Переглядів: 74 | 08.07.2018 - 09:14

ЯК БУДУВАЛИ КОМУНО-РАДЯНСЬКЕ ЗАКАРПАТТЯ: витоки, динаміка, ресурси (декілька слів про монографію Василя Міщанина «Радянізація Закарпаття 1944 – 1950 рр.»)

36776575_2086046785010592_2006364070764085248_n«Радянська» тема сьогодні в Україні знаходиться під грифом «табу», принаймні її сприймають у змісті процесу декомунізації. Але історія на те і є історією, що змушує нас шукати в минулому відповіді на чисельні процеси людської життєдіяльності, вбирати важливі уроки для сьогодення і майбутнього розвитку.

Слава Богу, є й ті, хто серйозно займається дослідженням маловідомих, а подекуди й зовсім не вивчених питань. Василь Міщанин один із таких. Упродовж довгого часу він вивчав проблеми аграрних відносин післявоєнного періоду в Закарпатті, і ось, нарешті, значно розширив предметне поле дослідження новим ґрунтовним дослідженням, яке цілком справедливо назвав узагальнено «Радянізація Закарпаття 1944 – 1950 рр.».

36761061_2086057295009541_3002403365079482368_oДля того, щоб зрозуміти всі «плюси і мінуси» радянізації як процесу адаптації місцевої громади до нової політичної системи, слід добре розібратися у тому, що передувало цим змінам, які внутрішні і зовнішні чинники впливали на тогочасні події і, які в той час вимальовувалися перспективи для Закарпатського регіону. Ось навколо цих ключових питань і побудована думка дослідника-автора. І тільки той, хто прочитає, або бодай перегляне презентоване видання, зможе адекватно оцінити внесок Василя Міщанина у практично недосліджений пласт ще не так далекого минулого Закарпаття.

Автор акцентує увагу саме на таких питаннях, які будоражать не тільки історичну науку, а й звичайного закарпатця. Тут знайдемо відповіді на багато «чому?», «як?» і «навіщо?»… Важливо, що дослідження цього періоду в історії Закарпаття нарешті позбавляється «навколонаукової» сумбурності та «любительської» емоційності, а набуває системного наукового формату, з формуванням чіткої періодизації, аналітики та джерельної аргументації.

Дослідник намагається вперше на такому науковому рівні розставити крапки над «І» у питанні «визволення чи возз’єднання» Закарпаття після Другої світової війни. Зміни в регіоні автор пояснює крізь призму політичної, економічної, соціальної, національної та культурної революції, яка зламувала стару і насаджувала здавалося назавжди нову радянську систему життя в Закарпатті. Особливо важкими й не зовсім зрозумілими місцевому суспільству виявилися перші кроки ініціаторів напівдержавної новобудови Закарпатської України і згодом Закарпатської області як повноцінної складової Української РСР і, відповідно – СРСР.

Із книжки видно, що насправді процес радянізації Закарпаття був не простим і далеко не добровільним явищем. Ті елементи опору системі, про які пише Василь Міщанин, давалися взнаки всім, хто так чи інакше був “задіяний” у суспільних трансформаціях. Чимало горя зазнали представники різних національностей, які в силу певних обставин опинилися в ролі «призначених ворогів» радянської системи. Ці та інші факти радянізації Закарпаття у перші повоєнні роки подано у масивній документальній базі видання, які систематизував дослідник. Джерела варто переглянути кожному – як противникам, так і прихильникам «радянщини». Вони знімають будь-які сумніви щодо мотивації та механізмів тогочасних носіїв «революційних» змін у Закарпатті й заповнюють значну прогалину в історії Закарпаття середини 20-го століття.

Це видання є знаковим для історичної науки України та її регіональної школи. Відрадно, що в Ужгороді історичні традиції книгописання, після деякої затишної паузи, відроджуються, а такі гучні наукові відкриття влучно заповнюють краєзнавчий літературний простір.

Маріан ТОКАР, кандидат історичних наук, доцент УжНУ, голова ГО “Агенція досліджень регіонального соціуму “Карпатія”