Переглядів: 2501 | 10.06.2013 - 10:43

Губернатори Підкарпатської Русі

Перший губернатор Григорій Жаткович

(1886 – 1967)

Губернатор Григорій Жаткович

Губернатор
Григорій Жаткович

Відомий громадсько-політичний діяч Закарпаття народився 2 грудня 1886 року в селі Голубине Березького комітату (Свалявський район Закарпатської області) в сім’ї сільського нотаря. Його батьки у пошуку кращого життя переїхали до США, де обрали місцем проживання м. Пассайк (штат Нью Джерсі).

Після закінчення початкової і середньої школи в Нью-Йорку, навчався у коледжах св. Вікентія (Нью-Йорк) та св. Духа (Піттсбург), а згодом студіював право в Пенсільванському університеті (Філадельфія).

По закінченні навчання деякий час працював юридичним консультантом фірми «Дженерал Моторс», а з літа 1918 року почав активно займатися політичною діяльністю.

Вступивши до «Американської ради угро-русинів», він досить швидко став лідером цієї організації, а згодом очолив делегацію американських русинів на Середньоєвропейському конгресі у Філадельфії (листопад 1918 року), де закарпатців визнали окремим народом і включили до Середньоєвропейського Державного Об’єднання.

Притримуючись прочехословацької орієнтації, Григорій Жаткович виступив ініціатором скликання Національної ради русинів у Скрентоні, а згодом проведення плебісциту (грудень 1918 року). Згідно з результатами голосування 67 відсотків опитаних виявили бажання жити в складі Чехословацької Республіки на правах автономії. У лютому 1919 року очолив американську делегацію на Закарпаття, виступив співорганізатором утворення «Руського клубу» в Ужгороді (17 квітня 1919 рік), сприяв об’єднанню народних рад в Ужгороді, Хусті та Пряшеві в єдину Центральну Руську Народну Раду (8 травня 1919 року), яка прийняла рішення про входження Підкарпатської Русі до Чехословаччини на правах автономії. Разом із Антонієм Бескидом і Августином Волошином входив до делегації, яка 23 травня 1919 року була прийнята президентом Чехословацької Республіки Томашем Масариком і ознайомила з рішеннями ЦРНР щодо представлення інтересів закарпатців на Паризькій мирній конференції. Після входження Підкарпатської Русі до складу Чехословаччини Григорій Жаткович був призначений головою Руської автономної Директорії, а згодом першим губернатором краю (5 травня 1920 року). Він вимагав від Праги негайного проведення виборів до чехословацького парламенту, приєднання Пряшівщини до Підкарпатської Русі та практичне вирішення проблеми автономії. Коли ці його вимоги були відкинуті Томашем Масариком, Григорій Жаткович 17 березня 1921 року подав у відставку, яку президент Чехословацької Республіки задовольнив 13 травня 1921 року. Свою короткочасну діяльність на посаді голови Директорії і губернатора краю детально описав у книзі «Открытие-Экспозе бывшего губернатора Подкарпатской Руси» (1921 рік).

Емігрувавши до США, Григорій Жаткович працював юрисконсультом Пітсбурзької греко-католицької єпархії, став головою Американської Руської Народної Ради, деякий час редагував журнал «Карпатець» (1941 – 1943 роки), на сторінках якого інформував читачів про політичне і культурне життя Закарпаття. Спочатку піддавав різкій критиці чехословацький уряд, звинувачуючи його у невиконанні взятих на себе зобов’язань, а згодом, навпаки, проводив прочехословацьку політику. Знаходячись в еміграції, підтримував близькі відносини з Августином Волошином, Августином Штефаном, братами Бращайками та іншими провідними діячами краю.

Помер Григорій Жаткович 26 березня 1967 року в м. Пітсбург.

 

Другий губернатор Антоній Бескид

(1865 – 1933)

Губернатор Антоній Бескид

Губернатор
Антоній Бескид

Громадсько-політичний діяч Закарпаття народився 16 вересня 1855 року в селі Ганігівці Шаришського комітату на Словаччині у родині священика.

Закінчив Ужгородську гімназію та Будапештський університет. Активно займався адвокатською практикою в Будапешті (1883 – 1885 роки), Кежмарку (1885 – 1906 роки), Пряшеві (1906 – 1910 роки).

В останньому місті працював юрисконсультом Пряшівської греко-католицької єпархі.

Впродовж 1910 – 1918 років Антоній Бескид був депутатом угорського парламенту. В листопаді 1918 року очолив Пряшівську народну раду. 3 січня 1919 року був делегатом Паризької мирної конференції.

У травні 1919 року був обраний головою Центральної Руської Народної Ради в Ужгороді, а після її розколу в жовтні 1919 року очолив русофільську фракцію.

У жовтні 1919 році став одним із ініціаторів заснування в Ужгороді Руського народного банку. Посаду губернатора займав з 14 грудня 1923 року до своєї смерті.

Виконуючи важливі управлінські функції все ж йому за час свого губернаторства не вдалося реально підняти авторитет регіональної влади. Це виразилося в тому, що центральна влада в Празі не намагалася вирішити суспільно-політичні проблеми краю спільно з місцевою владою. Роль губернатора стала формальною, а не такою, як обіцялося на початку 1920-х років.

Помер другий губернатор 16 червня 1933 року.

 

Третій губернатор Костянтин Грабар

(1877 – 1938)

Губернатор Костянтин Грабар

Губернатор
Костянтин Грабар

 Громадсько-політичний діяч Закарпаття народився 15 серпня 1877 року в селі Дубрівка Ужгородського району в сім’ї священика.

Закінчив Ужгородську гімназію і богословську семінарію в Естергомі та економічні курси в Будапешті (Угорщина). Був активним учасником акції добровільного входження краю до складу Чехословацької Республіки (1919 рік).

Виступав за надання широких автономних прав карпатському регіону. Займав високі посади, зокрема директора Підкарпатського банку в Ужгороді (з 1921 року), посадника (високий ранг службовця) Ужгорода (1928 – 1935 роки), віце-президента Торгової палати в Кошицях.

Губернатором краю був з 20 травня 1935 року по 9 жовтня 1938 року.

За час свого губернаторства йому не вдалося повернути авторитет посади перед центральною владою в Празі.

Крім того, він не зайняв чіткої позиції в суспільних дискусійних питаннях щодо мовного питання в краї, уникав політичної боротьби між українофілами й русофілами, а своїм нейтралітетом потурав політиці чехословацької влади у контролі над суспільним розвитком нашого регіону. У складних умовах 1938 року не зумів сконсолідувати крайових політиків у вирішенні політичних питань.

Після Віденського арбітражу 2 листопада 1938 року відійшов від активної політичної діяльності. Оселився в селі Чертіжне в Східній Словаччині, де 21 грудня 1938 року помер.

 

Четвертий губернатор Іван Парканій

(1896 – 1997)

Губернатор Іван Парканій

Губернатор
Іван Парканій

Громадсько-політичний діяч Закарпаття народився 1 січня 1896 року в селі Тарасівка Марамороського комітату (Тячівський район Закарпатської області) в багатодітній сім’ї учителя церковної школи.

Навчався у Берегівській та Мукачівській гімназіях, а згодом на юридичному факультеті Будапештського університету.

У 1918 році отримав диплом доктора права. Після закінчення університету працював службовцем у Мараморош-Сигетській жупі, а потім у Хусті (1918 – 1920 роки) і Мукачеві (1920 – 1921 роки).

Пропрацювавши деякий час начальником канцелярії в Іршавському окрузі (1921 – 1924 роки), його призначили в канцелярію президента Чехословацької Республіки референтом у справах Підкарпатської Русі, а згодом головним радником президента (1924 – 1939 роки).

Після відставки губернатора Підкарпатської Русі Костянтина Грабаря (жовтень 1938 року) Івану Парканію запропонували його замінити. Цю посаду займав з 9 жовтня по 4 листопада 1938 року.

Новопризначений губернатор 16 жовтня 1938 року видав в Ужгороді «Маніфест», в якому закликав громадян до спокою, праці, злагоди та вірності Чехословаччині. Однак події розгорталися так швидко, що уряд губернатора не відповідав вимогам часу. Депутати чехословацького парламенту від Карпатської України саме в той час вимагали створення власного автономного уряду. 4 листопада 1938 року Іван Парканій склав повноваження губернатора, залишившись працювати в канцелярії президента.

У період Другої світової війни проживав у Празі, але з окупантами не співпрацював. Після звільнення Чехословаччини аж до виходу на пенсію (1948 – 1952 роки) працював у канцелярії президента Едварда Бенеша. Помер Іван Парканій 23 грудня 1997 року на 101-му році життя і похований у кафедральному соборі св. Климента у Празі.