Переглядів: 69 | 12.02.2019 - 07:36

Вибори до сойму-парламенту Карпатської України: думки з приводу справедливості та інсинуацій…

вибСьогодні минає 80-та річниця виборів до сойму Карпатської України – першого в історії Закарпаття регіонального парламенту. Ще на початку 1920 років чехословацька влада обіцяла запровадити його як інституцію демократичного управління й автономний законодавчий орган. Однак обіцянка виявилася справжньою маніпуляцією тогочасних владних мужів, інструментом популізму в руках багатьох чехословацьких і місцевих політиків та політичних сил. Виправити цю історичну помилку Прага погодилася вже у період, коли її державний організм переживав не найкращі часи – внутрішня державно-суспільна криза і зовнішньополітичні загрозливі для національної безпеки обставини. День голосування було обрано автономним урядом на підставі конституційного закону чехословацького парламенту від 22 листопада 1938 року, за яким воно мало відбутись протягом п’яти наступних місяців. 

соймОтже, вибори до Сойму Карпатської України відбувалися 12 лютого 1939 року і пройшли у не простих умовах. Фактична війна ворожої сусідньої держави Угорщини постійно тримала в напрузі як місцеву владу, так і населення. Окупована частина території регіону, інформаційна війна, майже щоденні терористичні атаки, напади на окремих діячів та активістів, які підтримували карпато-українську владу, блокування їхнього переміщення, вбивства мирного населення, нищення майна і таке інше стало буденністю в житті тогочасних закарпатців.

Тут напрошується аналогія із сучасною українсько-російською війною, яка в конкретних деталях нагадує гібридну війну Угорщини проти Карпатської України.

В таких умовах відбувалася підготовка до виборів в нашому краї, в такій ситуації вони і пройшли. Сьогодні можна зустріти поодинокі закиди (які постійно повторюються в епізодичному вираженні) щодо недемократичності виборчого процесу в Карпатській Україні. Але, якщо розібратися, то тут більше видно антиукраїнської риторики, а ніж бажання захистити демократичні цінності. Отже, що було не так у ті далекі дні?

По-перше, не забуваймо про загальні суспільно-політичні умови життя закарпатців у той період. Про це написано мною вище. Тут нічого нового не додати і не придумати. Це історичні факти, які заперечити неможливо. Хто глузує чи сміється з цього – нехай уважно читає історію, вивчає архівні документи і фотодокази.

По-друге. Передвиборча діяльність крайового уряду здійснювалася за звичною процедурою. Було використано необхідну кількість людських і матеріальних ресурсів, аби забезпечити нормальний перебіг виборчого процесу. У цьому відношенні треба підкреслити якісну, професійну роботу всіх службовців і волонтерів, які усвідомлено виконували свої обов’язки. Із середини цей процес яскраво описав В. Гренджа-Донський у «Щоденнику Карпатської України».

1939_uno_agitationІ третє. Як і будь-який, наголошу – демократичний (!), виборчий процес, так і той, що відбувався в Закарпатті, у своїй динаміці мав порушення та інші негативні явища. Але, хотілося б констатувати, що висмикування деякими дослідниками виключно негативних фактів і подачу їх за звичну норму, що мала масовий характер, є невіглаством і зневагою до минулого. Так, були випадки неадекватної поведінки окремих осіб з числа пропагандистів. Були порушення на виборчих дільницях, були й інші процедурні невідповідності як з боку організаторів, так і виборців. Звичайно електоральна культура тогочасних виборців не була вищою, ніж, скажімо, сьогодні. Але вони не мали масового характеру. Немає жодного цьому підтвердження. А ті факти, які є відомими, говорять про поодинокість порушень, що власне й і не дивує. То скажіть, будь ласка, який виборчий процес у світі обходиться без таких порушень? Де вони відбуваються ідеально?

Ще одне. Опоненти карпато-українського державотворення часто закидають «історії», що уряд у 1939 році не допустив до участі у виборах русофільську опозицію. Так, можна це вважати порушенням демократичної процедури, плюралізму і т.д. Принаймні, з точки зору класичного розуміння демократичності виборчого процесу це неприпустимо. Але нагадаю ще раз – регіон жив у стані фактичної війни, у нього анексовано життєво важливу частину території, а на лінії розмежування постійно діють терористичні групи. То скажіть, будь ласка, чи можна довіряти тим, хто сприяв окупації території Закарпаття іноземним інтервентом? Чи можна підтримати і вести до демократичної влади над собою тих, хто називав себе прихильником «люб’язного» угорсько-фашистського авторитарного гортіївського режиму? Я думаю, що ні! І це принципова позиція людини, яка любить свій край і поважає його історію!

вибоНайголовніше – вибори до сойму Карпатської України пройшли загалом спокійно. Спроби зірвати голосування на окремих дільницях були невдалими. На заворушення в регіоні біля кордонів очікували угорські війська, які були готові до подальшої окупації. Явка ж виборців була рекордною – з 284 тис. виборців у голосуванні взяли участь 263 тис., а це – 92,6%. І ніхто їх не зганяв і «гречку» не роздавав. Більшість громадян святково, подекуди у вишиванках, після недільної церковної служби організовано йшли на виборчі дільниці для здійснення свого усвідомленого волевиявлення. Так само голосували представники різних національностей. У результаті 92,4 відсотки виборців підтримали список Українського національного об’єднання і обрали депутатами 32 осіб, більшості з яких судилося 15 березня на засіданнях сойму прийняти історичної ваги рішення.

То ж, давайте будемо якщо не цілковито об’єктивними, то бодай по-людяному справедливими до своєї минувшини та предків. Не варто маніпулювати фактами, висмикувати поодинокі епізоди і подавати їх як «глобальне» явище. Це опускає рівень дослідника до «гібридності», якої в сучасному житті і так вистачає.

Треба просто спробувати зрозуміти, що ті процеси, що відбувалися в тогочасному Закарпатті так чи інакше привели б до становлення Карпатської України. У даному ж випадку вони мали таку екстремальну візуалізацію…

Маріан ТОКАР, Дискус-Клуб «Локальний Рубікон» (Ужгород)