Переглядів: 1295 | 21.06.2013 - 19:19

Умови становлення парламентської демократії та партійної системи

У період 1918 – 1920 років серед закарпатської інте­лігенції проходив процес групування чи об’єднання, що стало характерною рисою політичного життя тогочасного суспільства. Тому початок формування політичних партій, які поділялися як за національною ознакою (русофільські, українські, угорські, єврейські), так і за структурною організацією (філії загальнодержавних або самостійні крайові партії), слід відносити до 1919 року. Суспільство новоствореної Чехословацької держави відчуло на собі період становлення й адаптації багатопартійної системи.

Процес створення полiтичних органiзацiй на теренах історичного Закарпаття був дещо хаотичним. Незважаючи на це, вони мали характерну рису, яка упродовж мiжвоєнного двадцятилiття не зазнала суттєвих змiн. Маємо на увазi групування в полiтичнi партiї за нацiональним признаком. Iдеологiя, соцiальне розшарування та iнше вiдiйшли на заднiй план. Таким чином, у краї виникли русофiльськi, русинофільські, українськi, угорськi, єврейськi, нiмецькi партiї. Чехи, якi вважали себе титульною нацiєю, були зацiкавленi в розбудовi на територiї Пiдкарпатської Русi фiлiй власних загальнодержавних партiй. Натомiсть мiсцевi партiї створювалися як локальнi та нацiонально замкнутi (однонацiональні). Оскiльки українські та русофiльські (два рiзновиди) партiї представляли бiльшу частину населення згаданого регiону, то мiж ними й велася основна боротьба як на полiтичнiй аренi, так i в iнших сферах суспiльного життя. Iншi нацiональнi меншини Чехословаччини, якi проживали в Під­карпат­ськiй Русi, були представленi меншою кiлькiстю партiйних утворень i, незважаючи на це, упродовж 20 – 30-х рокiв ХХ століття залишили помiтний слiд у полiтичнiй iсторiї Закарпаття.

Демократизм Чехословацької Республiки був не тiльки декларованим, афiшованим, а й реальним, дiєвим. Введення багатопартiйної полiтичної системи, яка на теренах тогочасної Пiдкарпатської Русi за сучасними мiрками була схожа на атомiзовану, вiдразу ж поставило Чехословаччину в ряд найдемокра­тичнiших держав свiту. Можливiсть участi в полiтич­ному життi отримали всi найбiльш представленi в суспiльствi нацiональнi меншини, якi прихильно ставилися до новоствореної слов’янської держави. Упродовж мiжвоєнного двадцятилiття полiтичнi органi­зацiї проходили процес становлення та змужнiння, видозмінювалися та розпадалися. Шляхи їх розвитку були рiзними, так само як i рiзними були в них цiлi. Саме в залежностi вiд поставлених перед собою полiтичних завдань корегувалася дiяльнiсть партiй.

Становлення багатопартійної системи в новоствореній у 1919 році Чехословацькій Республіці відбувалося у своєрідному комплексі розбудови державних політико-правових основ. Його основоположними засадами стали принципи демократії за загальносвітовим прикладом, а тому процес їх впровадження у суспільно-політичне життя проходив досить швидкими темпами, і вже у 1920 році, хоч і не в ідеальному вигляді, був оформлений і юридично закріплений в Конституції Чехословаччини.

Правова основа багатопартійної системи була також побудована на принципах демократії, захисту політичних прав та інтересів населення різних національностей тощо. Оскільки багатих політико-партійних традицій в населення, яке проживало в республіці, не було, то цей «новий» процес був схвально зустрінутий громадськістю, що й показав бурхливий розвиток політичних організацій на їх початковому етапі. Зрозуміло, що для продуктивної організації роботи партій, розбудови їх структурно-організаційних основ потрібні були спеціалісти відповідного рівня політичної культури. Тому й не дивно, що на першому етапі розвитку політичних організацій їх своєрідний коефіцієнт успішності залежав від рівня партійного керівництва, ролі політичного лідера.

 

Маріан Токар