Переглядів: 222 | 09.07.2017 - 18:08

Великі Геївці: історія ужанського села від початків до радянської окупації

19987411_1992494210982291_1108584805_nСучасний стан вітчизняної історіографії вимагає окрім розширенням предметних полів регіональної історії, зосередження уваги на невеликі соціуми і малопомітні на перший погляд персонажі [1]. До такого предметного поля можна віднести історію окремо взятого села. Традиція дослідження історії сіл та містечок Закарпаття сягає першої половини ХІХ ст. Угорський дослідник Йожеф Балайті 1836 року написав першу історію Мукачева [2]. У 1861 році Побачила світ “Історія Унґвара» [3] іншого угорського автора – Кароя Мейсароша. У другій половині ХІХ ст. за дослідження історії міст та сіл Березької жупи взявся Тиводар Легоцький [4]. Його фундаментальна праця до нині є джерелом пізнання історії більшості населених пунктів Закарпаття.

У наступні десятиліття місцеві вчені зверталися до висвітлення минулого міст та сіл краю, втім на сьогодні залишається чимало невивчених питань. Фонди Держаного архіву Закарпатської області зберігають тисячі справ, опрацювання яких відкрило б нову сторінку у дослідженні минулого населених пунктів нашого краю. Завданням сучасного покоління дослідників є не тільки ввести до наукового вжитку цей особливо цінний пласт історичних джерел, але й спробувати «прокоментувати» документи в контексті історії окремо взятого населеного пункту, людської спільноти, показати особливості повсякденного життя людей тієї чи іншої історичної епохи.

19987411_1992494210982291_1108584805_nТакою спробою є запропоноване читачу дослідження – «Великі Геївці. Історія ужанського села від початків до радянської окупації», що побачила нещодавно світ в Ужгороді угорською мовою у нашій авторській інтерпретації.

Великі Геївці – одне з найдавніших населених пунктів Ужанщини. Щедра природа, родючі ґрунти і помірний клімат сприяли розселенню та господарській діяльності людини з давніх часів.

Серед виявлених в околицях трьох сусідніх сіл (Великі, Малі та Руські Геївці) найдавнішими пам’ятками є артефакти доби неоліту, тобто 6 – 4 тисячоліття до н.е.

З часів бронзового та залізного віку також віднайдено чимало речових пам’яток. Отож, з впевненістю можна стверджувати, що в околицях Великих Геївців та сусідніх селах давня людина жила постійно і вела певну господарську діяльність. Пам’ятки ранніх слов’ян тут є поодинокими.

Краєзнавча література першу писемну згадку про село Великі Геївці датує 1338 роком. На гербі села зазначена саме ця дата. Втім, у грамотах 14 ст. 20-х років вже є згадки про землю та поселення Гейоц.

Серед перших документально підтверджених володарів села Геївці названо сім’ю Часлоці. Це дрібно шляхетський рід місцевого походження. Однак село ніколи не було власністю тільки одного землевласника. Серед власників були шляхтичі Серетваї, Часлоці, Добо, Нодьмігалї, Паллоці, Буткаї та ін. У 15 ст. у державних документах село згадуэться під назвою Вамош Гейоц, тобто Митні Гейоц. Це є свідченням того, що воно було місцем збору мита. Південніше від села протікає одна з найбільших річок краю – Латориця. Мабуть, за перевезення вантажів та й навіть перехід через річку слід було сплачувати митою.

З кінця 17 ст. назва села фігурує вже у сучасному вигляді – Великі Геївці (Nagygejőc). Серед місцевих землевласників найбільшим числом наділів та заселених селян володіють у селі дрібні шляхтичі Петроваї.

У першій половині 18 ст. із завершенням періоду військово-політичного протистояння між Габсбургами і Ракоці настає відносно мирний період, відбувається економічне зростання. У 1740-х роках до села прибуває декілька угорських протестантських сімей. Звідки вони прийшли і скільки їх було невідомо. Урбаріальні списки часів реформи Марії Терезії зафіксували 19 селянських і 2 желярських сімей.

Урбаріальна реформа повинна була покращити становище селян, втім, це було не так. Опис земельних володінь та селянських наділів 1830-го року вказує на те, що у селі проживало 76 селянських сімей, усього 170 дорослих осіб. Основним господарським заняттям залишалося рільництво. Розводили селяни велику рогату худобу, свиней та мали декілька коней.

19987384_1992510024314043_2096610619_nУ 1848 році землевласниками великогеївських селян були Марія Горват, Іштван Чука, Кріштоф Ілошваї, сім’ї Петроваї, Гомокі та Будагазі. Саме у цьому році в Братиславі скасували кріпосну залежність селян. Однак, ані ліквідація залежності селян, ані комасація та сегрегація наступних десятиліть не могли справедливо вирішити селянське і земельне питання. Проблема малоземелля була актуальною і надалі. Більшість селян села Великі Геївці мали невеличкі земельні угіддя і прибутки з них не були достатніми для виплати податків та утримання сім’ї. Наприкінці 19 ст. селяни вдалися до крайнього засобу пошуків кращого життя – еміграції. Цільовою країною емігрантів стали США, штат Огайо. Матеріали фондів ДАЗО, зокрема копії метричних документів, вказують, що більшість емігрантів з нашого села жити і працювали саме у цьому американському штаті.

Запропонована читачеві книга зосереджує увагу на розвитку релігії, церкви та освіти села Великі Геївці від 17 ст. і до середини 20 ст.

Коли поширився протестантизм у цьому невеличкому ужанському селі – сказати складно. На початку 17 ст. тут існувала протестантська община. Мабуть, тоді звели і першу церкву. Друга була побудована з дозволу імператора Йосипа ІІ наприкінці 18 ст., а третя кам’яна – у 1864 році. Вона і досі є окрасою села.

Римо-католицька церковна громада відносно молода, сформувалася наприкінці 19 ст. Спочатку побудували школу для дітей з римо-католицьких сімей. При школі зведено капличку на честь Св. Анни. Згодом, в 1911 році побудовано римо-католицьку церкву. У часи радянізації Закарпаття вона була закрита, а громада знята з обліку. Відновлено її тільки у 1989 році.

19850897_1992495100982202_84527810_oОкрему увагу приділено шляхетській родині Кенде, які мали володіння в селі Великі Геївці з другої половини 19 ст. і до 1944 року. Їхній куріальний будинок (який місцеві жителі називають палацом) є типовим панським будинком провінційної угорської дрібної шляхти 19 ст., побудований у стилі класицизму.

До квітня 1944 року в селі Великі Геївці проживало понад 60 осіб єврейського походження. Тут з’явилися перші євреї-орендарі, ймовірно, наприкінці 18 ст. За переписом 1787 року у селі проживало 282 осіб, з них 6 іудеї. У 1840 році іудеїв тут було вже 52 осіб, 1880 року – 183, 1910 р.- 137, 1941 р. – 69. У чехословацький період декілька сімей переселилися до Руських Геївців.

На світанку 20 квітня 194-х євреїв відправили до ужгородського гетто, а пізніше до таборів смерті.

Майно депортованих євреїв вже у наступні дні стало ласим шматком для місцевих «невідомих» грабіжників. В архівних фондах залишилися чисельні анонімні скарги про такі зловживання.

Село Великі Геївці має своїх героїв, які загинули на фронтах Першої та Другої світової воєн. Пам’ять про них зафіксована на пам’ятних знаках сільського цвинтаря.

Першими жертвами радянського режиму стали 79 чоловіків мешканців села, яких наприкінці листопада 1944 року було «відправлено» на так звані триденні відбудовчі роботи. Наступним кроком нової влади стала націоналізація церковних земель, будівель тощо.

1948 року розпочалася колективізація. Більшість старожилів не хотіли йти до колгоспів, але мали бажання десь працювати. Потрібно було годувати свої сім’ї. Вони не мали права на вибір. Так розпочався радянський період.

Література:

[1] Верменич Я. Макро-, мезо-, мікро- підходи в історіографічному аналізі: концептуальний плюралізм / Я. Верменич // Україна – Європа – Світ. Міжнародний збірник наукових праць. – Серія: Історія. Міжнародні відносини. – 2012. – Вип.10. – С. 282-287.

[2] Balajthy József. Munkács. Azaz Munkács városának és várának topográphiai, georráphiai, históriai és statisztikai leirása / J.Balajthy. – Debrecen, 1836. – 288 old.

[3] Mészáros Károly. Ungvár története a legrégibb időktől máig / K.Mészáros. – Pest, 1861. – 114 old.

[4] Lehoczky Tivadar. Beregvármegye monográphiája. 1-3 köt. / T.Lehoczky. –  Ungvár, 1881-1882.

Оксана ФЕРКОВ (Ужгород)