Переглядів: 3084 | 10.06.2013 - 11:25

Розвиток спорту

Загальні тенденції у функціонуванні фізкультурно-спортивної галузі

Фізична культура і спорт завжди відігравали вагому роль у житті  Закарпаття. Приналежність краю до різних політичних систем, особливості його географічного розташування, специфіка менталітету місцевих жителів, їх релігійно-національний склад, освітня підготовка й обраний фах, а також сформовані традиції та ряд інших факторів серйозно позначилися на функціонуванні й розвитку фізичної культури і спорту в області. Так, з одного боку, галузь ефективно розвивалася під впливом західноєвропейської культури, зокрема угорської й чехословацької систем тіловиховання; з другого боку, місцеві діячі всебічно використовували спорт і фізичну культуру в справі патріотичного згуртування населення (особливо молоді), як засіб формування національної ідеї.

Так само своя специфіка розвитку фізичної культури і спорту спостерігається і в умовах незалежності України. Перші 20 років пройденого шляху виокремлюються в три періоди:

1. 1991 – друга половина 1990-х років (період відносного застою в розвитку галузі, викликаний розпадом Радянського Союзу і, як наслідок, руйнуванням цілісної системи галузі та напрацьованих десятиліттями зв’язків у ній).

2. Друга половина 90-х років – початок нового тисячоліття (час адаптації до нових історичних реалій і спроба пошуку ефективного вирішення найактуальніших проблем).

3.  Початок нового тисячоліття – по сьогодні (курс на модернізацію галузі відповідно до потреб сучасного суспільства).

             Умовність наведеного поділу є очевидною хоч би тому, що в одні й ті ж роки в окремих видах спостерігався спад у розвитку, а в інших навпаки, піднесення. Це залежало від фінансування, наявності кадрового потенціалу, визначених владою пріоритетів тощо. І все ж на такому тлі вимальовувалися й загальні тенденції, у тому числі в кожному із зазначених періодів.

1991 – друга половина 1990-х років. СРСР перестав існувати, спочатку це боляче вдарило по фізкультурно-спортивній галузі, як і по ряду інших. Централізована вертикаль влади була зруйнована, раніше один монолітний організм перестав ритмічно функціонувати, механізми взаємодії та взаємопідтримки не діяли. Царина фізкультури та спорту опинилася на роздоріжжі: стару систему ліквідували, а нову ще не вдалося сформувати. Розпочалася фаза болісних, здебільшого невдалих експериментів, які в кінцевому рахунку не оминули й Закарпаття.

Почали занепадати досі могутні спортивні товариства «Трудові резерви», «Локомотив», «Буревісник» тощо, а спроба їх об’єднання результату не дала. Обласна рада СТ «Спартак» у 1987 р. мала бюджет майже 1 млн. 200 тис. крб., а в 1991 р. ця сума знизилася ледь не в чотири рази.

Водночас над цілою галуззю почали з’являтися різноманітні вивіски: «Держкомспорт», «Комітет у справах молоді, фізичної культури і спорту», згодом «Міністерство…». Новостворена система виявилася занадто громіздкою та нежиттєздатною. На території області в той час діяла 31 дитячо-юнацька спортивна школа, 3 спеціалізовані (із футболу, гандболу та гірських лиж). Із загальної кількості ДЮСШ 14 належали системі освіті, 6 – профспілкам, 10 – товариству «Колос», одна – «Трудовим резервам».  Виживали заклади, які мали підтримку з місцевого бюджету, а також від спонсорів. Навпаки, занепадали ті, донорами яких були колгоспи й виробничі підприємства. Більшість із них практично перестали існувати. Отже, і фізкультура та спорт утрачали фінансову підтримку. Не дивно, що в той час колосівці області змогли провести тільки третину змагань із запланованих.

Загалом галузь оповила тенденція нестабільності. За охопленістю всіма видами фізкультурно-оздоровчої роботи Закарпатська область у 1995 р. мала показник 114985 чол., а в 1996 – 133296 чол. (+18331, що після Одеської області й Києва є третім показником в Україні. Проте вже за рік край, як і майже половина областей, мав мінусові показники: 1996 р. – 133296 чол., 1997 р. – 87792 (-45504).

Непроста ситуація склалася і в різних видах спорту. Лише в Ужанській долині працювало 6 гірськолижних баз, функціонувала ДЮСШ при Ужгородському університеті на гірськолижній базі «Плішка», була хороша школа товариства «Локомотив» на «Красії», існували секції медиків та вчителів на Щербині, Ужку. Ця мережа піддалася зруйнуванню. Дітям і тренерам займатися практично ніде було. У 1993-му й 1997-му передолімпійських роках не вдалося підготувати жодного майстра спорту й майстра спорту міжнародного класу із зимових видів спорту.

Відчули проблеми й представники літніх олімпійських видів спорту. Зокрема виникли питання з оплатою залу для занять, світла, спортсмени часто виїжджали за свій рахунок на змагання. Така картина, утім, частково спостерігалася й у наступні роки, адже всі види забезпечити коштами неможливо. І все ж у 90-х роках, коли країну охопила криза, це відчувалося особливо. Скажімо, серйозний спад охопив теніс. Хронічними стали проблеми з інвентарем, формою, кошти на які не виділялися роками. Успіхи всеукраїнського й міжнародного рівнів значною мірою добувалися за рахунок радянського досвіду спортсменів і тренерів. Лише в окремих видах спорту давала знати про себе перспективна юнь.

Важливим для галузі став Указ Президента України № 340/94 від 29 червня 1994 р., згідно з яким кожну другу суботу вересня в країні відзначається День фізичної культури і спорту. Поява свята в календарі означала, що держава усвідомила роль фізичної культури і спорту в житті українців, зокрема в плані організації активного та змістовного відпочинку, зміцнення здоров’я людей. І хоч чимало намірів лишилися на папері, проте сам факт проголошення Дня фізичної культури і спорту став показовим.

Друга половина 90-х років – початок нового тисячоліття. Наслідки кризи, що охопила країну, ще давалися взнаки. Фінансування не вистачало, система спорту, особливо дитячого, була недостатньо розвинутою. Бракувало єдиного організатора, центру. Найкраще сказане ілюструє Ужгород. Шкільний спорт лише частково керувався з міськвідділу освіти. Провідна спортивна школа – ДЮСШ № 1 – перебувала у віданні відділу в справах фізкультури і спорту виконкому міськради. Обласні ж спортшколи належали управлінню в справах фізичного виховання і спорту Міністерства освіти і науки України. Не завжди стикувалися обласні змагання зі змаганнями під егідою місцевих спортивних структур.

За 4 роки закрито по одному відділенню ДЮСШ з водного поло, настільного тенісу та останнє з кульової стрільби. На цей період область – одна із шести, яка не розвиває спортивну гімнастику, одна з чотирьох, яка ігнорує кульову стрільбу. Відчувається недостатня увага до тренерських кадрів: тільки 24 % з них мають І або вищу категорію. На ІІІ літніх Юнацьких іграх України Закарпаття посідає останнє, десяте, місце в третій групі й залишається однією з трьох областей (разом із Черкаською та Хмельницькою), команди яких не посіли жодного призового місця. За рейтингом спорту вищих досягнень теж останнє, десяте, місце в третій групі.

І все ж, незважаючи на проблеми, поступово спорт та фізична культура Закарпаття призвичаювалися до нових обставин, відшуковувалися шляхи ефективного управління, здійснювалися кроки по виходу з кризи, яка склалася. Завдяки виваженій та прагматичній діяльності, організаційним зусиллям і мобілізації кадрового ресурсу особливих успіхів було досягнуто в зимових видах, матеріальна база яких усе ще потребувала вдосконалення й розширення. По лінії Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту в 2000 р. управління з питань фізичної культури, спорту і туризму Закарпатської облдержадміністрації серед областей ІІ групи посіло 3 місце в ІІ зимових Спортивних іграх молоді України, 2002 р. – 2 місце в роботі з вищої спортивної майстерності із зимових олімпійських видів спорту. 2003 року збірний колектив спортсменів мав 1 місце в командному заліку на змаганнях ІІІ зимових Юнацьких спортивних ігор України, 2 місце в роботі з вищої спортивної майстерності із зимових олімпійських видів. Крім того, 2001 р. назване управління здобуло 3 місце в роботі вищої спортивної майстерності з неолімпійських видів спорту серед областей третьої групи. У ІІ Всеукраїнських спортивних іграх 2003 р. порівняно з першими (1999 р.) поліпшилися результати в 9 видах. З’являлися певні вагомі успіхи на рівні юніорського спорту, що подавало надії на подальшу перспективу. Більше стали приділяти уваги реалізації програми «Основи здоров’я і фізична культура».

Початок нового тисячоліття – по сьогодні (курс на модернізацію галузі відповідно до потреб сучасного суспільства). Глобальні зміни на планеті, пов’язані із застосуванням сучасних технологій, невпинний рух суспільства в напрямку інформатизації, підвищення стандартів, у тому числі спортивного життя, диктували проведення змін на місцях, розвиток нових видів спорту, напрацювання сучасних підходів у вирішенні питань галузі, що давало б можливість модернізувати складну систему фізичної культури та спорту на роки, пристосувати її до вимог часу з урахуванням світових тенденцій. Віяння якісно іншої доби не проходили осторонь фахівців і в області. Хоч не в усьому вдалося досягти результатів, проте поступ відбувався помітнішими кроками, ніж раніше. Десь спрацьовували керівники, які адекватно оцінювали ситуацію, десь своєчасно надходило фінансування, а десь підтримка справи ентузіазмом допомагала раціональніше використати резерви.

2001 року в Ужгородському національному університеті розпочав свою діяльність факультет фізичного виховання і спорту. Це значно покращило вирішення проблеми нестачі кадрів для галузі. Запрацювали нові федерації – армспорту, пейнтболу, обласний осередок всеукраїнської ліги професійного боксу. За 8 місяців 2003 р. в області зустрічали учасників 17 міжнародних та 19 всеукраїнських змагань. Організовано й відряджено понад 100 команд для участі в заходах різних рангів. Проведено більше 120 обласних спортивно-масових заходів. Наші збірні взяли участь у 16 міжнародних змаганнях за межами краю. Того ж року 180 спортсменів Закарпаття стали призерами офіційних чемпіонатів, першостей та кубків світу, Європи й України, що майже вдвічі більше, ніж за весь 2002 рік. Усіма видами фізкультурно-оздоровчої роботи в цей період вдається охопити понад 100 тисяч чоловік, що на третину більше за останні два роки. Близько 85 відсотків учнів беруть участь у спартакіадах учнівської  молоді.

Діючими в області вважаються 76 видів зі 157 визнаних в Україні: 21 із літніх олімпійських, 5 із зимових олімпійських, 30 неолімпійських, 8 зі спортивно-технічних і прикладних видів спорту, 12 для осіб із вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату. Активно працюють 53 федерації з олімпійських, неолімпійських, спортивно-технічних і прикладних видів спорту та для осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Важливо було й те, що види спорту розділили за категоріями відповідно до обраних пріоритетів. До першої категорії потрапили фристайл, гірськолижний спорт, футбол, жіночий гандбол. Другу категорію склали важка й легка атлетика, теніс, фехтування, греко-римська боротьба, дзюдо, кікбоксинг, спортивне орієнтування. Третю категорію сформували волейбол, пляжний волейбол, лижні гонки, велоспорт-шосе, настільний теніс, сноубординг, шахи, водне поло.

У цей час вагома увага приділяється багатьом видам спорту, у першу чергу наймасовішому – футболу, а також зимовим. Цілеспрямована діяльність обласної федерації лижних видів дала закономірний результат: уперше в історії Закарпаття здобуло першість у командному заліку на ІІІ зимових Юнацьких спортивних іграх України по своїй групі, а в особистому заліку 13 спортсменів 17 разів ставали призерами. Загалом у зимових олімпійських видах область закріпилася на лідируючих позиціях із-поміж областей своєї групи. Вагому підтримку тут надає засноване 1995 року на базі акціонерного товариства закритого типу «Лижна фабрика «Тиса» та австрійської фірми «Фішер ГМБХ» СП «Фішер-Мукачево» (директор – Василь Рябич). Підприємство виробляє близько 80 моделей гірських, 140 моделей спортивно-бігових лиж і 140 модифікацій ключок для гри в хокей зі щорічним оновленням асортименту.

У подальші роки позитивні тенденції збереглися в багатьох напрямках галузі. 2004 року збірна області отримала нагороди за друге місце серед команд областей другої групи в ІІІ зимових Спортивних іграх молоді України. 2005 року Держкомітет України з фізичної культури і спорту відзначив закарпатців за 2 місце на зимових Спортивних іграх України. Пізніше вже Міністерство України в справах молоді і спорту нагороджує управління в справах молоді і спорту ОДА за 2 місце в роботі зі спортивної майстерності із зимових олімпійських видів серед областей другої групи. У цій же групі збірна краю посіла 2 місце за підсумками трирічного циклу комплексних спортивних заходів із зимових видів спорту 2003 – 2005 рр. Вищеназване управління було відзначене першим місцем за підсумками роботи фізкультурно-спортивних організацій у роботі з вищої спортивної майстерності із зимових олімпійських видів серед областей другої групи в 2007 – 2010 рр. 

Промовисті підсумки реалізації Цільової комплексної програми «Фізичне виховання – здоров’я нації». За показниками фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи Закарпатська область у 1998 році мала менше 100 тисяч, а в 2005-му – більше 150 тисяч чол. Зростає число штатних працівників галузі, створено та функціонує обласний і окремі районні центри фізичного здоров’я «Спорт для всіх».

На початку третього тисячоліття в краї також запрацював Центр олімпійської підготовки, відкрито три обласні дитячо-юнацькі спортивні школи та ліцей із поглибленим вивченням фізичної культури. Урок фізкультури в загальноосвітніх навчальних закладах масово запроваджується тричі на тиждень. Для талановитих спортсменів виплачуються стипендії. На загальне фінансування галузі області в 2005 році було виділено 20 млн. 456,5 тис. грн. (це середній показник по Україні), у т. ч. з бюджету – 2113,7 (найкращий результат у державі). Прогресують різні групи видів спорту. Свої прихильники знаходяться у фітнесу, маутенбайку, бриджу тощо.

В області діють 30 ДЮСШ, 3 СДЮШОР та ШВСМ, у яких 30-ма видами займається 19352 спортсмени, працюють 550 тренерів, активно культивується 18 олімпійських видів спорту, із яких найпріоритетнішими залишаються гандбол і футбол. За 4 роки олімпійського циклу відкрито 19 нових відділень ДЮСШ з 10 видів спорту. За рейтингом спортивної майстерності поліпшилися результати спортсменів із 7 видів спорту, зокрема в гандболі з 11 на 4 місце, у пляжному волейболі з 3 на 1 місце.

Покращується матеріальна база. Проводиться реконструкція центральної арени краю – ужгородського стадіону «Авангард» (зі встановленням пластикових сидінь, підігріву, обладнання для освітлення тощо; дещо пізніше ця провідна арена області за рішенням Національного агентства з підготовки Євро-2012 внесена до каталогу майже 20 спортивних баз, спроможних приймати команд-учасниць чемпіонату Старого континенту). Модернізується ужгородський спорткомплекс «Юність», де проводять ігри чемпіонату країни гандболістки, волейболісти, баскетболісти обласного центру. Завдяки підприємницькій ініціативі приватний капітал інвестується в спорудження сучасного багатофункціонального спортивного комплексу «Зідан» у селі Баранинці (Ужгородський район). Уведення цієї споруди в дію дало можливість проводити заходи не лише в сучасних умовах, а й значно розвантажити інші спортоб’єкти, що потерпали від значної кількості відвідувачів. Також збільшилася кількість приватних фітнес- та оздоровчих центрі. Розпочато реконструкцію басейну спорткомплексу УжНУ, зведено якісну льодову ковзанку в обласному центрі. Міцніють гірськолижні бази, поступово набираючи рис сучасних зимових об’єктів. У районах серйозно беруться за модернізацію споруд спортивного призначення. У 2006 році в Міжгірському районі відкрито ЗОШ І-ІІ ступенів зі спортзалом, спортмайданчиками (у тому числі з гімнастичним обладнанням), іншими приміщеннями для занять фізкультурою і спортом. 2010 року в школах області встановлено майже 20 спортмайданчиків із сучасним штучним покриттям тощо.

На сесії обласної ради затверджено обласну програму розвитку фізичної культури і спорту на 2007 – 2011 рр. Активну позицію в пропагуванні олімпійських видів, духу олімпізму займає Закарпатське обласне відділення НОК України, яке тривалий час очолював відомий у краї спортивний керівник і організатор Л.Городний, а нині майстер спорту І.Риляк.  Зокрема згадане відділення бере участь у проведенні та організації різноманітних заходів, як ось загальнодержавний «Олімпійський день бігу», Всеукраїнський спортивно-масовий захід серед дітей та юнацтва «Олімпійське лелеченя», фестиваль «Козацький гарт» тощо.

Збереглися й певні негативи. Так, закрито по одному відділенню ДЮСШ з гандболу, настільного тенісу, останнє з плавання, скорочено більше 10 тренерів із 5 видів. Хоч запрацювала водна споруда Ужгородської гімназії, Закарпатська область разом із Чернівецькою практично не розвиває плавання, одна з п’яти в Україні – кульову стрільбу. Розбудова матеріально-технічної бази ще не встигає за потребами часу. Помітним є і тотальний наступ фінансів та комерції на культуру (у нашому випадку фізичну). На фоні збільшення загальної кількості барів, ігрових автоматів (до їх заборони), аптек, АЗС ще не зростає такими темпами кількість загальнодоступних спортивних залів, комплексів, майданчиків, секцій, а також басейнів, стадіонів, які б, до того ж, працювали не тільки на платній основі…

На сьогодні галузь великого й малого спорту все ще недостатньо фінансується. Особливо катастрофічна ситуація на селі, яке є найбільшим оплотом етнокультури, у тому числі фізичної. Не вирішено в області й кардинальні питання, які впродовж років набули справжньої хронічної недуги й пов’язані зі станом бігових доріжок на стадіоні «Авангард» (Ужгород), роботою плавальних басейнів (що негативно позначилося на статистиці тих, хто вміє плавати, та, як зазначалося вище, зупинило поступ водних видів), покращенням спортивної бази ряду загальноосвітніх шкіл; не створено сучасних об’єктів для провідних у краї лижних видів спорту. Десь залишилився тягар із минулого, десь виникали нові проблеми в результаті допущених помилок на місцях. Утім незмінним зоставалося одне: навіть з урахуванням питань, які не вдалося вирішити, галузь як цілісний організм поступово ставала на міцне опертя й торувала собі шлях до кращого життя. І цьому підтвердженням є розвиток різних видів спорту. 

 

 

Поступ командно-м’ячевих ігор

 

Серед тих видів спорту, які набули в краї особливої популярності, слід виокремити командно-м’ячеві ігри. Це пов’язано як із їх природою, особливою змагальною атмосферою, так і з традиціями, що склалися в розвитку окремих видів під впливом тих чи інших обставин.

Наймасовішим видом у краї продовжує залишатися футбол. Його витоки в області сягають кінця ХІХ – початку ХХ ст. Найбільшу ж славу крайовому футболу принесли ужгородські СК «Русь» (1925) та «Спартак» (1946). Саме від останнього, власне, і черпає витоки нинішня команда майстрів обласного центру. Спочатку це «Верховина» (1961), потім – «Говерла» (1971), далі «Закарпаття» (1982 – 1996), «Верховина» (у сезонах 1996/1997 та 1997/1998), ОСК «Закарпаття» (із 1998/1999 по 2006/2007 рр.) і ФК «Закарпаття» (з 2007/2008 рр. по сьогодні). У чемпіонатах незалежної України ужгородці виступали по-різному. Утім найпам’ятніші п’ять сезонів – 2001/2002, 2004/2005, 2005/2006, 2007/2008 і 2009/2010 рр., коли команда перебувала у відповідно вищій та прем’єр-лігах. Високих місць в еліті вітчизняного футболу краяни не посідали – 14, 12 й тричі 16 місця, але сам факт виходу до класу найсильніших – неабиякий успіх.

У цілому за 20 років незалежності України в її футбольних чемпіонатах ужгородська команда майстрів провела 660 матчів. У вищій і прем’єр-лігах – 146 (23 виграші, 35 нічиїх, 38 поразок при різниці м’ячів 96 – 130). За цими показниками ужгородський ФК перебуває в числі перших 25 клубів із усіх 35, які виступали в елітному дивізіоні. У першій лізі проведено 14 сезонів. За їх підсумками колектив увійшов до п’ятірки найкращих команд (516 матчів –219 перемог, 104 нічиї, 193 поразки, різниця м’ячів 611 – 650).

За два десятиліття по різному складалася доля ФК «Закарпаття» в Кубку України. Найвдалішим у поході за почесний трофей виявився сезон 2001/2002 років, коли ужгородці дійшли до чвертьфіналу. Водночас відрадно, що ціла група гравців зі Срібної Землі вже нині зодягнула футболки прем’єр-лігівських команд. Це – вихованець Мукачівської ДЮСШ, найвідоміший гравець із тих, хто нині виступає, В.Кобін («Шахтар» Донецьк; раніше грав за «Карпати» Львів та «Закарпаття» Ужгород, а у вересні 2009 року дебютував у збірній України), вихованець СДЮШОР Ужгород М.Кополовець («Карпати» Львів), а також Ю.Габовда («Карпати» Львів), А.Пуканич («Іллічівець» Маріуполь), Ю.Путраш («Оболонь» Київ), Ю.Чонка («Металіст» Харків). На сезон 2011/2012 у заявці ПФК «Олександрія», яка пробилася до прем’єр-ліги, значиться й досвідчений воротар В.Овсієнко. 

У роки незалежної України помітних успіхів досягли футбольні арбітри Закарпаття. Вони продовжили кращі традиції крайової школи, яку свого часу сформували такі видатні представники, як Ф.Куруц, О.Малець, О.Теметєв, Т.Пфайфер  та інші судді. У період кінця 90-х – початку 2000 рр. матчі чемпіонату України у вищій лізі проводять С.Селменський, який став першим в Україні асистентом арбітра ФІФА, В.Онуфер (перший вітчизняний арбітр ФІФА), П.Токарєв, В.Бабич, В.Дуло, В.Югас. Останній згодом отримав звання лайнсмена ФІФА (1996), і в країні сталася цікава подія, якій потім дивуватимуться й за кордоном: одразу троє суддів міжнародної категорії з футболу були представлені таким порівняно невеликим містом, як Ужгород. Що ж до В.Югаса, то він обслуговував ряд відповідальних ігор, зокрема 1997 р. фінал чемпіонату світу серед військовослужбовців у столиці Ірану Тегерані, у Лондоні повторну гру 1/8 фіналу Кубка кубків «Челсі» (Англія) – «Тромсе» (Норвегія), у Києві фінал Кубка України-2000 «Кривбас» – «Динамо» тощо.

Дещо раніше особливої слави зажив і ще один ужгородський арбітр – В.Онуфер. Він провів понад 140 матчів у вітчизняному чемпіонаті, є одним із рекордсменів за кількість ігор у вищій футбольній лізі країни, на міжнародній арені протягом 7 сезонів обслуговував понад 30 зустрічей (ігри єврокубків, міжнародні відбірні матчі чемпіонатів Європи та світу за участю збірних країн). Якщо до них приплюсувати ше й кубкові поєдинки (2000 року обслуговував фінал Кубка України), то тільки на високому рівні В.Онуфер провів майже 250 ігор. Успішно зарекомендував себе й у якості інспектора та члена експертної комісії Федерації футболу України.

Певних висот сягнули й інші закарпатські служителі футбольної Феміди. Зокрема асистентами судді вищої ліги працювали В.Попович, В.Дем’яненко, арбітром першої ліги Я.Маєревич, асистентами судді першої ліги М.Митровський-старший, В.Козик, І.Староста, І.Кувік. Сьогодні цю естафету продовжують Я.Козик (суддя прем’єр-ліги), М.Митровський-молодший (арбітр першої ліги), І.Гарлач-молодший (асистент арбітра першої ліги). Удало себе показали в ролі інспекторів і делегатів Федерації футболу України у вищій лізі М.Михалина, О.Теметєв, А.Гаваші, В.Попович. Сьогодні в прем’єр-лізі  працює В.Наскалов. Першу лігу України інспектував М.Митровський-старший.

За останні кілька десятиліть успішно працювали й закарпатські тренери з футболу. Кращі традиції наставників-організаторів Е.Кеслера, Й.Беци продовжили Й.Сабо (тренер, начальник і віце-президент ФК «Динамо» Київ, тренер збірної України), В.Рац (тренер «Ференцвароша», помічник тренера збірної України Й.Сабо), В.Турянчик (тренер «Закарпаття»), В.Плоскіна (тренер ФК «Чорноморець» і «Шахтар»), М.Штенін (працевлаштувався в Бельгії), С.Марусинець (спортивний директор ФК «Локомотив» Астана, Казахстан), В.Пасулько (наставник збірної Молдови, ФК «Атирау» Казахстан), В.Ряшко (вивів ФК «Закарпаття» у вищу лігу й зумів зберегти в ній прописку ще на сезон), М.Іваниця (теж вивів ужгородську команду майстрів у вищу лігу), Г.Вайда (начальник команди й віце-президент ФК «Карпати»), В.Васютик (тренер воротарів ФК «Карпати» Львів, ФК «Закарпаття»), І.Шандор (тренер ФК «Говерла», «Спартак» Івано-Франківськ, «Буковина» Чернівці, кількох угорських клубів),

Є успіхи й у жіночому футболі. Сьогодні близько 400 закарпатських дівчат присвятили себе грі мільйонів. Найактивнішими є Ужгородський, Рахівський, Виноградівський, Іршавський райони. У 2002 – 2003 рр. І.Петер у складі в херсонської та чернігівської команд серед дорослих була бронзовим призером чемпіонату України, а потім потрапила до складу «Підмосков’я» – одного з найсильніших російських колективів із жіночого футболу. 2010-го та 2011-го років інші вихованки відомого ужгородського тренера Ф.Варги В.Рапа й Н.Ковач стали чемпінками України в складі чернігівської спортшколи-інтернату, нині є також кандидати  в молодіжну збірну України. Ще кілька гравчинь удало влилися в ряди команд інших міст України.

2010 року відбулася знакова подія й у жіночому суддівстві: до числа асистентів арбітрів ФІФА потрапила Я.Сащина з Ужгорода.

В обласному центрі в 1990 – 2000-х рр. проходили ігри за участю  жіночої збірної України, зокрема 1996 р. – з угорками та румунками в рамках відбірного циклу чемпіонату Європи, 2004 р. – товариська  зустріч з командою Польщі. 29 квітня 1992 р. в Ужгороді свій перший офіційний матч зіграла національна чоловіча дружина. Її суперникии були угорці. Вони й перемогли – 3:1. Утім єдиний і перший гол в історії національної команди України провів вихованець закарпатської футбольної школи (Іршавська ДЮСШ) І.Гецко. Він виступав за ужгородське «Закарпаття», львівський СКА, «Карпати» (у складі останніх виграв бронзові нагороди чемпіонату (1998) і став другим найкращим бомбардиром за всю історію виступів команди у внутрішньому чемпіонаті), а також за «Дніпро» Дніпропетровськ, одеський «Чорноморець» (де став володарем Кубка України-1992), «Кривбас» Кривий Ріг, «Металіст» Харків, «Локомотив» Нижній Новгород, «Аланія» Владикавказ. Був володарем Кубка (1993) й чемпіоном (1994) Ізраїлю в складі «Маккабі» (Хайфа).

І.Гецко двічі здобував звання другого бомбардира чемпіонату України, увійшов в історію першим автором трьох голів, забитих в одному матчі у вищій лізі (1992, «Чорноморець» – «Нива» Вінниця – 6:0). Досі непобитий рекорд цього закарпатського футболіста: він протягом одного сезону (1999/2000) двічі забивав по 4 голи (причому в складі різних команд – «Карпат» і «Кривбаса»). Із 2007 року уславлений голеодор працює тренером-селекціонером одеського «Чорноморця».

            Гравці ФК «Закарпаття» відзначилися за збірну студентів України. Нападник М.Бундаш, який 10 років (із перервами) віддав рідному клубу, 2001 р. виборов зі співвітчизниками срібні медалі всесвітньої Універсіади. При цьому, забивши 4 м’ячі, став кращим гелеодором своєї команди, а в підсумку був удостоєний звання майстра спорту міжнародного класу.

У 2009 році вдруге наші студенти стали золотими тріумфаторами всесвітньої Універсіади. У фіналі українці, як і 2007 р. в Бангкоку, переграли італійців. Цього разу в Бєлграді на стадіоні «Партизан» із рахунком 3:2. Весь матч у складі переможців провів нападник М.Бобаль (тоді виступав за сімферопольську «Таврію»), а із 46-ої хвилини поєдинку на загальний результат працював іще один закарпатець – В.Микуляк.

Разом із великим футболом в області розвивається й аматорський. Із 2006 року, коли головою закарпатської федерації обрали М.Ланя, ситуація суттєво змінилася на краще. Нинішній сезон у крайовому чемпіонаті розпочали команди у двох лігах – вищій і першій. Найбільшої ж слави здобув берегівський «Берегвідейк». Його футболісти не лише підкорили собі найвищі обласні вершини, й 2010 році виграли аматорський Кубок України.

Улітку ж 2009 року сталася ще одна непересічна подія в історії закарпатського футболу. У селі Дідово Берегівського району проведено перші офіційні змагання з пляжного футболу – Кубок Закарпатської області серед аматорських команд. Слід також зазначити, що того ж, 2009-го, року футбольна збірна ветеранів Закарпаття під керівництвом тренера В.Козика стала чемпіоном України.

Світлу сторінку в історію м’ячевих ігор на Закарпатті вписав  міні-футбол. У сезоні 2003/2004 й 2004/2005 років ужгородська команда «Лотос» вдало дебютувала в Західній зоні другої ліги чемпіонату України (відповідно 3 та 5 місця). На жаль, у подальшому далася взнаки фінансова скрута, і колектив, яким опікувалися Р.Бехер та А.Смагін, припинив існування. Однак 2009 р. знову зайшла мова про відродження в Ужгороді міні-футбольної команди всеукраїнського рівня. Клуб  назвали «СК «Русь». Русисти відіграли один сезон і 2010 р. посіли 5 місце (із 10 команд).

Іншою м’ячевою грою, яка досягла помітних успіхів у краї, є жіночий гандбол. Здобутки цього виду базуються теж на вагомих традиціях. Одні імена олімпійської чемпіонки й чемпіоки світу Н.Гецко-Лобової (нині голови обласної федерації) та бронзової призерки Олімпіади, дворазової чемпіонки світу Н.Митрюк про багато що говорять. Цементуючою ж основою поступу ручного м’яча в області є ужгородські «Карпати». Команда була створена 1969 р. на базі Берегівської ДЮСШ товариства «Спартак». Мала назви «Спартак», «Колос», «Бактянка». У 1989 році було прийнято рішення про передислокацію колективу в обласний центр. Відтоді клуб отримує нинішню назву – «Карпати», виступаючи в 2006/2007 рр. і під назвою «Карпати-УжНУ». Із 1970 року закарпатські гандболістки незмінно виступають у чемпіонатах України. У радянські роки вони були чемпіонами республіки (1986) та срібними призерками (1980 і 1989). 1988 року команда показала чудовий результат у Кубку СРСР, зайнявши третє місце.

Славні традиції були продовжені й у роки незалежності. Своєрідним заспівом став 1996 рік. Тоді «Карпати» посіли 4 місце в чемпіонаті  й уперше включилися в боротьбу за один із європейських гандбольних кубків. Наступного року ужгородки святкували здобуття бронзових нагород. 2002 й 2011 рр. ставали срібними призерками чемпіонату, а у 2012 році – стали чемпіонками України. Такого ж успіху досягли дівчата 2003 року в складі збірної області на ІІ Всеукраїнських спортивних іграх. Тоді одразу 10 гравців отримали звання майстрів спорту.

На офіційному міжнародному рівні «Карпати» за часи незалежної України провели 10 сезонів, граючи в єврокубках із кращими командами Європи. У 1997 році під орудою досвідченого тренера В.Чернова ужгородки в якості третьої команди країни дебютували в Кубку Європейської федерації гандболу. Найвдалішим був сезон 2000/2001 в Кубку виклику. Тоді закарпатки пробилися до чвертьфіналу. У 2008/2009 рр. «Карпати» брали участь у «Winners’Cup». В 1/16 фіналу здолали австрійський «Гандбол».  

Із гравців доби незалежності в «Карпатах» слід виділити членів національної збірної мсмк О.Попович, вихованок закарпатської СДЮШОР із гандболу «Карпати» І.Чернову, В.Шклярук, В.Бежинець (Цибуленко), Т.Трегубову, Н.Скунзяк, гравців молодіжної і кадетської збірних України Н.Семаль, А.Погань, Н.Шимко, М.Соскиду, М.Лєбєдєву, О.Кребс, вихованку свалявського гандболу І.Мигович, яка захищає честь ірпінського «Податкового університету», тощо. У тренерськом штабі молодіжної команди себе зарекомендував Б.Петровський, який 2011 року привів «Карпати» до срібних нагород чемпіонату країни в жіночій суперлізі, а наступного року – до золотих медалей. 

Перші, але так само успішні кроки зробили закарпатські представниці й у пляжному гандболі. 2011 року вихованки 1994 – 1995 р. н. тренера В.Чернова дебютували у всеукраїнських змаганнях та привезли зі Скадовська бронзові нагороди. Того ж року в Южному дебютант збірна Закарпатської області на попередньому етапі Чемпіонату України стала третьою. Це гарантувало вихід у фінальну частину змагань, матчі якої невдовзі прийматиме Іллічівськ.

Популяризації гандболу в області сприяло й проведення в Ужгороді матчів жіночої збірної України (з Голландією, Ісландією), міжнародних турнірів за участю клубів різних країн. Упевненості додає той факт, що почесним президентом ГК «Карпати» є голова облдержадміністрації О.Ледида, який ґрунтовно переймається розвитком виду.

До числа фаворитів командно-м’ячевих ігор на Закарпатті потрапив і чоловічий волейбол. І невипадково, адже має багаторічні традиції, початок яких закладено щонайменше в 1920 – 1930 рр. В останні два десятиліття названий вид, хоч і з труднощами, але теж розвивається більш ніж помітно. У першу чергу це пов’язано, з виступами місцевих команд у студентській, аматорській та професійній лігах України.

Команда Мукачівського технологічного інституту в 2002/2003 та в 2004/2005 рр. ставала бронзовим призером студентської ліги країни (перша ліга). У 2005/2006 рр. там виступали гравці ЗакДУ (чоловіки, друге місце в другій лізі) та УжНУ (жінки). В аматорській лізі України свої сили пробували спартаківці Сваляви (3 місце в сезоні 2003/2004 рр.), «Комунальник», ОДЮСШ (Ужгород), хустський «Нарцис», перечинське «Воєводино».

Найціннішим є вихід закарпатців на рівень професіонального волейболу країни. 1993 р. в Ужгороді було створено команду «Закарпаття», яка в сезоні 1994 – 1995 рр. грала в ІІ лізі чемпіонату України, а потім виступала під назвою «Освіта». 2003 року в Ужгороді засновано «Комунальник» (із 2006 року – «Закарпаття-ЗакДУ»), який розпочав виступати в аматорській лізі України, а 2004 р. став учасником першої професійної ліги. З реорганізацією вищого дивізіону ужгородці потрапляють до класу «Б». Там у стартовому для себе сезоні 2004/2005 рр. «Комунальник» зайняв 2 місце. Це забезпечило участь у перехідному турнірі за право підвищитися в класі. Вигравши названі змагання, команда перебралася до класу «А» вищої ліги. Там у сезоні 2006/2007 рр. ужгородці посіли перше місце. Отже, для «Закарпаття-ЗакДУ» (команду перейменували, оскільки її основу склали представники Закарпатського держуніверситету) відкрився шлях до найсильнішого волейбольного ешелону країни – суперліги!

Після 6 місця в сезоні 2007/2008 наступного чемпіонату ужгородці понизилися в класі. У 2009/2010 та 2010/2011 роках команда грає у вищій лізі відповідно під назвами СК «Ужгородський» та «Ужгородський – ВК «Закарпаття». Спочатку вона не потрапила до квартету найсильніших, а в 2011 році колектив фінішував четвертим.

Загальноволейбольний поступ сприяв поширенню й пляжного волейболу, обласну асоціацію якого створено в кінці 1990-х рр. 2005 року пара А.Даскалюк – К.Медяник була бронзовим призером Кубка України. У 2007 році чоловіча команда ЗакДУ М.Мельничук та М.Іванко – фінішувала третьою на всеукраїнській універсіаді, а О.Клямар та А.Куцмус – першими. Причому остання пара вигравала також Молодіжні ігри України, була їх бронзовими призерами й фінішувала третьою серед дорослих, а на чемпіонаті Європи серед студентів у турецькій Анталії здобула золоті медалі (2007), на IV планетарному чемпіонаті з-поміж 32 кращих студентських дуетів показала другий результат (2008).

Рівняючись на чоловічий волейбол, спробував заявити про себе на високому рівні й такий м’ячевий вид спорту, як баскетбол. Він почав розвиватися на Закарпатті в повоєнні роки. Найтитулованішою ж залишається вихованка мукачівської наставниці В.Гомонай М.Копча-Ткаченко – заслужений майстер спорту, чемпіонка всесоюзних юнацьких ігор, володарку Кубка кубків – Кубка Ліліан Рокетті (у складі київського «Динамо»), двічі чемпіонка Європи та олімпійська чемпіонка Барселони-1992 в складі ще збірної СРСР. У 1995 році спортсменка вдруге стала володаркою титулу чемпіонки Європи, а в 2005 й 2006 рр. – відповідно бронзовим і срібним призером Балтійської ліги. Неодноразово М.Копча-Ткаченко була й призеркою в чемпіонатах країни, виявила себе на тренерській роботі (із жіночою збірною України, ТІМ-СКУФом Київ).

Криза 1990-х рр. боляче вдарила по  обласному баскетболу, який певний час узагалі перебував на межі існування. Тепер справи покращуються. Якісним проривом було створення 2009 року БК «Ужгород», президентом і тренером якого став О.Зубковський.

У стартовому для закарпатців чемпіонаті (2009/2010 рр.) у Західній зоні виступало 15 команд. Беківці Ужгорода  розділили 7 – 15 місця (конкретні з них тоді не розігрувалися), а наступного сезону показали шостий результат.

Піднявся і юнацький баскетбол у краї. Виступаючи в дивізіоні «Б», закарпатські юні баскетболісти з тренером О.Зубковським посіли 2 місце в Україні. Набирає обертів і стритбол (вуличний баскетбол).

               Понад десятиліття палітру ігрових видів спорту в краї доповнює американський футбол. Цей вид у 1998 році із-за океану перекочував на Закарпаття завдяки християнським місіонерам канадцеві Р.Фрізену та росіянину О.Дмитрієву. Уже наступного року офіційно на базі Ужгородського національного університету з’явилася перша обласна команда – «Лісоруби». 11 вересня 1999 року відбулася перша гра. В обласному центрі, на стадіоні спорткомплексу УжНУ, «Лісоруби» змагалися з вінницькими «Вовками». Наступного, 2000-го, року ужгородці беруть участь у першому турнірі – «Донбас Арена Боул». Після цього стартували в чемпіонаті України. У першому для себе сезоні «Лісоруби» вибороли 5 місце, потім третє. У подальшому чемпіонаті команда впевнено виступає в Західній конференції, проте не виступає у фінальній стадії змагань.

               2003 р. в Ужгороді під керівництвом О.Дмитрієва з’являється команда «Воїни». Її підсилюють гравці «Лісорубів», які за відсутності фінансування припинили свою діяльність. Проте з 2008 р., коли обласну федерацію очолив Ю.Нагорняк, ситуація кардинально змінилася. «Лісоруби» знову з’явилися на змагальній арені («Воїни» перестала існувати) й наступного року виграли Кубок Ужгорода й уперше в історії стали чемпіонами України! Нині команду очолює п’ятикратний чемпіон Росії та двократний чемпіон Європи, тренер Д.Саврико.

 

 

З олімпійським духом

 

            Система фізкультурно-спортивної галузі Закарпаття достатньо розгалужена, адже протягом багатьох десятиліть невпинно розвивалася. Як наслідок, крім м’ячевих видів спорту широко представлені й інші.

У першу чергу слід виділити лижні олімпійські. Для їх розвитку  місцеві природно-кліматичні умови заклали чудові можливості. Не дивно, що ще 1918 року в Ужгороді було створено спортивне товариство, а в радянські часи в області функціонувало чимало гірськолижних баз. Правда, тривалий час у розвитку саме гірських лиж був помітний спад, федерація практично дублювала діяльність профільного управління, однак за часи незалежної України ситуація змінилася. На Закарпатті утвердилися й розвинулися не лише гірськолижний, але й інші лижні види спорту. До того ж із часом, у післякризовий період, завдяки інвестиціям ряд об’єктів удалося модернізувати, забезпечити обладнанням і технікою (підйомники різних типів, снігові гармати, ретраки). З’явилися також нові гірськолижні центри. Усе це створює відповідний мікроклімат для розвитку гірськолижного спорту, сноубордингу, фристайлу та деяких інших лижних видів.

             7 жовтня 2002 р. було зареєстровано Федерацію лижних видів спорту Закарпаття (перший її керівник – директор Ужгородського ФМК Ю.Брунцвік; із 2002 р. очільником став директор «ТОВ «Фішер-Мукачево» В.Рябич; виконавчим директором федерації (на громадських засадах) активно себе зарекомендував В.Гісем). Сьогодні ця організація розвиває гірськолижний спорт, лижні гонки, фристайл, сноубординг, зимове спортивне орієнтування. Найбільшу увагу в тісній кооперації з Центром олімпійської підготовки (директор З.Мінай) приділено олімпійським видам, зокрема фристайлу (у першу чергу акробатичному), сноубордингу, гірськолижному спорту, лижним гонкам. Саме в них за останні роки було створено певні умови для розвитку, підібрано досвідчені тренерські кадри в особі А.Мазура, Й.Пеняка, І.Скрябіна та інших спеціалістів, підготовлено здібну молодь та, як наслідок, здобуто високі результати.

Поки найкращими здобутками вирізняється фристайл. З’явилися акробати світового рівня, яких підготував заслужений тренер України А.Мазур (на жаль, потім виїхав працювати в Росію). Найдосвідченішим є С.Кравчук – учасник чотирьох Олімпіад (9 місце в японському Нагано-1998, 5 місце в американському Солт-Лейк-Сіті-2002, 13 місце в італійському Турині-2006, 19 місце в канадському Ванкувері-2010). Крім того, він був дворазовим чемпіоном світу серед юніорів, переможцем і призером Кубка Європи, етапів Кубка світу, всеукраїнських змагань.

Певні високі результати показав і інший колосівський акробатичний фристайліст Е.Аблаєв. Він – переможець і призер етапів Кубка Європи, триразовий учасник Олімпійських ігор (Солт-Лейк-Сіті-2002 – 22 місце, Турин-2006 – 12 місце, Ванкувер-2010 – 22 місце), вдало виступав на окремих етапах Кубка світу. До названих спортсменів приєднався І.Ішутко, який на Олімпіаді в Турині дебютував і посів 26 місце.

Відрадно, що останнім часом закарпатські фристайлісти показали хорошу динаміку виступів. Ще в серпні 2010 року 32-річний Стас отримав дозвіл від лікарів стрибати, у грудні лише розпочав відновлювати стрибкову програму, а вже в лютому 2011 року здобув чотири «медалеві» перемоги: в канадському Монт Габріелі 2 місце на Кубку Північної Америки, «бронза» та  два «срібла» на етапах Кубка світу. Причому в столиці Білорусі закарпатському призерові нагороду вручав президент країни О.Лукашенко.

Що стосується ще одного нашого земляка – Е.Аблаєва, то йому дещо не пощастило. У 8 стартах 2011 р. він посідав місця з 3-го (на Кубку Північної Америки) й до 22-го. Проте 5 змагань завершив у першій десятці.

У гірськолижному спорті Закарпаття, як і держава в цілому, поки немає вагомих успіхів на міжнародній арені, проте є переможці та призери у чемпіонаті, на Спортивних іграх України тощо. Заслужений тренер України та Російської Федерації І.Скрябін успішно працював із сином М.Скрябіним і Т.Гісем. Динамівець Скрябін-молодший на сьогодні вже є триразовим учасником Олімпіад. На останній із них, в Італії, показав в одній із дисциплін 26 місце. У Нагано й Солт-Лейк-Сіті мав відповідно 12 й 25 місця. Згодом змінив гірські лижі на інший вид гірськолижного спорту – скі-крос. Т.Гісем – майстер спорту, учасниця Універсіади й чемпіонату світу, чемпіонка України. Членами національної збірної країни є також динамівці І.Ковбаснюк, В.Телечук, багаторазова переможниця та призерка чемпіонату України, міжнародних змагань FIS, учасниця чемпіонатів світу й Олімпійських ігор (Ванкувер-2010, 34 місце в супергіганті) А.Скрябіна.

Швидкими темпами прогресує в Україні сноубординг. І це в першу чергу пов’язано із закарпатськими атлетами. Лідерами в названому виді є ужгородські спартаківці А.Чундак та Й.Пеняк-молодший. Останній є багаторазовим чемпіоном України, призером і переможцем етапів і фіналу Кубка Європи, учасником чемпіонату світу, дебютантом зимової Олімпіади (Ванкувер-2010, 22 місце). Ще вагоміших перемог дісталася А.Чундак. Уперше в історії вітчизняного сноубордингу виграла світову першість (серед юніорок у Новій Зеландії в паралельному гіганті), на Олімпіаді у Ванкувері в паралельному гігантському слаломі вперше взяла участь і здобула високе 16 місце. Крім того, ужгородка є срібною призеркою ХХV світової Універсіади (турецький Ерзурум-2011), багаторазовою чемпіонкою України, учасницею чемпіонату світу, переможницею та призеркою етапів Кубка Європи й інших  міжнародних змагань. Членом національної збірної зі сноубордингу є також динамівець О.Гашпарович.

У лижних гонках Закарпаття до серйозних випробувань підготовлено братів Білосюків. Один із них – спартаківець Іван – дебютував на ХІХ Олімпіаді в Турині (40 місце), стартував на етапах Кубка світу, посів 4 місце в гонці на 10 км класичним стилем і 3 місце в спринтерському міксті на зимовій всесвітній Універсіаді в Туреччині, здобував титул бронзового призера етапу Кубка Європи, переможця FIS-змагань у спринті, виборював призові місця на всеукраїнських стартах, підтверджував звання чемпіона України. М.Білосюк у свою чергу перемагав на Кубку Європи з лижного спринту, показував високі результати на всесвітній Універсіаді в турецькому Ерзурумі, перемагав на інших відповідальних стартах. Із лижних гонщиків щонайменше слід згадати ще В.Коваля-молодшого – призера всеукраїнських змагань, другого на Кубку Європи (дистанція 15 км).

Відрадний факт, що на останніх зимових Олімпійських іграх виступили одразу 5 закарпатських спортсменів. Нічого подібного в історії місцевого олімпійського спорту ще не було. Для такої порівняно невеликої області, як Закарпатська, це вагомий здобуток. А в краї мріяли потрапити на Олімпіаду ще із часів Карпатської України, причому представники інших областей.

            У попередні кілька років здобуто успіхи в зимовому триатлоні. У 2009 р. на третьому чемпіонаті України вихованець мукачівського спорту В.Мухідінов серед чоловіків до 40 років у бігові на 7,5 км., велосипедних та  лижних гонках  відповідно на 12 і 10 км. став переможцем. К.Жданович із Ужгорода в бігові на 3 км., велосипедних і лижних  гонках на 6 км. фінішувала з третім результатом. Слід також зазначити, що в області планують культивувати біатлон, Крім того, здійснено серйозні спроби відродити хокей. В Ужгороді створено відповідний тренувальний майданчик, набрано групи дітей, проводяться турніри. Також є наміри створити льодовий палац у Мукачеві в рамках загально вітчизняної програми «Хокей України».

Позитивною є інформація про подачу заявки Україною на проведення 2022 року в Карпатах зимової Олімпіади. Адже в такому разі частину сучасних спортивних об’єктів буде збудовано й на території Закарпатської області, що сприятиме подальшому розвитку в краї лижних видів спорту.

Поруч із зимовими розвиваються й численні літні види спорту. Відрадно, що з’явилися олімпійські перспективи в такому традиційному виді, як фехтування. Найпомітнішою постаттю залишається учасник трьох Олімпіад, їх дворазовий срібний призер, п’ятикратний чемпіон світу, триразовий срібний призер  на планетарних змаганнях В.Станкович. Його справу продовжила В.Титова, яка в 1992 році була учасницею Олімпійських ігор у Барселоні (13 місце). Готував спортсменку заслужений тренер України В.Герей. Він сприяв становленню всесвітньо відомої закарпатської фехтувальної школи, яка нині входить до п’ятірки провідних в Україні, підготував майже 40 майстрів спорту. Разом із В.Титовою майстром спорту міжнародного класу став С.Горецький. Син останнього, Сергій-молодший, який, до речі, теж розпочинав займатися у В.Герея, успішно зарекомендував себе не лише на всеукраїнському, а й на міжнародному рівнях.

Сьогодні справу брата успішно продовжує заслужений тренер України, старший тренер збірної області А.Герей. Його син Анатолій-молодший та донька Юлія – теж відомі у фехтувальному світі спортсмени. Юля – майстер спорту, а Герей-молодший – майстер спорту міжнародного класу, претендує на виступи в олімпійському Лондоні-2012, уже перемагав на юніорських першостях України, ставав призером етапів Кубка й першості Європи і світу, бронзовим тріумфатором ХХV світової універсіади в Бєлграді.

Е.Яцик із Ужгорода в 1999 та 2000 роках гідно виступав на змаганнях високого рівня, в складі збірної юніорів України ставав третім у командному заліку першості світу. Чоловіча збірна Закарпаття з фехтування серед юніорів – чемпіон країни. Слід також виділити призерку світової першості К.Блохіну, майстра спорту В.Крилова, членів юніорської збірної України О.Куценко, сестер А. Рапинець і Х.Рапинець, І.Мадяр тощо. На липневому Кубку України-2011 серед дорослих у Дніпропетровську в особистих змаганнях третім був шпажист А.Герей, а в командному заліку серед рапіристок О.Куценко, Е.Мадяр, А.Рапинець і Х.Рапинець стали срібними призерками.

            Запорукою успіхів закарпатських фехтувальників залишається спортивна школа місцевого осередку товариства «Динамо» (заступник голови облради названого ФСТ та голова обласної федерації фехтування М.Пантьо), де продовжують плекати перспективну юнь.

            Олімпійську естафету підтримали закарпатці й у велоспорті. Найпомітнішим залишається й по сьогодні уродженець Хуста В.Дума. Цей майстер спорту міжнародного класу, вихованець  знаного тренера Л.Костика став першим чемпіоном незалежної України (1991), на чемпіонату світу серед військовослужбовців вигравав бронзову медаль (1994). 2000 року здобував лаври призера чемпіонату України. Був учасником двох Олімпіад: Сіднея-2000 (27 місце) та Афін-2004, триразовим учасником чемпіонатів світу, змагався на Кубку планети. У складі професійних італійських команд ставав переможцем і призером етапів, фінішував у десятці в загальному заліку на ряді престижних велогонок. Виступав на «Джиро д’Італія», «Джиро д’Абруццо», іспанській «Вуельті», багатоденці «Тур Швейцарії».

Після періоду спаду в розвитку крайового велоспорту закарпатці починають відроджувати кращі традиції в названому виді. О.Жданович на дистанції 40 км виграв чемпіонат України з маунтенбайку (2011). Третім на цих змаганнях був В.Турок. Неодноразовою призеркою та переможницею всеукраїнських змагань (зокрема й 2011 року) у спринті, скретчі, гіті, гонці-переслідуванні є Н.Карпутенко.

Багаті традиції в легкій атлетиці Закарпаття, перші відомості про яку сягають 50-х років ХІХ ст. Пік розвитку виду припав на середину 70-х – кінець 80-х рр. ХХ ст. Ряд рекордних результатів того час не підкорено й сьогодні. Особливо відомі такі імена, як А.Редько, О.Величко, В.Стекулін, В.Канюк та ряд інших. На жаль, початок 1990-х років приніс спад у крайову королеву виду. В області практично відсутні стадіони із сучасними легкоатлетичними секторами, арени зі стандартним синтетичним покриттям. Хронічним є недофінансування виду. Утім без перемог закарпатські легкоатлети не обходилися. Особливо слід виділити майстра спорту міжнародного класу О.Пластиніну. Вона була ще в лавах збірної СРСР і успішно свій досвід використовувала в роки незалежності України. Так, нодноразово значилася в списках призерок і переможниць різних всеукраїнських та міжнародних стартів. Вона вигравала міжнародний марафон у Стамбулі, фінішувала третьою на марафоні в Братиславі, другою – на чемпіонаті України (біг, 10 км). Особливо пам’ятна участь на І Всеукраїнських літніх спортивних іграх (Київ, 1999), коли здобула перше місце в напівмарафоні. Друге «золото» для області на цих же змаганнях виборов армієць Є.Кауров (естафета 4х400 м). На кошицькому марафоні норматив майстра спорту виконав О.Баб’як.

В останні кілька років завдяки ефективнішій роботі тренерів результати виступів спортсменів покращилися. Показові в цьому відношенні 2009 – 2010 рр. Насамперед слід виділити А.Бородкіна, який у штовханні ядра показав результат майстра спорту міжнародного класу, став переможцем зимового й срібним призером літнього чемпіонатів України (2010). Тренує атлета батько – М.Бородкін. Звання срібного призера чемпіонату України (дистанція 10 км) та V Спортивних ігор молоді України (5000 м) виборов Р.Романенко (тренер – відомий фахівець А.Коломоєць). 2010 року названий атлет також показав результат вище нормативу майстра спорту на дистанції 21 км97,5 м. Весною ж 2011 року на чемпіонаті України в бігові на 20 км по шосе Р.Романенко фінішував третім, показавши час 59 хвилин 29 секунд, що вище нормативу майстра спорту міжнародного класу. Крвім того, інший закарпатець – А.Потоцький – фінішував дев’ятим і вперше дістався планки майстра спорту.

            Славу легкої атлетики Закарпаття в спортивній ходьбі давно підтримують вихованці заслуженого тренера України з Мукачева Г.Будкевича. Його підопічний К.Пузанов здобув звання юніорського чемпіона України, фінішував першим у ходьбі на 20 км і третім у ходьбі на 50 км на V Спортивних іграх молоді України. Цей же атлет разом із ходоками Т.Максим, О.Каленською і Я.Бородіновим став майстром спорту. Такого ж звання був удостоєний С.Топорков, який на V Спортивних іграх молоді України 400 метрів із бар’єрами подолав із третім результатом (2009). Того ж року «бронзою» на Міжнародних дитячих іграх в Афінах відзначилася Ю.Ґудзь (стрибки в довжину). 2010 року переможцями й призерами всеукраїнської юнацької першості ставали: О.Бельдій, М.Мельник (стрибки в довжину), А.Савинець (потрійний стрибок). Тоді ж на чемпіонат світу в Італію поїхали гірські бігуни А.Малий, Н.Малая. Вони ж значилися серед учасників чемпіонату Європи в Словенії, як і Е.Самсончик, М.Митровка, Р.Дуран, Т.Бабак, ветеран Р.Талабіра. До речі, серед ветеранів у закарпатців теж вагомі успіхи. Бронзовим призером чемпіонату Європи у 2006 році був Т.Горват. Неодноразово на всеукраїнських і міжнародних стартах переможцями, призерами, рекордсменами виявлялися А.Трибус, А.Щетнікова, А.Коломоєць та інші в минулому відомі спортсмени.

            Відрадно й те, що в Ужгороді проводяться найстаріші легкоатлетичні змагання в Україні – міжнародний Кубок «Дружба». І хоч місце його проведення – стадіон «Авангард» – уже давно потребує заміни легкоатлетичного покриття, у 2011 році цей Кубок перетнув (причому без перерви!) п’ятдесятічний рубіж. Учасниками  заходу щороку стають сотні спортсмені із України, Угорщини, Словаччини, Польщі та інших країн. Атлети встановили чимало різноманітних рекордів. На останніх баталіях було розіграно  37 комплектів нагород, показано 2 результати, вищі за норматив майстра спорту міжнародного класу, 14 – за результат вище майстра спорту. Крім того закарпатський атлет А.Бородкін побив рекорд Кубка в штовханні ядра, який тримався цілих 20 років.

Безпосереднім організатором і натхненником «Дружби» був і незмінно залишається екс-голова обласної федерації легкої атлетики Л.Городний (тепер проживає в Дніпропетровську). Після нього федерацію очолив Я.Свида. Нині кращі здобутки своїх попередників намагається примножити новообраний керівник, директор Ужгородської ДЮСШ № 1 А.Коломоєць. Популяризації виду в краї додає і той факт, що ряди студенток Закарпатського державного університету поповнила олімпійська чемпіонка Пекіна-2008 із Вінниці Н.Добринська.

Славну сторінку вписали в історію закарпатського спорту за роки незалежності України місцеві важкоатлети. У середині 1990-х років особливо високі результати показував майстер спорту міжнародного класу, вихованець заслуженого тренера України В.Федорчука В.Біляк. За два роки він, чемпіон СРСР, дворазовий володар Кубка Радянського Союзу, виступаючи в найлегшій вазі 54 кг, а також у ваговій категорії 56 кг, установив 7 рекордів України! Зокрема в ривку 1996 року підкорив штангу 113 кг. Загалом на його рахунку майже 10 рекордів республіканського та всесоюзного рівнів. Виступала в цей час успішно й ціла група майстрів спорту. Це – В.Євдокимов, С.Липак, В.Перебзяк, І.Гайдош, І.Тара та В.Пігани й інші.

            Підростає й нова зміна. 2010 року «бронзу» на першості України в Луцьку здобув вихованець Великоберезнянської ДЮСШ В.Назаров. Він підкорив штангу в сумі 209 кілограмів і виконав норматив майстра спорту України. Цього ж року став третім на Кубку України в Коломиї. Того ж року там же на VI літніх Спортивних іграх України серед юнаків у ваговій категорії 56 кг представник Іршавської ДЮСШ В.Глушко виграв «золото» в ривку та сумі й фінішував третім у поштовху (тренер Ю.Світлик).

Виноградовець М.Поп теж неодноразово входив до першої трійки на всеукраїнських змаганнях. Ось і на Кубку України-2010 фінішував третім, а інший майстер спорту – ужгородець М.Терентьєв – фінішував другим у поштовху. Є успіхи й в інших спортсменів.

Приклад відмінної форми показують ветерани. Ось і нещодавно в місті Дніпрорудне Запорізької області на ІV Всеукраїнських літніх іграх В.Перебзяк і В.Гал фінішували чемпіонами, М.Гал-старший, М.Гал-молодший і М.Свищо показали другий результат. При цьому М.Гал-молодший встановив рекорд України (138 кг у ривку  й 177  у поштовху).

Успішно працюють і закарпатські судді з важкої атлетики – В.Федорчук, М.Резніков із Ужгорода, В.Деяк із Хуста, котрі обслуговують змагання найвищого вітчизняного рангу. Суддею національної категорії став хустський майстер спорту М.Кемінь.

Серед олімпійських видів, які успішно розвиваються на Закарпатті, – це дзюдо. Його корені в краї сягають кінця 1970-х років, коли успішно почав працювати тренер А.Шерегій. Невипадково в 1992 році на чемпіонаті СНД з-поміж юнаків переміг С.Щербей – один із перших майстрів спорту дзюдо в незалежній Україні. Чемпіонами країни серед молоді ставали М.Пальчиць, В.Мигович, майстром спорту – Ю.Ігнатко. 1999 року було створено обласну федерацію (її очолив відомий керівник-підприємець Ф.Харута). У той час серед кадетів у числі бронзових призерів першості України – В.Борисевич, а серед чемпіонів – Р.Говоруха, котрий згодом привіз «бронзу» з данської першості Європи. Учасник першості Старого континенту П.Яцина – срібний призер кадетської першості України. Аналогічного результату на першості країни досягли О.Черняк та К.Балашов.    

2011 року В.Діброва на змаганнях у Полтаві виграв звання чемпіона України з-поміж юніорів до 20 років, як і на київському етапі Кубка Європи серед кадетів і юніорів (вагова категорія до 100 кг).  Названий спортсмен є ще й срібним призером юніорського Кубка Європи, переможцем  41-х Міжнародних дитячих ігор у Рейк’явіку. Разом із А.Мельником – член юніорської збірної України.

Популярності виду додає проведення на високому рівні традиційного міжнародного турніру серед юніорів «Кубок Закарпаття». 2011 року в обласному центрі він пройшов увосьме, а загалом збирає учасників із майже півтора десятка країн. Зал для боротьби дзюдо, у якому займаються вихованці Ужгородської ДЮСШ № 1, вважається одним із кращих  в Україні. Крім того, випускником Закарпатського держуніверситету є перший в історії України чемпіон світу з дзюдо Г.Зантарая, серед тренерів якого фігурує й прізвище відомого закарпатського фахівця В.Калініна.

Упевнені кроки вперед разом із дзюдо робить самбо, федерацію області якого було офіційно зареєстровано 2002 р. Наступного року чемпіонкою Європи серед дівчат стала О.Зовдун. На першості України-2009 у Хмельницькому серед молоді 1989 – 1991 рр. н. у своїх вагових категоріях О.Шіц та І.Марич фінішували другими. У загальнокомандному заліку спортсмени області стали четвертими. Чемпіоном України серед юнаків є К.Кривка. 2009 року на кадетській першості Європи фінішував третім, а в першості України чемпіоном В.Діброва. До цього, у 2006 році, він був призером європейської першості серед юнаків.

Маємо успіхи й у греко-римській боротьбі, яка культивується в області близько 40 років. Зі здобутків останнього часу слід виокремити перше місце І.Зихора року на VI літніх Спортивних іграх України серед кадетів у Тернополі (2011). Вихованець директора Виноградівської ДЮСШ, тренера І.Боршоша став абсолютним переможцем і виконав норматив мастра спорту. Посвідчення майстрів мають і Р.Кудринець, В.Загородяк, О.Кухта, В.Назаров. Зокрема О.Кухта у ваговій категорії до 74 кг став срібним призером на чемпіонаті України серед юніорів, а в складі збірної – володарем бронзової нагороди на командному Кубку світу. Р.Кудринець є переможцем чемпіонату України у своїй ваговій категорії.

Чи не найуспішніше працюють у Мукачеві з борцями класичного стилю. Особлива заслуга в цьому заслуженого тренера України І.Кукушкіна. Його учні: В.Логойда – 5-разовий чемпіон країни з-поміж кадетів, 3-разовий переможець вітчизняного чемпіонату серед молоді й чемпіонату Європи, срібний призер України серед дорослих спортсменів і призер Кубка України, учасник чемпіонатів світу в Китаї та Гватемалі (два п’яті місця); Ю.Златкін – бронзовий призер Європи; В.Логойда й І.Волос – призери національного чемпіонату серед молоді (2008) тощо. У Шостці Сумської області в першості країни серед кадетів переміг С.Козуб (друге місце мав М.Копердак із Берегова, а третє – А.Мельничок) – бронзовий призер ІІ Євроазіатських ігор. Ще один атлет – П.Монар – володар «бронзи» на VI літніх Спортивних іграх України серед кадетів.

Добре готують борців і в Тячеві. Вихованці тренера Й.Болдижара Є.М’який – чемпіон України, Р.Ісрафілов – срібний призер і володар Кубка України серед дорослих. Водночас у Хусті, Виноградові, Тячеві, Мукачеві й Ужгороді розвивають вільну боротьбу. Найбільші успіхи пов’язані з виступами вихованок виноградівського тренера І.Боршоша. Мова про бронзову призерку молодіжного чемпіонату Європи в Тбілісі, бронзову призерку чемпіонату світу в Будапешті, майстра спорту, дворазову переможницю Кубка України 2009 і 2010 років серед жінок А.Клещеву, дворазову призерку України (на чемпіонаті й спортивних іграх) 2008 року, срібного призера першості України серед молоді 2011 року, учасницю чемпіонатів Євопи та світу, майстра спорту І.Чотирбук, бронзову призерку чемпіонату країни Т.Керечан.

            Чемпіон республіки, призер чемпіонатів СРСР Е.Чобан із Королева увійшов в історію як  перший майстер спорту на Закарпаті з боксу. Відомі імена С.Врабеля, Ш.Сабо, А.Ковача. 2011 року в Рахові пройшов і перший в області всеукраїнський турнір з-поміж юнаків. Тоді ж в Ужгороді вперше за 15 років провели відкритий чемпіонат міста.

До призера чемпіонату України, члена збірної держави зріс В.Ганкулич. На першості України серед школярів 1996 – 1997 рр. н. Р.Мартон – перший, а М.Печора і Й.Фека – другі. Мукачівець І.Ільницький, який тепер представляє Львівську область, виборов срібну медаль чемпіонату України, а після успішного виступу на турніру в Херсоні став ще й майстром спорту міжнародного класу. За останні три роки в Мукачеві майстрами спорту стали М.Гомба та М.Чебану. Ше один вихованець тренера В.Вишньова – згаданий спартаківець Р.Матон – зовсім нещодавно обраний капітаном юнацької молодіжної збірної України.

Порівняно молодим на Закарпатті є тхеквондо (ВТФ). Утім географія цього виду розширюється. Його щонайменше культивують в Ужгороді, Мукачеві, Берегівському, Іршавському та Мукачівському районах. 2006 року звання майстра спорту отримав М.Плавайко.

З олімпійських видів спорту останнім часом прогресує художня гімнастика. 2002 року в Луганську відбувся чемпіонат України серед дівчат 1987 року і старших ужгородка Г.Арсьонова-молодша, яку тренувала мама, Арсьонова-старша, уперше на Закарпатті виконала норматив майстра спорту. Відтак майстрами спорту стали К.Кричфалушій, Е.Самсончик.

Від звичайної секції до знаменитої київської школи Дерюгіної пройшла О.Цогла. Нині вона – майстер спорту міжнародного класу, абсолютна чемпіонка України в групових вправах, срібна та двічі бронзова медалістка всесвітньої універсіади, срібний призер етапу Кубка світу, фіналістка чемпіонату світу, різних європейських турнірів. Відомі також імена А.Сакел, М.Капустей. Добре знані ряд ужгородських та мукачівських міжнародних змагань, де закарпатки регулярно підвищують свою майстерність.

На жаль, за відсутності кадрів та належного фінансування не змогла вийти на високий рівень спортивна гімнастика. Секцію з цього виду в Ужгороді вів досвідчений тренер В.Бахтєєв. Його вихованці неодноразово перемагали й ставали призерами на міжнародних турнірах у Словаччині. Окремі з хлопчаків виросли навіть до кандидатів у майстри. Однак зусиль одного знаного ентузіаста виявилося замало для повноцінних успіхів.

Незважаючи на відсутність відповідних приміщень серед видів спорту знаходить на Закарпатті своє місце й стрільба з лука. У радянську добу на Закарпатті з цього виду було підготовлено понад 25 майстрів спорту. Далі поступ призупинився, але сьогодні спостерігається певне пожвавлення у відродженні кращих традицій. Після того, як Д.Пономарчук та В.Король посіли призові місця на Кубку України, найбільші надії подає 19-річна лучниця з Ужгорода М.-М.Куриляк. У 2009 році юна спортсменка на Кубку України в Новій Каховці виконала норматив майстра спорту. 2010 року стала другою в чемпіонаті. Найбільший успіх цього року й узагалі в кар’єрі – виграш «золота» з-поміж національних команд юніорок у Хорватії на чемпіонаті Європи в приміщенні. Тренує талановиту спортсменку мама – вона ж майстер спорту СРСР М.Куриляк-старша.

Неабияк популярний на Закарпатті великий теніс. Його історія бере початок в області ще з кінця позаминулого століття. Славні сторінки в розвиток виду вписували А.Боршош, Є.Баркас, Й.Яношевський, Й.Гагер, М.Мозер. У роки незалежності до числа провідних тенісистів України входили: С.Сербайло  – двічі бронзовий призер Старого континенту в командному заліку (1984, 1986 рр.), багаторазовий переможець і призер всесоюзних змагань серед юніорів, багаторазовий чемпіон і призер чемпіонату України, фіналіст відкритого чемпіонату Росії 1994 року в одиночному й парному розрядах (1994), півфіналіст відкритого чемпіонату Литви «Кубок Президента», виступав у командному чемпіонаті Німеччини за дортмундський клуб; Г.Белені – багаторазова чемпіонка України, переможниця Кубка Європи, призерка ряду міжнародних змагань.

Хороші результати показували майстри спорту: А.Мигалко – срібний призер особистого чемпіонату України призер першості, чемпіон країни в парному розряді, переможець Кубка України в міксті; А.Ленарт – у десятці кращих тенісисток країни. Однак залишилися ара плане інвентарем, формою, орендою кортів, кошти на які не виділялися роками (частина майданчиків для гри з незрозумілих причин згодом повністю перейшла в приватні руки). Тому провідні тренери, спортсмени залишали область. Так, Ю.Колб виїхав до Сполучених Штатів Америки, О.Словцов – до Києва. Провідна сьогодні закарпатська тенісистка А.Ленарт уже чимало років виступає за французький клуб, і впливових популяризаторів на рідній землі мало залишилося. Найстійкіше поки тримаються в Ужгороді й Тячеві, де є ще досвідчені й амбітні молоді тренери та спортсмени. Наприклад, 13-річна Б.Велеган 2010 року перемогла в угорському турнірі Європейської тенісної асоціації під назвою «Batta Cup» серед спортсменок до 16 років, стала срібною призеркою турніру ЄТА «Antei Cup» у Києві тощо.

Здав свої позиції за роки незалежності настільний теніс. Поки що за роки незалежності найбільший успіх в О.Якушева, який був призером чемпіонату Європи. Є також кілька переможців і призерів першостей України, як ось А.Туряниця, В.Сиза. Підтримують імідж минулого й ветерани,приміром, в особі чемпіона України (у своїй віковій групі) М.Рипковича зі Сваляви, призерів чемпіонату Є.Городиштьяна, Т.Бутко з Ужгорода. Поки зберігся певний кадровий потенціал, зокрема в особі Я.Демидової з Ужгорода, Ш.Пацюка з Берегівщини, П.Пелешкея з Іршавщини, залишаються надії й на відродження перемог минулого.

            Схожу долю з настільним тенісом мають водні види. У радянські часи можна було похвалитися багатьма їх представниками. М.Гачкайло, М.Платонов, О.Зінов’єв, В.Єськов, Г.Дробишевський, І.Василькін, Г.Мордвинцев, В.Бєляєв та інші зробили значний внесок у створення й розвиток школи водного поло в Ужгороді. ара п як тільки в головному місті області перестав функціонувати ара пл поблизу стадіону «Спартак» (СОК «Під замком»),  перестала діяти і єдина в області спортивна школа з водних видів. Провідні тренери поїхали шукати кращої долі в чужі краї, хтось перейшов на іншу спортивну роботу, хтось подався в бізнес. При цьому ентузіасти своєї справи, фахівці постійно здійснювали відчайдушні спроби реанімувати втрачені позиції. Приміром, із метою популяризації водного поло на Закарпатті, підвищення рівня спортивної майстерності учасників, привернення уваги громадськості міста до роботи ара пла в Ужгороді та до проблем початкового навчання дітей плаванню в серпні 2007 року вперше в обласному центрі за підтримки столичних фахівців узялися організувати ІІІ Всеукраїнські літні спортивні ігри з водного поло.

На початку 2000-х років закарпатці входили до п’ятірки кращих на літніх Спортивних іграх України. Неабияких успіхів досягли ватерполісти, виступаючи за клуби інших міст. Скажімо, призерами Чемпіонату України ставали В.Момот, Ю.Роговий (у складі львівського «Динамо»), К.Камінський (захищаючи кольори севастопольської команди) та інші. Помітними є успіхи закарпатців за кордоном. Ужгородський воротар М.Яночко, учень відомого тренера та гравця команди ветеранів І.Василькіна, ставав володарем кубка, срібним призером чемпіонату й кращим гравцем Португалії (клуб «Оржінадо»). Вихованець Б.Минька, член національної збірної України, захисник Д.Лавришинець грав у Волгограді, Казані, у дуже сильній російській лізі виборов «бронзу» Кубка Росії, виступав за клуби Туреччини, Іспанії та Франції («Монпельє», «Екс-ле-Бен»), де гравця визнавали найсильнішим легіонером внутрішнього чемпіонату. Крім того, О.Ухаль («Шпандау-04» Берлін) двічі поспіль виявився срібним призером Кубка Німеччини, І.Ухаль («СВ «Канштат» Штутгарт) вигравав звання володаря семи чемпіонських титулів і Кубка Німеччини. Іще один вихованець Б.Минька, О.Тишківський, грав за «Кварнер» (Опатія), а в  складі рієцького «Примор’я» посів 4 місце в чемпіонаті Хорватії, одному з найсильніших у Європі. В.Момот фінішував восьмим у чемпіонаті Угорщини, В.Гринь був п’ятим у чемпіонаті Чехії в складі празької «Славії», М.Бєляєв грав за другу команду волгоградського «Лукойлу» і після переїзду до Росії входив до юнацької збірної цієї країни.

Знають у Європі й ватерпольних суддів із Закарпаття. У Словенії на чемпіонаті Європи ігри обслуговував І.Василькін. Він, а також С.Жолудєв проводили відповідно фінальні матчі ігор жіночого, чоловічого чемпіонатів і Кубка, літніх Спортивних ігор країни тощо. Крім того, тренерами в Росії працюють І.Василькін, В.Бєляєв, в Угорщині – Л.Бегун.

Із 1990 по 1997 роки в Ужгороді проведено 7 міжнародних турнірів із водного поло пам’яті легендарного тренера М.Кевежді. У ньому брали участь клуби з різних країн Європи.

На згаданих ІІІ Всеукраїнських літніх спортивних іграх із водного поло закарпатці практично без належної підготовки посіли 6 місце із 10 команд. Незважаючи на відсутність умов для тренування, неодноразово призерами на кубках і чемпіонатах світу й Старого континенту з водних видів у складі ужгородської команди та клубів інших міст і країн були ветерани. Вони ж здобували лаври на всеукраїнських змаганнях із плавання.

 

За ара планерного програмою 

Разом із олімпійськими видами на Закарпатті продовжують розвиватися й види спорту, що не входять до програми Олімпійських ігор. Особливо на території Срібної Землі хороші традиції розвинув кікбоксинг. Значною мірою це пов’язано з ар’ям А.Перцева –  майстра спорту, заслуженого тренера (1998), заслуженого працівника фізичної культури та спорту України (2004), члена збірних Білорусі та СРСР із карате, дворазового чемпіона колишнього Радянського Союзу, віце-президента Національної федерації та президента Закарпатської обласної федерації кік-боксингу. У 1990 – 2007 рр. цей фахівець був також засновником і незмінним керівником спортивного клубу «Іппон» (із японської – «чиста перемога»), підготував десятки майстрів спорту й кількох майстрів спорту міжнародного ара п. 

Популяризації кікбоксингу сприяло традиційне міжнародне гран-прі «Іппон» (бувало й до 500 учасників із 14 країн світу). Не дивно, що й основні успіхи виду в області пов’язані з однойменним клубом. 2001 року збірна області серед 25 областей стала четвертою в першості молоді та дев’ятою з-поміж дорослих. Тоді ж майстрами спорту стали 7 єдиноборців.

За успіхами ряду років праця когорти тренерів: А.Перцева, Д.Анурова, О.Мартиненка з Ужгорода, І.Куцини з Тячева, В.Вишньова з Мукачева тощо. Серед здобутків є й особливо пам’ятні. 2001 року на чемпіонаті світу в Бєлграді О.Сасин із Руського Поля (Тячівський район) переміг і здобув звання майстра спорту міжнародного класу.

2003 року в Парижі А.Данилкович із Великоберезнянщини фінішувала четвертою й виконала норматив майстра спорту, а ужгородець М.Данило посів третє місце й виконав норматив майстра спорту міжнародного ара п. 2005 р. в угорській Ніредьгазі на щорічному Кубку світу за версією ВАКО в складі збірної України до вісімки кращих потрапили 5 вихованців «Іппону». Ну а найбільшим успіхом став золотий тріумф у семі-контакті А.Слободянюка у ваговій категорії понад 69 кг.

З інших закарпатських кікбоксерів варто виокремити вихованців А.Перцева, чемпіона світу в Таїланді Ч.Лелекача, ще А.Колечка, М.Нікіфорова, П.Замятіна, А.Матівосяна (чемпіона й призерів світової першості в Португалії), а також В.Варцабу (у семі-контакті виборов 2 місце на першості світу), випускника факультету фізичного виховання і спорту УжНУ Р.Юроша (призера Кубка Європи), ужгородських вихованців тренера Д.Анурова, В.Короловича й І.Шимоняка – відповідно першого й третього призерів Кубка Європи та ряд інших.

            З різним успіхом, але намагаються розвивати в краї численні види східних єдиноборств. Під егідою Закарпатської федерації айкідо «Сінаджо» проходять різноманітні турніри, семінари, збори. Подібні заходи проводять і представники джиу-джитсу, ушу. Міцні корені має в області й карате. Окрім семінарів-навчань  постійно відбуваються турніри. Одні з найпам’ятніших – міжнародні змагання «Кубок Масутацу Оями» з кіокушин-кан карате серед юнаків та чоловіків 2004 року. У ньому виступили спортсмени з Росії, Казахстану, Туркменистану, Грузії, України і Японії. Тоді Т.Попович зі Сваляви став найкращим серед юніорів, а А.Жилін із Ужгорода виборов «срібло» серед чоловіків, поступившись лише японському спортсмену. У 2006 році Артур уже став переможцем названих змагань.

Роком раніше в Ужгороді пройшов ще ара планер захід – ХVІІ
чемпіонат Європи за участі 14 країн. І.Удут зі Сваляви здобула «срібло» й стала майстром спорту міжнародного класу. Призерами чемпіонатів Європи свого часу ставали О.Продан та О.Прокопенко з Ужгорода, 2008 року на чемпіонаті України в Бродах представники обласного центру, Мукачева, Мукачівського району та Сваляви здобули 9 золотих, 4 срібні й 3 бронзові нагороди й фінішували першими в командному заліку областей тощо.

Розвивається стиль шотокан карате-до, керівником обласної федерації якого є Р.Маслиган із Мукачева. Він – призер чемпіонату Європи, переможець і призер чемпіонату України, учитель фізкультури року.

Серйозно в області взялися популяризувати й рукопашний бій. А 25 травня 2011 року в обласному центрі Закарпаття пройшла перша конференція Закарпатської обласної федерації хортингу. Роком раніше проведено перший обласний турнір із цього виду, а згодом спортсмени області відзначилися на всеукраїнському турнірі в Криму. Отже, в історію єдиноборств краю вписується нова і, є сподівання, цікава та вагома сторінка.

Дедалі більше про себе заявляє пауерліфтинг. Тільки за останні 10 років підготовлено понад 10 мс. Мукачівець В.Тетеуца, вихованець тренера М.Рошка, – перший на Закарпатті майстер спорту міжнародного класу (2001), срібний призер чемпіонату Європи, третій на чемпіонаті світу (2003), рекордсмен і чемпіон України. Учень М.Красилинця мсмк О.Лийвой –чемпіон світу серед юнаків, чемпіон України. 2008 р. з чемпіонату світу в ПАР привіз 5 медалей, у тому числі титул чемпіона планети серед юнаків.

Відмінні результати демонстрували студенти УжНУ, вихованці голови обласної федерації пауерліфтингу, тренера-викладача А.Федорішка: Г.Знік – майстер спорту міжнародного класу (2006), віце-чемпіонка Європи серед молоді, рекордсменка й чемпіонка України, кількаразова володарка Кубка України, двічі переможниця Спортивних ігор молоді України; Є.Бан – віце-чемпіонка світу серед молоді, чемпіока й рекордсменка України; Є.Криса – віце-чемпіон світу, чемпіон і рекордсмен України серед юнаків. Виноградівець М.Керестей здобув титул чемпіона України.

У період 2005 – 2011 років за версією WUAP ужгородські важковаговики А.Яремус та С.Олеоленко багаторазово демонстрували результати чемпіонів та рекордсменів Європи і світу. Останній раз атлети тріумфували 2011 року в польському Рибніку. Відповідно у вагових категоріях до 110 й 140 кг стали переможцями Старого континенту.

Проводяться в області й змагання з армспорту (армреслінгу) та серед гирьовиків. Гирьовий спорт узагалі має вагомі успіхи й на міжнародній арені. 2008 року спортсменка «Динамо» Н.Шкварун виграла чемпіонат світу у ваговій категорії до 70 кг. Наступного року була четвертою серед дорослих та другою – з-поміж юніорок. 2009 року на X міжнародному фестивалі гирьового спорту в Мінську виноградівка Н.Поринець-Фулитко у віковій групі «35 років і старші» встановила світовий рекорд: у жонглюванні гирею 8 кг за 5 хвилин спортсменка здійснила 334 оберти. Якнайкраще себе на цих змаганням показав і майже 70-річний голова Виноградівського клубу силових видів спорту В.Стрілецький. За 5 хвилин у жимі лежачи він підняв дві 16-кілограмові гирі рекордні 370 разів!

2010 року в Мілані на ХVІІІ чемпіонаті світу студент факультету фізичного виховання і спорту УжНУ, срібний та бронзовий призер, володар Кубка України, бронзовий призер чемпіонату світу-2008 В.Потокій серед юніорів за сумою двоборства (поштовх і ривок) посів перше місце. При цьому у ваговій категорії до 70 кг підопічний тренера А.Федорішка підняв 32-кілограмову гирю рекордні для себе 120 разів.

На чемпіонаті світу та Європи-2011 у білоруському Вітебську серед представників 23 країн світу В.Стрілецький у категорії 70 – 79 років став 11-разовим чемпіоном світу. Він виграв 5 золотих медалей і встановив рекорд у гирьовому марафоні – 12-кілограмовою гирею за одну годину вижав… 3127 разів поспіль! В іншій ветеранській категорії (45 – 54 роки) лаври чемпіона планети з п’ятьма золотими медалями виборов В.Орябко.

Так само вдало виступили й значно молодші вихованці В.Стрілецького. Багаторазова чемпіонка світу 17-річна А.Химинець у спринті (ривку 16-кілограмової гирі протягом двох хвилин – здійснила 65 підйомів) та жонглюванні ара планерногоою гирею  виграла 9 золотих медалей. Дворазовим чемпіоном світу з-поміж юнаків ці змагання завершив  Д.Кіш. Чемпіонкою світу і Європи стала 11-річна А.Фединець.

Із-поміж кращих представниць гирьового спорту слід виділити ще майстрів спорту міжнародного класу І.Деяк, багаторазову володарку найвищих місць України, Європи та світу І.Булезу. Чемпіонкою світу була В.Черничко. Перелік славних виноградівок у гирьовому спорті можна продовжувати й продовжувати. 

Одним із тих видів спорту, у якому в області найбільше проводиться різноманітних заходів, є шахи. Пожвавлення роботи обласної федерації  (особливо після виборів нового голови – О.Галая з Мукачева, куди перемістився центр розвитку гри з обласного центру), поява авторитетних меценатів (насамперед в особі Й.Реша), багаторічна робота з дітьми та молоддю (слід відзначити зусилля тренерів В.Прокопишина, С.Найгебавера, І.Долі з Ужгорода, О.Федіва, В.Каварданія з Мукачева, В.Кобаля з Виноградова, В.Сейкеля з Берегова та інших) створили серйозні передумови для розвитку виду прискореними темпами.

Найтитулованішим гравцем є вихованець ужгородської школи шахів З.Єфименко (тепер проживає в Мукачеві). На своєму рахунку він має чимало гучних титулів:  срібний призер Всесвітньої шахової олімпіади серед юнаків, володар 3 – 5 місць на першості Європи в особистому заліку, бронзовий лауреат особистої першості світу (1998), чемпіон України і світу серед юнаків до 14 років, Всесвітньої юнацької олімпіади (1999), переможець командної першості Європи серед молодіжних команд до 18 р. (2001), володар титулів чемпіона України-2006, бронзового призера командного чемпіонату Європи (2009), 4-го місця на чемпіонаті Європи в індивідуальному заліку, срібного призера командного чемпіонату Росії, ХХХІХ планетарної шахової олімпіади в складі української збірної (2010). Вихованець першого тренера О.Зелькіна, відтак майстра ФІДЕ В.Прокопишина став першим міжнародним гросмейстером на Закарпатті.

З інших наймаститіших гравців слід виділити майстрів ФІДЕ Р.Ороса, В.Прокопишина, Ю.Лембака (виїхав на Львівщину), А.Шестакова, О.Юшко, міжнародних майстрів В.Бунду, Ю.Довжика, В.Охотніка, Б.Боршоша. Є на Закарпатті й три гросмейстери, про що раніше й годі було мріяти. Мова про З.Єфименка (2706; 4 місце в загальноукраїнському рейтингу із 65 заявлених гравців та 38 місце у світовій сотні), С.Овсєєвич (22 місце в країні) та В.Шикула (48-й результат на вітчизняному рівні).

Відзначилися закарпатці й у шаховому листуванні. Тут слід рівнятися на міжнародних майстрів, чемпіона України І.Терелю із селища Майдан Міжнгірського району, Ф.Савчура з Берегова, майстра спорту України М.Бєглого з Мукачева. Вагомі результати має область у шаховій композиції. В.Дячук із Мукачева – міжнародний гросмейстер, чемпіон світу, призер чемпіонатів світу та Європи, заслужений майстер спорту (2008). В.Марковці з Іршавщини – теж гросмейстер із шахової композиції.

Серед ара планерного ігрових видів доволі популярними в області є також шашки. Уже дев’ятий рік активну роботу проводить голова обласної федерації, сильний гравець М.Рішко. Прихильники виду є й на місцях. Систематично відбуваються чемпіонати, кубки області, різноманітні турніри із «шашок-64», «шашок-100». Головні досягнення пов’язані із 17-річною іршавчанкою С.Марковці. У вітчизняному рейтингу дівчат вона – перша (2336). У всеукраїнських чемпіонатах і кубках із шашок-64 і шашок-100 талановита дівчина вже має повний комплект медалей: і золоті, і срібні, і бронзові. Сьогодні шашкістка – майже 20-разова переможниця країни.

Свої успіхи С.Марковці постійно підтверджує на міжнародній арені: срібна призерка чемпіонату світу із шашок-64 серед кадеток (Санкт-Петербург-2006), чемпіонату Європи із шашок-100 з-поміж кадеток (Таллінн-2006), володарка бронзового титулу чемпіонату Європи серед кадеток із блискавичних шашок-100 (Таллінні-2006) і шашок-64 (Брест-2006), володарка бронзової медалі на молодіжному чемпіонаті Європи із шашок-64 (Запоріжжя-2007), командних чемпіонату світу серед дівчат (Новояворівськ-2008), чемпіонату Європи із шашок-64 з-поміж дівчат (Калінінград-2008).

Уперше за 12 років шашкісти Закарпаття вирушили на особисто-командний Кубок України із шашок-64 серед дорослих. В Івано-Франківську область представляли кандидати в майстри спорту М.Рішко, М.Кичера та згадана С.Марковці. Дебют виявився вдалим. Незважаючи на досвід виступів у таких змаганнях суперників, дебютанти зуміли посісти 5 місце з 10 команд. Із таким же успіхом фінішували й у командному заліку в блискавичній грі.

Подає надії й 14-річна іршавчанка О.Павляк, яка в 2008 році була чемпіонкою України із шашок-100, а наступного року в Нідерландах стала сьомою на чемпіонаті Європи.

Сучасний закарпатський спорт важко уявити без танцювального. Історія останнього в області розпочалася 1996 року, коли було створено Асоціацію спортивного танцю Закарпаття, яку весь цей період незмінно очолює О.Мишко. Її вихованці з ужгородського клубу «Грація» – В.Лятов і В.Мишко – досягли найпомітніших успіхів. Ця пара – багаторазові чемпіони й призери чемпіонату й Кубка України, ряду міжнародних турнірів у латино-американській, європейській програмах та за програмою десяти танців, уходить до 50 найкращих дуетів світу. У десяти танцях названі спортсмени посіли 3 місце на чемпіонаті світу IDSF серед молоді (Сінгапур, 2007), були фіналістом Кубка Європи (Фінляндія, 2008) та Кубка світу (Корея, 2010).

Популяризації виду сприяє проведення міжнародного турніру «Uzhgorod open», який 2011 року пройшов водинадцяте. У ньому взяли участь дуети й судді з майже двох десятків країн Європи.

Свій вагомий штрих до палітри ара планерного видів спорту Закарпаття вносить, без сумніву, і спортивне орієнтування. Головні здобутки, починаючи з 1990-х років, насамперед асоціюються з невтомним ентузіастом і фахівцем своєї справи, тренером із Мукачева О.Цепурдеєм. У технічно найскладнішому біговому орієнтуванні йому вдалося виховати цілий ряд спортсменів не лише всеукраїнського (чемпіонів і призерів), а й міжнародного – володарів медалей різного ґатунку чемпіонатів Словаччини, Угорщини, Данії, Швеції, Європи, світу різних вікових груп.

Вихованці Мукачівського клубу «Товариш» насамперед асоціюються з такими іменами, як майстри спорту В.Мухідінов (перший в історії Закарпаття переможець літніх Спортивних ігор України, кращий орієнтувальник України-2007), С.Мухідінов, А.Харченко, В.Прокопець, Р.Касьянов, І.Купріянова (ця віце-чемпіонка світу серед юніорок свого часу була наймолодшим майстром спорту з орієнтування в Україні), А.Телякевич, Я.Попович (Семак), М. та О.Семаки.

Підготовлено в області й сильних лижних (скажімо, чемпіоном України серед юнаків став Б.Кобилянський із Ужгорода) та велоорієнтувальників (переможець чемпіонату Укераїни з екстремального орієнтування Ф.Гутлебет – серед кращих велоорієнтувальників 2008 року).

Дедалі популярнішим в області стає спортивний туризм, особливо на рівні школярів. Приваблюють краян і спелеологія, альпінізм, скелелазіння, водний туризм. Із кінця 1980-х років бере витоки в області бодібілдинг. Найбільшого ж успіху з тренером М.Зубашковим досягнув володар Кубка України Б.Балог, котрий 2009 року в Тайвані став чемпіоном на Всесвітніх іграх із ара планерного видів.

Із бодібілдингом парально розвивається й фітнес. Займаються в області й спортивною аеробікою, пробують культивувати черлідинг. На Закарпатті проводять турніри з більярду, боулінгу, дартсу, гольфу (міні-гольфу), городкового спорту. Є змагання зі спортивного покеру, спортивного бриджу, пейтболу, риболовного спорту, перетягування канату, богатирського багатоборства. Палітру видів в області доповнює голубиний спорт. Найвідомішими вважаються клуби в Ужгороді та на Мукачівщині. Два роки поспіль серця прихильників завойовує спідмінтон (швидкісний бадмінтон).

Із 2005 року в Ужгороді розгортається  петанк (діють два клуби). І вже два турніри з названого виду – «Каштан» та «Сакура» – збирають учасників із 10 й більше країн, а на пострадянському просторі єдині, які увійшли до календаря Міжнародної федерації петанку.

У системі ара планерного видів спорту, які представлені на Закарпатті, окремою групою постають спортивно-технічні й прикладні види. Зі спортивно-технічних добре розвинутий картинг. Трикратним чемпіоном України ставав К.Шелестай. На головну сходинку п’єдесталу піднімався Й.Голубка. Призерами в країні були В.Макаров, С.Трутнєв, С.Німець. На Кубку України-2004 в Києві перемогли  посланці Закарпатського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді А.Добробабов і Д.Куршин із Ужгорода (класи «Піонер-С» та «Міні-ракета»).

На всеукраїнських трасах потужно представлені ужгородці в автоперегонах. Про це засвідчили й проведені 2011 року в закарпатських горах під назвою «Бескид-2011» змагання ІІІ й ІV чемпіонату України. Двічі перемогли майстер спорту з картингу й автоспорту В.Трутнєв (у дволітровому класі) і С.Шевченко («1400 куб. см.»). Крім того, другий результат показали Я.Крищук (двічі) та В.Трутнєв (в абсолютному заліку ІІІ етапу). У дволітровому класі третє місце до свого активу записав М.Василенко. Зазначені успіхи стали можливими завдяки плідній роботі обласної федерації автоспорту на чолі із С.Трутнєвим. Ужгородська ж школа сьогодні в Україні – одна з провідних і вже впродовж багатьох років професійно виховує пілотів різних рівнів. Вони успішно почуваються на картингових трасах, на гірських гонках, класичному ралі, кільцевих гонках тощо. Наприклад, на одному з етапів чемпіонату України-2010 С.Шевченко у віці до 18 р. разом зі штурманом О.Нігулком фінішував третім. К.Шелестай, С. і В.Трутнєви 2003 р. вибороли звання чемпіонів України в командному заліку з трекових гонок. При цьому Трутнєв-молодший за підсумками чотирьох етапів виявився переможцем, К.Шелестай виграв «бронзу», а Трутнєв-старший фінішував у першій п’ятірці. Того ж року В.Трутнєв – чемпіон України з кільцевих гонок. У 2006 р. екіпаж В.Трутнєв – І.Данилишин переміг на чемпіонаті й у Кубку України, на етапі Кубка Європи класу «А-3», був третім  в абсолютному заліку в гірських гонках.

            Не менші успіхи в представників закарпатського мотоспорту. Його слава гриміла ще в радянські часи (мотоклуби було організовано в 50-ті роки ХХ ар.). Про себе говорить одне ар’я І.Мареки – п’ятиразового призера чемпіонату, дворазового призера Спартакіди СРСР, багаторазового чемпіона України та області, відомого тренера, який підготував 14 майстрів спорту, а команди області 72 рази ставали чемпіонами й призерами чемпіонату України та всесоюзних змагань.

            Неухильно розвиває здобутки обласна федерація мотоспорту на чолі зі ще одним досвідченим керівником та організатором, заслуженим тренером країни С. Газудою. У 1982 – 1992 й 1992 – 2005 роках він працював тренером-механіком відповідно збірних СРСР та України зі спідвею. З 1998 року – член бюро, з 2007 року голова комісії ендуро Національної федерації мотоспорту України, а з 2008 року – член комісії ендуро Європейського мотоциклетного союзу. Також С.Газуда є учасником 12 світових та європейських конгресів з мотоспорту. Свій досвід разом із досвідом колег реалізує й надалі для блага закарпатського спорту.

Після того, як було пережито важкі перші вісім пострадянських років, надалі спортсмени регулярно демонструють високі результати в мотоциклетному кросі, крос-кантрі, шосейно-кільцевих перегонах, у кросі на ара планерно (із базою в Мукачеві). Лише в 2010 році четверо гонщиків виконали норматив майстра спорту України, майже 25 спортсменів ставали чемпіонами й призерами країни в різних видах, класах і групах змагань.

            Останні 5 років збірна Закарпаття перебуває в лідерах вітчизняного мотоциклетного спорту, три роки поспіль носить звання володаря Кубка та срібного призера чемпіонату України з-поміж команд дорослої групи в класі мотоциклів із повітряним охолодженням двигуна. Щороку в області проводиться 4 – 5 змагань національного штибу. Одним із найпомітніших залишається вихованець І.Мареки В.Стегура з Ужгорода. Ще в радянські часи він входив до числа одного з кращих мотоспортсменів СРСР. За роки ж незалежності є семиразовим чемпіоном України, багаторазовим призером таких змагань. У 1990-х роках вдало виступав у чемпіонатах Угорщини й Словаччини. Самодостатньо реалізовує себе в якості тренера (десятки його вихованців є майстрами спорту, кандидатами, першорозрядниками).

Багаторазовими чемпіонами й призерами країни є А.Кричфалушій, В.Дзябко з Хуста (він також фінішував п’ятим на чемпіонаті Європи-2010), М.Капустей зі Сваляви, А.Ерделі, В.Шматок, Й.Голубка з Ужгорода.

З інших видів спортивно-технічного й прикладного характеру слід виділити радіоспорт. Головними його центрами розвитку є Мукачево та Ужгород. Відрадно, що саме на Закарпатті підготовлено першого в Україні заслуженого майстра спорту. Мова про О.Ковача, який показав себе в радіозв’язку на коротких хвилях. Крім того, виховано 6 майстрів спорту. Радіоспортсмени краю ставали чемпіонами й призерами України, а команда Закарпаття перемагала у змаганнях на ультракоротких хвилях.

Регулярно проходять в області й змагання із пожежно-прикладного, авіа- та ара планерногоо спорту. В авіамодельному спорті закарпатці посідали призові місця на всеукраїнських змаганнях, а майстер спорту О.Покорський із Мукачева 2007 року став чемпіоном Європи. Був також переможцем і призером етапів Суперкубка світу (2005, 2007), у 16 років –чемпіоном світу серед юніорів у класі моделей повітряного бою (2010; уперше ж лаври чемпіона світу пізнав у 14-річному віці).    

Із 2001 року звичними для Закарпаття стали змагання з ара планерного спорту на полонині Боржава. «Кубок Карпат» має вітчизняний і міжнародний заліки. Завдяки існуванню в Ужгороді відповідного клубу є вже певна кількість осіб, які всерйоз захопилися стрибками з парашутом.

Може пишатися Закарпаття й успіхами у спорті із собаками. Мисливські породи утримували в області ще сто років тому. 2003 року було  створено Закарпатський обласний осередок мисливського собаківництва Федерації мисливського собаківництва України (ЗОО ФМСУ). Сьогодні в цьому осередку, який спішно очолює доцент, кандидат біологічних наук Л.Потіш, на обліку перебуває близько 600 собак майже 20 порід із числа німецьких лягавих, норових, гончаків та інших. Цілеспрямована робота призвела до того, що з 24 позиції у всеукраїнському рейтингу 1987 р. поступово закарпатці сягнули четвертого місця в 2000 р. А 2005 року команда краю вперше в історії мисливського собаківництва області здобула 3 місце на осінніх змаганнях із перепелу в Маріуполі. Слід відзначити С. та Й.Буглин, В. й Ф.Серегол, М.Рогулича й П.Лоя в проведенні відповідної роботи. 2010 року на ІІІ Всеукраїнській виставці мисливських собак у Києві міжнародне журі присудило третє місце серед усіх порід і перше серед гончаків гончаку за кличкою Mica Nizna Vola (власник – В.Юричканич із Великоберезнянщини). У командному ж заліку область була четвертою.

Своєрідним відліком для розвитку інваспорту в краї послужило заснування в 1993 р. Закарпатського обласного центру із фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт». Збірні команди області систематично виступають у першостях і чемпіонатах області, країни, всеукраїнській Спартакіаді «Повір у себе». Неодноразово звання чемпіонів України здобували О.Сухан (легка атлетика, гонки на візках), А.Панасенко (більярд), В.Завальнюк (пауерліфтинг), Ю.Драб (туризм). Призерських результатів у чемпіонату України в різних видах досягали Д.Шкріба, Валерій Слободянюк, Е.Матяш, М.Бедь, Д.Балога, О.Фучко та інші атлети.

Помітні успіхи є на міжнародній арені. Найбільш титулованим є мсмк Р.Герій, із яким працювали тренери В.Ухаль, В.Іванко, у збірній України О.Краснощоков. Послужний список перемог названого гравця вражає: чемпіон Європи (Рим, 1994; Москва, 1999), переможець XVIII Всесвітніх літніх ігор серед глухих (Копенгаген, 1997), срібний призер Дефлімпійських ігор (Італія, 2001) і чемпіонату Європи (Німеччина, 2003).

Окремо виділяється й постать майстра спорту з літніх і зимових видів О.Сухана. Він був тріумфатором кількох супермарафонів на інвалідних візках (у тому числі супермарафону Владивосток – Санкт-Петербург, за що потрапив до книги рекордів Гіннеса), уперше в Радянському Союзі в такому фізичному стані стрибнув із парашутом; також в інвалідному візку на катамарані сплавлявся  гірською Тисою, а разом із Ю. Драбом здійснив сходження на Говерлу. Крім того, на VIII Параолімпійських іграх посідав два восьмі місця (серед 35 учасників).

У травні 2011 р. в турецькій Анталії на чемпіонаті Європи з волейболу українські жінки й чоловіки з вадами слуху та мови посіли перше місце! Лікарем обох наших дефолімпійських збірних був екс-керівник закарпатського «Інваспорту» А.Ковач з обласного центру, а чемпіонкою Старого континенту стала наймолодша (15 років) учасниця – Е.Малета з Міжгір’я. А ужгородка О.Герій здобула титул дворазової чемпіонки Європи.

Володимир Тарасюк