Переглядів: 208 | 15.07.2017 - 09:50

Закарпатська гілка роду Бачинських

герб БачинськихРодинне дерево Бачинських на Закарпатті починають «будувати» з греко-католицького священика Івана Бачинського, який служив у селі Райфайловці (нині територія Словаччини, округ Вранов над Топлем Пряшівського краю) — мого 7 раз прадіда (9 покоління). Він народився в Бачині в 70-х роках XVII століття (1666 рік). З дружиною Пелагеєю вони мали дочку та п’ятьох синів, четверо з яких були духовними особами, а саме Василь – (1695 – ?) мій 7 раз прадід, Степан (1694 – 1739) – батько марамороського вікарія Андрея Бачинського (1719 – 1759), Данило (1707 – 1775), Сімеон (1693 – 1726) та Федор (1693 – 1775) – батько єпископа Андрея Бачинського. 

Чому Іван переїхав туди? Мабуть після прийняття унії Мукачівська єпархія потребувала кваліфікованих священиків і багато святих отців тоді були направлені Римом для посилення ідеології з території Польщі, які потім заснували в регіоні та на території Угорщини, Словаччини й Румунії (Трансільванія) династії священиків Дудинських, Легезів, Яцковичів, Коссеїв, Бачинських…..

Тепер в основному на Закарпатті та в Угорщині проживають нащадки Василя Бачинського, який як і батько служив священиком в селі Райфалівці. Там же служив його син Петро (1724 – 1795), а онук Іван (1751 – 1839) служив у сусідньому селі Яначовці. Якщо вони в основному служили на території теперішнього Пряшівського краю Словаччини то вже син Івана – Михайло (1777 – 1847), який спочатку служив в Іначовце (1802),  Убреж (1802 – 1823), в 1825 році був направлений служити в село Заричово Перечинського району, де прослужив до 1847 року. Можна сказати, що від нього пішла династія священиків  Бачинських на території сучасної Закарпатської області.

Разом з дружиною Терезією Заяць (1786 – 1848) вони виховали шістьох дітей.

Іреней (1816 – 1885) священик, канонік МГКЄ.

Едмунд-Євген (1818 – 1898) священик, почесний канонік, служив у Голубиному Свалявського району та Лютій Велико-Березнянського району. Разом із дружиною Аполонією Яроміс виростили дванадцять дітей – п’ять синів та сім дочок. Чотири сини стали священиками, а п’ять дочок – дружинами священиків. Старший його син Євген Бачинський 1845 року народження закінчив віденську духовну семінарію святої Варвари та юридичний факультет Віденського університету. На курорті у Баден Бадені, знайомиться з графом Мілютиним, рідним братом тогочасного впливового воєнного міністра Росії – Дмитра Мілютина. Саме він запропонував молодій обдарованій людині, знавцю кількох європейських мов, поїхати з ним в Росію, щоб стати домашнім учителем свого єдиного сина – Георгія. Це зайняло майже вісім років. А згодом, за рекомендацією графа він переходить до родини настоятеля Московського навчального округу князя М.П. Мещерського, який був далеким родичем письменника Л.М. Толстого. Тут він виховує синів князя – Олександра та Петра, а згодом стає керуючим його великого маєтку. Видатний історик та письменник Карамзін був дідом глави родини. Катерина Миколаївна (донька Карамзіна), добре знала Пушкіна, Гоголя, інших відомих літераторів. Господарка дому, правнучка великого державного діяча ХVІІІ століття М.І. Паніна володіла величезним архівом. Сам Е.Е. Бачинський також збирав рідкісні книги та рукописи. Додому на Закарпаття у 1895 році він привіз рукописи О.С. Пушкіна та М.В. Гоголя, а також Указ Катерини ІІ з її власним підписом.

Після повернення в рідний край, він купив маєток та оселився з дружиною в с. Середнє. Він був не тільки радником, але й  міцною опорою для керівника «Верховинської (Русинської) акції» Еде Егана. Саме його останній запропонував призначити своїм наступником, щоб продовжити гуманітарні справи. Так сталося, що по дорозі до Бачинського в Середнє  20 вересня 1901 року Еган був важко поранений. Через дві доби він помер. Не менш загадковою  і трагічною була й смерть Едмунда Бачинського, похорони якого відбулися 29 липня 1903 року. Про це повідомив його перший біограф, майбутній президент Карпатської України – Августин Волошин у «Місицеслові» за 1904 рік.

сенатор Едмунд Бачинський (1938)Син його сина Стефана та Елізавети Фірцак  Др. Едмунд Бачинський (1880 – 1945) у 1922 році був мером Ужгорода та членом земського уряду. З 1929 по 1938 роки обирався сенатором Чехословацького парламенту від Аграрної партії. Очолював кооперативну спілку. А в 1930-х роках він очолював відому футбольну команду СК „Русь”. В 1938 році  входив до першого та другого автономних урядів Підкарпатської Русі.  З приходом Червоної Армії був заарештований управлінням контррозвідки „СМЕРШ” 4-го Українського фронту в грудні 1944-го і без суду був етапований до м. Єнакієво Донецької області, де й помер від тифу в таборі для військовополонених на шахті “Юнком” в 1945 році.

Андрій (1825 – 1894) – священик, служив у Ростоці, Тихому та Великій Колочаві. Разом із дружиною Меланією Пуза виростив пятьох дітей: три сини стали священиками, а дочки вийшли заміж за священиків.

Михайло (1829 – 1849) – богослов Ужгородської семінарії, учасник національно-визвольної війни угорського народу проти Австрійської імперії, загинув смертю героя 9 серпня 1849 року в бою з австро-російськими військами під Тімішуарою (Румунія). Там же похований в братській могилі.

Терезія – дружина священика Андрія Кіша.

Антонія – дружина священика Івана Торми. Їх син – Іван Торма (1843 – 1905) понад сорок років працював учителем в Заричові, був головою спілки вчителів Ужанської жупи, також певний період часу – сільським біровом. А правнук – відомий просвітитель Іван Гарайда (1905 – 1944). Прапраправнук Івана Торми – Андрій Бараній (народився в Мукачеві) тепер є послом Угорщини в Казахстані.

Памятна дошка на Церкві о. Михайлу Бачинському в с. ЗаричовоСправу отця Михайла, проповідувати Слово Боже та служити свому народу на теренах тогочасної Підкарпатської Русі та сучасного Закарпаття, продовжили його сини, внуки, правнуки, праправнуки та продовжують прапраправнуки, які обрали нелегку та благородну працю сільського священика Мукачівської греко-католицької єпархії.

Бачинські на Закарпатті в основному були священиками, хоча є серед них і  відомі правники та інженери, багато громадських, політичних та церковних діячів.  Серед  репресованих радянською владою греко-католицьких священиків мучеників, сповідники вірності — о. Юлій Бачинський,  о. Теодор Бачинський, о. Данило Бачинський (старший) та Данило Бачинський (молодший).

За радянських часів серед Бачинських ми зустрічаємо багато лікарів, які вже сформували професійну династію, а також  інженерів, музикантів, юристів.

Так, дружиною губернатора Підкарпатської Русі Костянтина Грабаря (1877 – 1938) була Єлизавета Бачинська (1886 – 1951). Їїї сестра Ізабелла Бачинська була дружиною о. Сіона Сільвая, який був керівником відомого на Підкарпатській Русі і далеко за її межами церковного хору «Гармонія», а внук ще однієї сестри – Ірми Бачинської (Гегедеш), був  Ференц Рабар (1933 – 1999) –  угорський політичний діяч, міністр фінансів Угорщини на початку 90-х років минулого століття.

Теща відомого футболіста і тренера Йожефа Сабо – Магдалина Бачинська  (Марко) (1917 – 1993).

Тренер із тенісу зі Швейцарії Ігор Бачинський, а його дочка Тімея у 2016 році займала 15 позицію в світовому рейтингу кращих тенісисток світу. На Олімпійських іграх в Бразилії стала срібною призеркою в парному розряді.

Багато лікарів з родинної гілки Бачинських працюють в США, Англії, Угорщині.

Доска єпископу А. Бачинському в МішкольцЄпископ Андрей Бачинський народився 14 листопада 1732 року в сім’ї  сільського греко-католицького священика Теодора Бачинського в селі Бенятина Унгського комітату (тепер Східна Словаччина). Початкову освіту отримав, як і більшість дітей священиків того часу, від батька.

Коли Андрею виповнилось десять років, він в Ужгороді успішно складає іспит згідно з програмою народної школи. І батько віддає його для продовження навчання до Ужгородської гімназії, яка належала тоді єзуїтам. Закінчивши богословські студії, Андрей повертається додому. 2 вересня 1756 року єпископ Мануїл Ольшавський висвятив його, як неодруженого, на священика. Але після висвячення Андрей повертається до Трнави, щоб продовжити навчання. У 1758 році о. Андрей Бачинський, здобувши  вчений ступінь доктора теології, повертається до своєї єпархії. У цьому ж 1758 році єпископ Мануїл Ольшавський призначає його помічним священиком в містечко Дорог (тепер Гайдудорог в Угорщині). У 1760 році о. Андрей Бачинський став парохом містечка Дорог і деканом Дорозького деканату, а пізніше — Саболчським і Сатмарським архідияконом. Андрей Бачинський упродовж дванадцяти років був парохом міста Дорог.

Єпископ М. Ольшавський наближує до себе освіченого пароха, запрошує для обговорення конфіденційних питань, пов’язаних з канонізацію єпархії. 1768 року новий владика Іван Брадач почав реорганізацію Мукачівського єпископства. А. Бачинський стає одним із чотирьох членів капітули (єпархіального управління). 1769 року він супроводжує І. Брадача на переговорах з Ягерським архієпископом К. Естергазі, які закінчилися безрезультатно. Іван Брадач хотів навіть відмовитися від посади, але А. Бачинський відрадив його від цього.

 У 1770 році саме А. Бачинський в якості генерального вікарія їде до імператриці Марії-Терезії домагатися усамостійнення Мукачівської єпархії. На зустрічі А. Бачинський переконав Марію-Терезію створити окрему єпархію. Після наради 12 травня з міністрами імператриця звернулася до Папи Римського Климента XIV з відповідним поданням. 17 листопада Папа дав свою принципову згоду. Остаточне оформлення єпархії відбулося 19 вересня 1771 року.

У 1772 році після смерті єпископа Івана Брадача – Бачинського вибрали капітульним вікарієм Мукачівської єпархії. А 8 березня 1773 року Андрій Бачинський був іменований Папою на Мукачівського єпископа і висвячений Крижівським єпископом Божичковським у Відні, в цісарській каплиці, наприкінці травня 1773 року.

У 1774 році створив капітулу (консисторію) і 7 вікаріатів. До того часу Мукачівські єпископи не мали своєї палати і кафедри. Тому австрійський уряд віддав Бачинському будинок єзуїтів в Ужгороді, де він мав свій постійний осідок. Завдяки його старанням священикам встановлено платню. У 1775 році переніс резиденцію єпархії з Мукачева до Ужгорода.

1798 року Бачинський заклав в Ужгороді духовну семінарію. Він розширює єпархіальну бібліотеку, яка за його життя налічувала дев’ять тисяч манускриптів та стародруків. Бібліотека ж забезпечувала усі парохії церковними книгами. А. Бачинський заклав основу єпархіального архіву.

Що ж до абетки, то позиція єпископа була твердою: його єпархія пише кирилицею, тому всі підручники мають друкуватися цим письмом. У збереженні кирилиці він вбачав важливу запоруку проти денаціоналізації земляків: “Доки буде Аз, Буки, Веді – сего не буде”. Перші три кириличні букви були і його ініціалами (Андрей Бачинський, Владика).

Єпископ Андрей Бачинський мав заслужений авторитет і повагу при імператорському дворі. Ще за життя Марії-Терезії, у 1777 році, єпископ Андрей Бачинський став дійсним внутрішнім таємним радником. Як імператриця, так й імператорський двір часто звертались до нього за порадою у внутрішній політиці Угорського королівства. Враховуючи заслуги єпископа, у 1789 році його було запрошено до Вищої палати магнатів. Повага імператорського двору до керівництва греко-католицького духовенства давала можливість відстоювати інтереси єпархії на державному рівні у верхній палаті Сейму, куди владика Андрей Бачинський обирався в 1790 – 1791, 1792 і 1796 роках.

могила Єпископа Андрея Бачинського а крипті Ужгородського кафедрального собору1Відійшов у вічність єпископ Андрей Бачинський 7 листопада 1809 року на 77 році життя і похований у крипті Хрестовоздвиженського кафедрального храму в Ужгороді. З його смертю Мукачівська греко-католицька єпархія втратила одного з найвизначніших народно-освітніх, культурно-релігійних і суспільно-політичних діячів Закарпатського краю.

Як у Закарпатті, так і в Східній Словаччині, Угорщині, а також вірники Мукачівської греко-католицької єпархії щиро шанують єпископа Андрея Бачинського.

На його честь в Бенятині (Словаччина) на місцевому храмі встановлено меморіальну дошку, на якій написано: “Я свій шлях пройшов і закінчив життєві битви. Я віддав Богу життя, церкві працю, а серце народу”.

Іменем єпископа Бачинського в Ужгороді названі площа біля Ужгородського кафедрального собору та одна з вулиць міста, а на фасаді  самого собору  встановлено меморіальну дошку з написом: «Єпископ А. Бачинський – великий духовний і громадський просвітитель нашого краю».

В угорському місті Мішкольц  є вулиця, названа на честь єпископа Андрія Бачинського, яка знаходиться в передмісті Мішкольца – Герембель (Goromboly). Тут же, на греко-католицькому храмі Покрова Пресвятої Богородиці, в 1990 році   була установлена меморіальна дошка єпископу Андрію Бачинському, на якій написано: «Андрію Бачинському милістю Божою Мукачівському єпископу Герембель-топольцькому абату».

У Герембелі компактно проживають нащадки переселенців із Підкарпатської Русі, які триста років тому в пошуках кращої долі поселилися на пагорбах під Мішкольцом.

Детальний опис життєвого шляху єпископа Андрея Бачинського зробив церковний історик о. Даниїл Бендас, мати якого, до речі, Марія Бачинська.

Варто додати, що на території сучасної Словаччини проживають нащадки брата єпископа Андрея Бачинського – Георгія, багато з яких служили священиками в Пряшівській ГКЄ, яка була утворена в 1818 році. Цю гілку дослідив історик зі Словаччини Юрай Цісарик, бабуся котрого також Бачинська.

Іван Бачинський2Ось таким, без перебільшення, славним є рід Бачинських, представники якого з Божою допомогою продовжують жити. підтримувати і примножувати його славні традиції.

 Іван БАЧИНСЬКИЙ (Перечин, Закарпаття)