Переглядів: 125 | 06.02.2019 - 14:40

Етнодемографічна структура населення Підкарпатської Русі (Карпатської України)

250px000-Subcarpathia_Carpatho-Ukraine_uk.svgНапередодні відзначення 80-річчя проголошення незалежності Карпатської України акцентуємо увагу на етнічній складовій та її динаміці у 1930-х роках на Підкарпатській Русі та у Карпатській Україні…

За результатами перепису населення на грудень 1930 року в Підкарпатській Русі проживало 725 357 чол. Відповідно до номенклатури чехословацького перепису, серед них було: 450 925 громадян «руської та малоруської (української) національності» (62,2 %), 115 805 угорців (16 %), 95 008 євреїв (13 %), 34 511 чехів і словаків (4,8 %), 13 804 німців (1,9 %), 12 777 румунів (1,7 %), 1 442 ромів (0,2 %), 610 поляків, 193 сербів і хорватів та 282 представники інших етнічних груп (Мигович І. І., Макара М. П. Закарпатський соціум: етнологічний аспект. Ужгород: Патент, 2000. С.5).

Необхідно зауважити, що внаслідок Віденського арбітражу 2 листопада 1938 року Підкарпатська Русь втратила понад 1 500 кв.км. та понад 173 тис. чол. 97-ми населених пунктів нинішньої території Ужгородщини, Мукачівщини, Берегівщини та Виноградівщини. Найсхідніший підкарпатський регіон Чехословаччини втратив 12 % території з трьома найбільш великими містами (Ужгород, Мукачево та Берегово). В той же час Віденський арбітраж порушував декларований етнічний принцип. Ряд населених пунктів, де русини становили абсолютну або відносну більшість були приєднані до Угорщини. Зокрема, в с. Дравці 93 % становили русини, в с. Баранинці – 77 %, у с. Коритняни – 72 %, в с. Йовра (тепер – Сторожниця) – 62 %. Проілюструємо більш детально цей факт у нижче наведеній таблиці.

Таблиця. Етнічний склад населення окремих міст та сіл Закарпаття за даними перепису населення 1930 року

Етнічні групи /

населені пункти

русини

(українці)

мадяри

(угорці)

жиди

(євреї)

чехословаки

(чехи і словаки)

шваби

(німці)

цигани (роми) інші
Ужгородський округ
Ужгород 6 246 4 499 5 834 8 052 512 28 84
Баранинці 514 128 23        
Дравці 1 026 33 50   1    
Йовра 672 135 229   57    
Коритняни 575 17 33        
Радванка 1 217 937 445   36 6  
Мукачівський округ
Мукачево 6 476 5 561 8 869   991   106
Ключарки 1 326 8 75   151    
Росвигово 1 312 237 960   24    
Нижній Коропець 396 82 5   24    
Підгород 626 8 61   385    
Паланок 394 205 151   853    
Павшино 118 19 6   596    
Берегівський округ
Квасово 707 92 31        
Вишні Ремети 411 1 35        
Нижні Ремети 603 2 21        
Севлюшський округ
Чепа 803 198 185        
Чома 313 20 14        
Чорний Ардів 811 608 206     54  
Іршавський округ
Шаланки 648 1 525 140 28      

Унаслідок Віденського арбітражу 1938 року на території Підкарпатської Русі (Карпатської України) етнодемографічна структура населення найбільш чисельно представлених етнічних груп розподілилась наступним чином: 1) русини – 413 481 чол. (75,9 %); 2) євреї – 65 828 чол. (12,08 %); 3) угорці – 25 894 чол. (4,75 %); 4) чехи та словаки – 17 495 чол. (3,21 %); 5) румуни – 12 777 чол. (2 %; дані перепису 1930 року – М.З.); 6) німці – 8 715 чол. (1,6 %); 7) поляки – 78 чол. (0,02 %) та ін. (0,46 %) (Болдижар М. М. Наслідки Віденського арбітражу для Карпатської України. Нариси історії Закарпаття. Т. II (1918–1945) / Редакційна колегія: І. Гранчак, Е. Балагурі, І. Грицак, В. Ілько, І. Поп. Ужгород: Закарпаття, 1995. С. 294).

Отже, через зміни в етнонаціональній структурі краю кількість русинів збільшилася й у відсотковому відношенні (див. схему). Необхідно також відзначити, що за рахунок імміграції до краю (в основному українців з Галичини) різко зросла кількість населення міст. За даними бюлетеню пресової служби уряду Августина Волошина, якщо в Хусті у 1930 році проживало 17 833 чол., то на початку 1939 року населення становило вже майже 30 тис. чол. (Болдижар М. М. Наслідки Віденського арбітражу для Карпатської України. Нариси історії Закарпаття. Т. II (1918–1945) / Редакційна колегія: І. Гранчак, Е. Балагурі, І. Грицак, В. Ілько, І. Поп. Ужгород: Закарпаття, 1995. С. 295).

Таким чином, найбільшою етнічною громадою в Карпатській Україні стали євреї (див. схему). Відомий вчений-географ Володимир Кубійович відзначав, що євреї живуть в краї не лише по містах, але й селах. Загалом «творять вони по містах ¼ населення, по селах 11 % усієї людності; найчастіше мають села 5–15 % жидів, села положені при важніших шляхах навіть 20 % і більше. Треба згадати, що все господарське життя опановане жидівським елементом» (Кубійович В. Людність. Карпатська Україна : Ґеоґрафія – Історія – Культура. Перевидано без змін. Нью Йорк: Накладом Карпатського Союзу в ЗСА, 1972. С. 42).

с-001Схема. Етнонаціональна модель Карпатської України.

Євреї домінували в м. Солотвино (44 %), Мукачеві (43 %), Буштині (36 %) та Іршаві (36 %) (Маґочій П. Р. Євреї на Закарпатті. Короткий історичний нарис / Magocsi P. R. Jews in Transcarpathia. A brief historical outline. Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2005. С. 5]. Змальовуючи у своїх мемуарах м. Мукачево, Василь Гренджа-Донський зокрема констатував: «Мешканці в більшості жиди, а в центрі майже самі жиди. Через те й називали ми Мукачів «Палестиною» (Гренджа-Донський В. С. Щастя і горе Карпатської України. Щоденник; Мої спогади / Упоряд. та примітки Д. М. Федака; вступ. ст. В. І. Ільницький, Д. М. Федака. Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2002. С. 56). У своїх різдвяних записах письменник також згадує про гірське село Майдан: «Богом і людьми забуте село, бідне, поневолене, нещасне. Всі хати побіля вулиці, в центрі села – жидівські крамниці, всі найкращі землі в руках чужих. Просто диво, як могли селяни настільки датись використати. Як могла настільки виховзнутись з їх pyк прадідівська землиця, найліпша» (Гренджа-Донський В. С. Щастя і горе Карпатської України. Щоденник; Мої спогади / Упоряд. та примітки Д. М. Федака; вступ. ст. В. І. Ільницький, Д. М. Федака. Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2002. С. 99–100).

Традиційним компактним ареалом у краї проживали румуни, зосереджені в чотирьох селах – Нижня та Середня Апша, Біла Церква та Солотвино. Як повідомляла «Нова свобода» від 8 грудня 1938 року, румунські представники подали меморандум про переведення навчання з чеської на українську мову (Вони боронили Карпатську Україну: Нариси з історії національно-визвольної боротьби закарпатських українців / М. М. Вегеш, М. В. Делеган, О. Д. Довганич та ін. [Відпов. ред. М. М. Вегеш]. Ужгород: Карпати, 2002. С. 253).  В долині р. Латориці та гірських селах Німецька Мокра та Усть-Чорна проживала німецька громада. Як мовиться нижче, цю частину електорального простору також брали до уваги будівничі Карпатської України, організовуючи вибори до Сойму 12 лютого 1939 року.

Михайло ЗАН, кандидат історичних наук (Ужгород)