорядкування, передмова та примітки Леся Белея; Дизайн серії Надії Пономаренко. Серія Ucrainica: ad fontes. Книга 5. Ужгород: Ґражда, 2009. С. 184–190.
  19. Штрай А. «Одноденна держава». Голос Карпат. Дата оновлення: 14.12.2016. URL: https://goloskarpat.info/society/585110b9bd464/?utm_content=031 (дата звернення: 02.01.2019).
  20. Kugel Ch. Židé na Podkarpatské Rusi. Podkarpatská Redigoval Dr. Jaroslav Zatloukal. Vydal Klub pŕátel Podkarpatské Rusi v Bratislavĕ roku 1936 / Перевидання книги «Підкарпатська Русь» (1936) / Ужгородська Спілка чеської культури Я. А. Коменського; Клуб Т. Г. Масарика в Ужгороді; Ужгородське товариство словаків; Закарпатське товариство охорони пам’яток. Ужгород: Приватна друкарня Романа Повча, 2005. S. 149–151.
  21. Segal Imported Violence: Carpatho-Ruthenians and Jews In Carpatho-Ukraine, October 1938–March 1939. Studies in Polish Jewry. Vol. 26: Jews and Ukrainians / Edited by Yohanan Petrovsky-Shtern and Antony Polonsky. Published for The Institut for Polish-Jewish Studies and The American Assosiation for Polish-Jewish Studies. Oxford – Portland, Oregon: The Littman Library of Jewish Civilization, 2014. P. 313–336.
  22. Suk V. Židé na Podkarpatské Rusi. Podkarpatská Redigoval Dr. Jaroslav Zatloukal. Vydal Klub pŕátel Podkarpatské Rusi v Bratislavĕ roku 1936 / Перевидання книги «Підкарпатська Русь» (1936) / Ужгородська Спілка чеської культури Я. А. Коменського; Клуб Т. Г. Масарика в Ужгороді; Ужгородське товариство словаків; Закарпатське товариство охорони пам’яток. Ужгород: Приватна друкарня Романа Повча, 2005. S. 128–137.

Михайло ЗАН, кандидат історичних наук, доцент, докторант кафедри політології і державного управління Ужгородського національного університету (Ужгород)

ПРО РІВЕНЬ КУЛЬТУРИ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ У ГРОМАДСЬКОМУ ТРАНСПОРТІ м. УЖГОРОД

thumb-item-523x340-030cГО «Агенція досліджень «Карпатія» завершила експеримент, метою якого було дослідити рівень культури перевезення пасажирів у громадському транспорті м. Ужгород. Цього разу до уваги бралися виключно великогабаритні автобуси – нові «Електрони». Як відомо, вони курсують двома найдовшими маршрутними лініями: № 18 – ТЦ «Епіцентр» – УжНУ (11, 97 км) і № 20 – Пл. Корятовича – Речовий ринок (8, 9 км).
КОРОТКО ПРО ДЕЯКІ РЕЗУЛЬТАТИ.
ДЕКІЛЬКА ПОЗИТИВНИХ МОМЕНТІВ: Графік переважно стабільний. Рух транспорту можна відслідкувати в інтернеті. Інтервал наближений до ідеалу, тобто відставання від графіку є не значні.
Попри завантаженість деяких вулиць автобус рухається доволі динамічно. В середині автобусів комфортно для всіх категорій пасажирів, постійно працює система оголошень та відеофіксації. Якісно подається інформація про наступні зупинки та про оплату проїзду. Вартість квитка 5 грн. Для права проїзду достатньо оплатити проїзд у водія. Водії професійно виконують свою роботу та майже бездоганно обслуговують пасажирів. Надання відповідних послуг в цілому варто оцінити позитивно (8 з 10 балів).
НЕГАТИВНІ МОМЕНТИ: Як часто буває, головні негативні враження складає людський фактор. Це стосується як сторони, яка надає соціальні послуги, так і тих, хто їх отримує. Водії, здійснюючи маневр на зупинку, не завжди використовують технічні можливості наближення до місця посадки, де очікують автобус пасажири. Це ускладнює рух автомобілів або взагалі призводить до заторів позаду автобуса, що зупинився. Така ситуація також ускладнює можливість підходу пасажирів до автобусу під час посадки, які змушені проходити неочищені місця зупинки (у даному випадку сніг), або ж залиті водою вибоїни. Вихід пасажирів на проїзну частину також в цій ситуації створює для них зайву небезпеку.
Культура пасажирів також складає двояке враження. Щодо поведінки в середині автобуса виникає зауваження стосовно того, що пасажири не завжди звертають увагу на таблички з інформацією про місця для інвалідів. Другий момент стосується того, що пасажири, оплативши проїзд, не завжди беруть квиток у водія, що унеможливлює контроль за подальшим надходженням плати в бюджет міста, а дозволяє скористатися коштами на свій розсуд (водій/перевізник). Водії, натомість, не змушують пасажирів брати квиток після оплати, а в деяких випадках, коли пасажир просить його, не охоче виконують цю дію.
Це при тому, що в автобусі регулярно наголошується про штраф вартістю у 100 грн за безбілетний проїзд. Однак, перевірити у пасажирів наявність квитка не передбачено, оскільки такі контролери відсутні й, очевидно, не плануються через «зайві» витрати на оплату їх праці та інший «інтерес» перевізника.
ВИСНОВКИ: Загалом введення в дію названих маршрутів має беззаперечне позитивне значення. Це полегшує трафік пасажироперевезення по всьому периметру міста. Однак негативним фактом залишається рівень культури обслуговування пасажирів і самої поведінки останніх. Вважаємо, що наявність контролерів у автобусах сприяло б росту культури пасажирів, водіїв і кращого наповнювання бюджету міста. Адже тривала боротьба ужгородців велася саме за це, і видається призупинилася на цьому рівні.
Тому, своїм дослідженням ми закликаємо пасажирів до громадської культури й самовідповідальності та зайвий раз повторимо оголошення, яке звучить щоразу в автобусі: «Шановні пасажири! Просимо придбати квиток за проїзд у водія! Штраф за безбілетний проїзд – 100 грн!». А від себе добавимо: оплативши плату за проїзд – візьміть квиток у водія! Зробимо наше місто кращим!!!

Дослідна лабораторія ГО «Агенція досліджень «Карпатія»

Маріан Токар: “Ювілеї 2019 року – данина минулому Закарпаття”

maxresdefaultНовий 2019 рік буде насичений чималими подіями, які мають знакове відношення до історичної спадщини в Закарпатті. І важливо не те, як і на якому рівні в регіоні відзначатимуться ці події. Важливіше понад усе наше ставлення до минулого, адже воно є символізованим віддзеркалення подій і явищ у майбутньому. А гідність щирого патрота-закарпатця, впевнений, не дасть бодай знаковим історичним фактам канути у забуття!

Продовження