Переглядів: 713 | 24.03.2016 - 19:41

Психологічний портрет Майкла Вінча та аналіз його книги «Одноденна держава»: іноземець про Карпатську Україну

кпНаша стаття написана на основі книги Майкла Вінча «Одноденна держава» за редакцією Леся Белея. Інформація не перевірялась фактами з інших джерел, тому висновки про автора можуть бути не точними. Це лише спроба побачити особистість Майкла Вінча крізь призму аналізу написаної ним праці. В книзі він описував себе, свої переживання та враження, поведінку. Це все піддається аналізу й відкриває нам очі на фрагмент його життя як журналіста з 1 січня до 15 березня 1939 року, які хронологічно збіглися із державотворчими процесами в Закарпатті, тоді – Карпатській Україні. Отож, ми пропонуємо вам подивитись на книгу з іншого, психологічного, боку.
Майкл Блует Вінч (1907 – 1991) народився в Лондоні. У 1929 році здобув ступінь бакалавра в Кембриджі. Займався журналістикою та дипломатією. Упродовж 1936 – 1943 років працював у інформаційній службі ВВС, де відповідав за слов’янський та португальський сектор. Після війни написав книги про Німеччину, Бельгію, Австрію.
Описуючи особистість Майкла Вінча, спочатку знайдемо особливості перебігу його психічних процесів, які безпосередньо впливають на результати його діяльності. Насамперед визначимо тип вищої нервової діяльності автора. Це можна побачити через емоції Майкла Вінча, його поведінку та діяльність. Особистість автора можна описати як сильну, врівноважену та рухливу (інколи інертну). Ці характеристики належать сангвініку, проте зміна рухливості на інертність означає також наявність флегматичного типу. А це означає, що Майкл Вінч поєднує в собі два типи темпераменту, що виявляються залежно від ситуації.
Наведемо певні факти наявності цих двох темпераментів. По-перше, автор проявляє активність, рухливість та бажання працювати, що вимагає його професія. Без перелічених вище характеристик людина була б не в силі виконувати всі службові обов’язки журналіста. По-друге, не зважаючи на активність, автор проявляв спокій у критичних ситуаціях, терпимість, навіть певну інертність.
Майкл Вінч обрав собі професію журналіста. У своїй праці «Одноденна держава» часто звертав увагу на краєвиди, намагався змалювати їх кольори та поєднання. Тому ми можемо зробити висновок, що провідною півкулею головного мозку Майкла Вінча є права, оскільки вона відповідає за образне мислення та творчість. Також ми можемо виокремити наступні риси характеру Майкла Вінча: впевненість у собі, дипломатичність, відповідальність, розсудливість, ввічливість, оптимізм, активність. Він яскраво виявляє спеціальні літературні здібності.
Щоб зрозуміти, яке ставлення було в автора до місцевого населення Закарпаття, необхідно висвітлити ментальність англійців та українців. Менталітет – це еволюційно та історично сформована структура, яка визначає рід почуттів, думок, поведінки, що формує систему цінностей і норм життя як окремої людини так і певних націй, народів, суспільств. На думку Н.Д. Ковальчук архетипом української ментальності є архетип серця. А українські історики В.М. Павленко та С.О. Тяглін до елементів українського національного характеру відносять:
• екзистенційний індивідуалізм;
• егоцентризм;
• інтровертивність;
• консерватизм;
• кордоцентризм;
• провінційність;
• аполітичність та ін.
Тоді, як на думку Г.В. Акопова і Т.В. Іванової, в англійському національному характері були історично закріплені англосаксонська практичність і хоробрість вікінгів, кельтська мрійність і норманська дисципліна. Редактор книги «Одноденна держава» Лесь Белей зауважив, що у праці Майкла Вінча проявились суб’єктивізм та англосаксонське сприйняття. Тому ми можемо стверджувати, що певна початкова позиція громадян однієї країни до громадян іншої відобразилась і у цій книзі.
Залишається визначити мотив приїзду Майкла Вінча до Карпатської України в той час. Безумовно, причиною стала його професія та події, що хвилювали весь світ. І він, як журналіст і представник одного із провідних світових інформагенств, повинен був бути в епіцентрі гарячих новин. Саме тому Майкл Вінч побував у багатьох містечках та селах регіону, відвідав архітектурні пам’ятки та місцеві школи, зібрав інформацію про ремесла, історію і т. д.
Майкл Вінч описував Закарпаття бідним, проте цікавим краєм. Українці здалися йому працьовитими, однак не здатними розпоряджатись заробленими грошима. В загальному його ставлення до українців було позитивним. Та інформація, яку він бачив або чув часто модифікувалась його стереотипами, упередженнями.
Нестача комфортних умов життя ускладнювала подорож Майкла Вінча. Ось, як він сам це описував: «Дорога на Сваляву цього разу виявилася цікавою… Раніше вона видавалась мені нудною, очевидно тому, що я бачив її з середини переповненого та смердючого автобусу.»; «Коли я доїхав до Будапешта, Угорщина вдавалась мені мало не раєм, і то, не зважаючи на те, що під час мого попереднього перебування атмосфера в цій країні була мені не симпатичною». Не подобалась Майклу Вінчу також звичка українців говорити пошепки в компанії, проте він сам вдавався до цього, щоб не привертати зайву увагу.
Повертаючись до аналізу самої книги, можна сказати, що цей твір є проявом індивідуального сприймання автора, його суб’єктивного бачення світу. Лесь Белей зауважив, що Майкл Вінч декілька разів помилявся у датах подій чи іменах їх учасників. Це можна пояснити тим, що журналіст знав українську мову не досконало і разом з тим переповідав історії населення, що теж були не точними.
Згадуючи книгу «Одноденна держава» Майкла Вінча у пам’яті залишились хороші спогади. Майкл Вінч дав змогу кожному бажаючому побачити світ, у якому жили закарпатці майже 80 років тому. Хоч той світ інколи був тьмяним та дивним…

Діана ТОМИШИНЕЦЬ, психолог (Ужгород)