Переглядів: 5871 | 21.06.2013 - 19:52

Соціальний захист населення та соціальні послуги в регіоні

Соціальний захист

У найбільш загальному розумінні соціальний захист являє собою комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту членів суспільства в конкретних економічних умовах. Як сукупність конкретних дій він спрямований на надання допомоги особам у складних життєвих ситуаціях та використання механізмів з їх попередження. Тобто цей інструмент соціальної політики передбачає різний ступінь залучення бенефіціара, включаючи як патерналістські заходи, так і інтерактивні, що потребують безпосередньої взаємодії адресатів та суб’єктів соціального захисту.

Нині ця сфера перебуває у стадії реформування, ведуться пошуки її оптимальної структури, основних функцій, провідних напрямків діяльності. Адже  сучасні трансформаційні процеси поглибили розбіжність у рівнях життя, диференціацію стартових можливостей різних категорій населення, обмеженість в реалізації базових потреб, а в кінцевому підсумку – дефіцит соціальної захищеності. В умовах перехідної економіки Україна спроможна захищати своє населення лише на рівні мінімальних соціальних стандартів та нормативів, що зумовлено головним чином обмеженістю фінансових ресурсів. Тому серед стратегій її соціальної політики першочерговим стає вдосконалення механізмів соціального захисту та їх ефективне поєднання з формуванням і активізацією  самозахисних спроможностей населення.

Попри це наявний комплекс з надання соціальних послуг змінюється під тиском інноваційних процесів і на сьогодні реалізується через різноманітні форми соціального обслуговування  в рамках впровадження політики деінституціалізації щодо дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, людей похилого віку, осіб з особливими потребами. За останні роки набули розвитку нові підходи до вирішення проблем малозабезпечених верств населення, спрямовані на реалізацію соціальних гарантій залежно від майнового стану та доходів сім’ї, посилення адресності державної підтримки та контролю за використанням державних коштів.

На формуванні соціальної політики як держави загалом, так і окремого регіону позначаються демографічні, культурні, політичні, економічні та інші чинники. Вони зумовлюють контекст, у якому реалізується соціальна політика. Основними факторами, які визначають формування регіональної системи соціального захисту населення, є чисельність і соціальний склад груп населення, які потребують соціального захисту, набір пріоритетних потреб цих категорій та база відповідних ресурсів (матеріальних, фінансових, організаційних, кадрових тощо).

Існуюча сьогодні система соціального захисту населення Закарпаття станом на 1 січня 2011 року здійснює соціальне забезпечення і надання різних видів соціальних послуг для 291,2 тис. пенсіонерів, 2326 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, 59476 інвалідів, 7076 ветеранів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, майже 5 тисяч громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. На 31 грудня 2010 року на обліку в центрах зайнятості перебувало 14,2 тис. незайнятих громадян, за допомогою в працевлаштуванні звернулося 32,4 тис. осіб. Чисельність пільговиків, облікованих у Реєстрі по Закарпатській області у 2010 році становила 292 030 чоловік.

Про актуальність проблем соціального захисту свідчить той факт, що у 2010 році 57% від загальної кількості звернень жителів Закарпатської області до облдержадміністрації складали питання соціального захисту, а серед авторів звернень переважали найменш захищені категорії – пенсіонери, багатодітні родини, ветерани війни і праці.

Державна політика у сфері соціального захисту населення на регіональному рівні здійснюється через розгалужену систему органів державного управління, які беруть участь в її реалізації в межах своєї компетенції. До цієї системи належать, насамперед, Головне управління праці та соціального захисту населення  Закарпатської ОДА, районні і міські управління праці та соціального захисту і державні заклади соціального обслуговування. Окрім цього, питаннями соціального захисту займаються інші державні органи і заклади у відповідності зі своїми повноваженнями: Закарпатська обласна служба зайнятості, Служба у справах дітей Закарпатської облдержадміністрації, обласний Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, державні цільові соціальні фонди (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення). Основним призначенням фондів є забезпечення соціального захисту населення шляхом виплат пенсій, субсидій, витрат, зумовлених народженням та похованням, фінансування забезпечення зайнятості населення тощо.

 

 

Соціальне забезпечення та соціальне обслуговування

 

Головне управління праці та соціального захисту населення  Закарпатської ОДА забезпечує реалізацію державної політики у сфері соціально-трудових відносин, оплати, охорони та умов праці, безпечної життєдіяльності населення, надання державної допомоги сім’ям з дітьми та малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, матеріально-побутового та соціального обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці, одиноких непрацездатних громадян тощо.

До системи органів та установ головного управління праці та соціального захисту населення Закарпатської ОДА входять: районні-міські управління (19); територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (19);  інтернатні установи  (7 – Мукачівський дитячий будинок-інтернат, Виноградівський дитячий будинок-інтернат, Вільшанський дитячий будинок-інтернат, Виноградівський геріатричний пансіонат, Мукачівський психоневрологічний інтернат № 1, Мукачівський психоневрологічний інтернат, Туря-Реметівський психоневрологічний інтернат);  обласний центр професійно-методичної та соціальної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Одним із особливо відповідальних напрямків державної підтримки є призначення та виплата державних допомог та житлових субсидій. За даними Головного управління праці та соціального захисту населення Закарпатської ОДА, кожний четвертий громадянин області забезпечується соціальною допомогою чи соціальною пільгою.

На початок 2011 року субсидіями для відшкодування вартості комунальних послуг користувалися більше 14,5 тисяч родин. Запроваджені також пільги на комунальні послуги для 13 тисяч  багатодітних сімей, в яких виховуються троє і більше дітей до 18 років. Важливим напрямком у соціальному захисті населення є адресна грошова та натуральна допомога малозабезпеченим непрацездатним громадянам, якої в області у 2010 році потребували 22894 особи.

Крім того, в області державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» отримують 10340 осіб цієї категорії. Виявлено 25,2 тис. пенсіонерів, непрацездатних громадян, інвалідів, які потребують соціального обслуговування та соціальних послуг, у тому числі 9,8 тис. згідно з висновками закладів охорони здоров’я потребують соціальних послуг вдома (за місцем проживання), 921 – у стаціонарних відділеннях для постійного або тимчасового проживання.

Вагомою складовою частиною загальної системи соціального захисту населення є заклади соціального обслуговування. Зокрема, для вирішення проблем життєдіяльності слабо захищених  громадян в області при районних та міських управліннях праці та соціального захисту населення діють 19 територіальних центрів соціального обслуговування  (надання соціальних послуг), якими станом на 01.01.2011 року обслужено 17,5 тис. осіб. Ці державні установи, призначені для постійного або тимчасового проживання, денного перебування, соціального обслуговування вдома осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв’язку з похилим віком, інвалідністю, хворобою, безробіттям, катастрофами, іншими обставинами  і  потребують різного виду соціальних послуг, у тому числі платних.   

В інтернатних установах, підпорядкованих органам праці та соціального захисту населення, на повному державному утриманні перебуває 1210 громадян похилого віку, інвалідів і дітей з вадами фізичного та розумового розвитку. У цих закладах проводиться робота з питань реабілітації інвалідів, створюються умови для усунення обмежень їх життєдіяльності, відновлення і компенсації порушених або втрачених здібностей до побутової, професійної, суспільної діяльності.

Серед основних напрямків розвитку мережі закладів соціального обслуговування – підвищення ефективності їх роботи за рахунок структурної реорганізації, зміцнення матеріально-технічної бази, удосконалення кадрової політики, впровадження нових технологій. У цій роботі надзвичайно важливою і дієвою є реалізація заходів Міністерства соціальної політики, передбачених в рамках спільного зі Світовим банком проекту «Удосконалення системи соціальної допомоги в Україні». Важливим компонентом Проекту є створення умов для прийому клієнтів відповідно до європейських стандартів, зокрема, через оптимізацію структури місцевих органів праці та соціального захисту населення та більш раціональний розподіл обов’язків між спеціалістами, які задіяні в процесі надання соціальної допомоги. Проводиться робота з монтування вертикально інтегрованої на державному рівні мережі, завдяки якій прийом громадян та призначення допомоги можна буде перевіряти в он-лайн режимі.

 

 

Зайнятість населення та ринок праці

 

Діяльність у цій сфері на регіональному рівні забезпечує державна служба зайнятості Закарпатської області. До її складу входять обласний, Ужгородський та Мукачівський міські, Берегівський та Хустський міськрайонні, Великоберезнянський, Виноградівський, Воловецький, Іршавський, Міжгірський, Мукачівський,  Перечинський,  Рахівський,  Свалявський, Тячівський, Ужгородський районні центри зайнятості.

За останніми даними вибіркових обстежень населення з питань економічної активності, за 9 місяців 2010 року чисельність зайнятого населення у віці 15 – 70 років у Закарпатській області склала 535,5 тис. осіб та у порівнянні з відповідним періодом 2009 року зросла на 7,4 тис. осіб. На 285 закарпатських пенсіонерів припадає 225 працюючих.

 Рівень зайнятості населення становить 58,1% (середній по Україні – 58,9%). Рівень безробіття (за методологією Міжнародної організації праці) серед економічно активного населення області у 2010 році знизився на 1 відсотковий пункт і склав 8,9 % (середній по Україні 8%). Кількість вакансій у 2010 році у цілому залишилась на рівні 2009 року і статистично на одну вакансію претендувало по двоє безробітних.

Усього ж упродовж 2010 року активними заходами (працевлаштування, професійне навчання, громадські роботи) було охоплено 28,5 тис. незайнятих осіб або 62,6% із тих, які скористалися послугами служби зайнятості.

З метою тимчасової зайнятості та матеріальної підтримки безробітних до оплачуваних громадських робіт з благоустрою територій населених пунктів, підприємств, установ, організацій, випереджувальних протипаводкових робіт, інформування населення стосовно порядку отримання житлових субсидій, упорядкування місць поховання воїнів у 2010 році було залучено 4,6 тис. осіб. 

 Фінансово-економічна криза погіршила становище соціально незахищених верств населення: молоді, осіб передпенсійного віку, людей з обмеженими можливостями. На обліку у службі зайнятості у 2010 році перебували 445 осіб з інвалідністю. 135 із них працевлаштовані за сприянням служби зайнятості, зокрема у Воловецькому районному центрі зайнятості працевлаштована кожна друга особа з обмеженими фізичними можливостями. 30 таких осіб працевлаштовані з наданням дотації роботодавцю з Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Завдяки одноразовим виплатам допомоги по безробіттю для зайняття підприємницькою діяльністю її розпочали 12 осіб з інвалідністю. Загалом цією послугою у 2010 році  скористалися 348 безробітних.

Спектр послуг розширюється і завдяки новим формам співробітництва з соціальними партнерами, зокрема: з метою покращення якості професійної підготовки відбувається поступовий перехід до навчання на замовлення роботодавців, як за груповою так і за індивідуальною формами; поширюється підтримка середнього та малого бізнесу шляхом працевлаштування безробітних з наданням роботодавцям дотації, підтримка незайнятого населення сіл шляхом організації та проведення оплачуваних громадських робіт. 

Одним із важливих видів соціальних послуг незайнятим громадянам у сучасних умовах є професійна підготовка, перепідготовка або підвищення кваліфікації. Упродовж 2010 року професійне навчання проходили 4,3 тис. безробітних. Серед групових профорієнтаційних послуг найбільш актуальними визначені семінари з техніки пошуку роботи, інформаційно-роз’яснювальні кампанії серед учнівської молоді (у тому числі у літніх оздоровчих таборах), батьків учнів, працівників освіти та створення банків даних випускників, які не працевлаштовані та не навчаються.

Завдяки введенню в дію модернізованого програмного продукту –  Єдиної інформаційно-аналітичної системи (ЄІАС) соціальні послуги клієнтам служби зайнятості – роботодавцям і шукачам роботи – надаються у режимі реального часу через швидкісний Інтернет. Це нововведення якнайповніше відповідає нинішнім життєвим реаліям – мінливості ринку праці та масовому використанню сучасних передових технологій.

 

 

Соціальний захист сім’ї, дітей та молоді

 

Соціальну роботу з різними категоріями сімей, дітей та молоді здійснює Закарпатський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді  (ЦСССДМ).

До його системи входять: 13 районних, 2 міські (Ужгород, Мукачево), 2 селищні (Вишівський, Середнянський), 4 сільські (Соломонівський, Липчівський, Драгівський, Чорнотисянський) ЦСССДМ, а також заклади соціального обслуговування (Закарпатський обласний центр соціально-психологічної допомоги (Ужгород), Обласний соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (Перечин), Обласний соціальний центр матері та дитини (Перечин), Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями (Мукачево).

У 2010 році відповідно до статті 11 Закону України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю» розширено процедуру соціального інспектування. Однією з передумов соціального інспектування є виявлення сім’ї з ознаками складних життєвих обставин і, що особливо актуально, – на ранньому етапі. Це  дозволяє розпочати соціальну роботу до того, як виникла потреба у тривалій та комплексній допомозі кількох фахівців.  Вона передбачає: з’ясування наявності складних життєвих обставин, вивчення причин, що призвели до їх виникнення, проведення первинної оцінки потреб, визначення необхідності здійснення соціального обслуговування. Крім того, до соціального інспектування належить вжиття негайних заходів для усунення реальної загрози життю і здоров’ю осіб, які не можуть захистити себе від насильства або жорстокого поводження, забезпечення їхніх прав на своєчасну допомогу, контроль за дотриманням державних стандартів і нормативів у сфері соціальної роботи.

Рівень здійснення соціальних інспектувань, виявлених протягом 2010 року сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах у Закарпатській області,  Державною соціальною службою для сім’ї, дітей та молоді оцінюється як високий (96,3%). Це свідчить про вчасне реагування на отриману інформацію про сім’ї. У порівнянні з 2009 роком станом на 01.01.2011 року динаміка кількісних показників обліку сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, збільшилася на 24,7% і складає 2454 сім’ї.

Основними причинами взяття під соціальний супровід сімей виступають проблеми складних стосунків, залежностей/співзалежностей (наркотична, алкогольна тощо), безробіття, сирітство, інвалідність, ризик передачі дитини до інтернатного закладу. Задля вирішення чи пом’якшення названих ситуацій ЦСССДМ використовують такі види соціальної роботи, як соціальне інспектування,  соціальне обслуговування; соціальний супровід; соціальну профілактику; соціальну реабілітацію. Соціальне обслуговування згаданих категорій клієнтів здійснюють згадані вище установи

Новим напрямком діяльності ЦСССДМ є профілактики раннього соціального сирітства у пологових стаціонарах. Для жінок, які виявили намір або мають ризик відмови від новонародженої дитини, передбачені послуги з налагодження соціальних зв’язків, оформлення або відновлення документів, вирішення житлово-побутових проблем, надання допомоги в отриманні реєстрації, працевлаштуванні, залученні до реабілітаційних програм, допомоги у  відновленні житла, влаштуванні на навчання.

Для забезпечення соціального захисту жінок, що опинилися у важких життєвих обставинах, та запобігання відмові батьків від новонародженої дитини в м. Перечин створено перший на Закарпатті обласний соціальний центр матері та дитини. В умовах цілодобового стаціонару є можливості організувати медичне обстеження, розвивати навички самообслуговування та навички по догляду за дитиною, налагодження чи відновлення стосунків із соціальним оточенням,  оформлення чи відновлення документів, оформлення державних соціальних допомог, сприяння у вирішенні питань освіти, працевлаштування, житла. У центрі можуть проживати жінки на 7-9 місяці вагітності та матері з новонародженими дітьми віком до 18 місяців, котрі опинились у важких життєвих обставинах, що перешкоджають їм виконувати свої материнські обов’язки.

   ЦСССДМ здійснюють роботу з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, особами з їх числа, зокрема: забезпечують їх соціальну та психологічну адаптацію з метою підготовки до самостійного життя шляхом надання їм юридичної, психологічної та соціальної допомоги. Найбільше послуг даній категорії дітей спрямовуються на налагодження (відновлення) соціальних зв’язків, отримання доступу до освітніх можливостей або соціальної активності, надання допомоги одягом, взуттям, продуктовими наборами, оформлення (відновлення) документів, надання допомоги в лікуванні, догляді тощо.  У 2010 році соціальним супроводом у Закарпатській області було охоплено 187 випускників інтернатних закладів.

Надзвичайно  актуальним є влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа після завершення перебування  в інтернатних закладах. Відсоток забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з числа учнів 9–11 класів у Закарпатській області складає 75%. На квартирному обліку перебуває 1 особа. З метою забезпечення їх тимчасовим (терміном до трьох років) житлом, створення умов для соціальної адаптації та підготовки до самостійного життя, починає розвиватися мережа соціальних гуртожитків. Такий заклад, створений у Перечині, проводить роботу з  налагодження зв’язків з родиною,  оформлення відсутніх документів, організації медичного обстеження,  надання натуральної допомоги одягом, взуттям,  влаштування на роботу чи навчання,  отримання реєстрації,  відновлення житла, постановки на квартирний облік тощо.

З метою надання невідкладних психологічних, соціально-побутових, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, інформаційних і юридичних послуг, послуг з працевлаштування осіб, які перебувають в кризовому стані, для сприяння їх якнайшвидшому поверненню до нормальних умов життєдіяльності функціонує Закарпатський обласний центр соціально-психологічної допомоги (Ужгород).   Відповідно до покладених на нього завдань Центр надає допомогу особам (у тому числі з дітьми), які перебувають у кризовому стані (зокрема спричиненому стихійним лихом, учиненням стосовно них злочину, насильством в сім’ї тощо).

Діяльність обласного Центру соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями (Мукачево) спрямована на сприяння пошуку роботи, оформленню державної допомоги, пенсій, пільг, влаштування дитини у навчальні заклади,   організацію медичного обстеження або догляду, юридичних консультацій, психологічну підтримку та консультування з питань сімейних стосунків та потреб дитини, навчання батьків навичкам догляду за дитиною.

Для здійснення соціально-профілактичної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю, які проживають у віддалених населених пунктах, у тому числі сільській, гірській місцевостях, віддалених районах міст, та які опинились у складних життєвих обставинах, функціонує 12 Мобільних консультаційних пунктів соціальної роботи. Ці  спеціалізовані формування, що утворюються ЦСССДМ, реалізують профілактичні заходи серед сімей, дітей та молоді в різних формах, зокрема: індивідуальне та групове консультування, бесіди, тренінги, відеолекторії, профілактичні заходи в літніх оздоровчих таборах, розповсюдження інформаційно-просвітницьких матеріалів тощо.

Соціально-профілактична робота із споживачами психоактивних речовин, в тому числі ін‘єкційних наркотиків, здійснюється ЦССДМ через мережу спеціалізованих формувань – служб соціально-профілактичної роботи. Протягом 2010 року при ЦСССДМ Закарпаття функціонувало 3 такі служби. Їх діяльність надзвичайно важлива для реалізації державної політики щодо подолання епідемії ВІЛ/СНІДу, профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом, інших хвороб, покращання соціального функціонування шляхом зменшення шкоди і негативних наслідків від уживання психоактивних речовин.

Фахівці Центрів здійснюють також роботу для забезпечення соціальної адаптації та попередження рецидивної злочинності осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, попередження насильства в сім’ї, жорстокого поводження або реальної загрози їх вчинення, торгівлі людьми. До ЦССДМ Закарпаття протягом 2010 року надійшло 19 звернень щодо насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення, жорстокого поводження з дітьми.

Служба у справах дітей Закарпатської облдержадміністрації  реалізує в області державну політику з питань соціального захисту дітей і запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень; забезпечення дотримання вимог законодавства щодо встановлення опіки та піклування над дітьми, їх усиновлення, влаштування у дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї. Ця служба також здійснює контроль за умовами утримання і виховання дітей у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних установах і закладах соціального захисту для дітей усіх форм власності; забезпечує ведення державної статистики щодо дітей та виконує цілий ряд інших завдань.

Система структурних підрозділів Служби у справах дітей Закарпатської ОДА включає: 13 служб у справах дітей райдержадміністрацій, 5 служб у справах дітей міськвиконкомів (м. Берегово, м. Хуст, м. Ужгород, м. Мукачево, м. Чоп), притулок для дітей служби у справах дітей Закарпатської ОДА (смт. Батьово) та Закарпатський центр соціально-психологічної реабілітації дітей (м. Свалява).

Для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у Закарпатській області функціонують дві школи-інтернати (Перечинська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів та Домбоківська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів), три дитячі будинки, які фінансуються з обласного бюджету (Бенянський, Виноградівський та Чинадіївський) і дитячий будинок „Дивосвіт” Мукачівської міської ради.

 Відповідно до Державної цільової соціальної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування станом на 1 квітня 2011 в Закарпатській області  функціонують 34 дитячі будинки сімейного типу (222 вихованці) та 53 прийомні сім’ї (83 дитини). Закарпатська область є лідером в Україні щодо кількості дитячих будинків сімейного типу попри те, що в житловому фонді соціального призначення нашого краю немає майна і це є одним із найскладніших питань у розгортанні системи ДБСТ.

Особливість соціального розвитку області на нинішньому етапі полягає в тому, що він відбувається у період, коли значна частина населення з різних причин потребує соціальної підтримки з боку держави. Окрім цього, на формуванні системи соціального захисту позначаються новітні тенденції щодо надання соціальних послуг. Розукрупнення великих стаціонарних закладів у рамках процесу деінституціалізації, застосування інтегрованого підходу, який передбачає надання послуг за місцем проживання, а також використання за потребою госпіталізації і резидентних – невеликих стаціонарних закладів – все це ґрунтується на ідеї плюралізму соціального захисту, об’єднанні державних служб із громадським піклуванням.

Систему соціального захисту населення області очікують реформи та новації, які торкаються, передусім, застосування механізму соціального замовлення на соціальні послуги, закупівлі послуг, їх контрактування; формування системи контролю якості послуг шляхом впровадження державних мінімальних стандартів їх якості, механізмів планування, моніторингу та оцінювання ефективності соціальних послуг тощо (згідно Концепції реформування системи соціальних послуг, затвердженої Урядом у 2007 році та відповідного  плану дій з її реалізації на період до 2012 року).

Реалізація основних напрямків державної політики щодо соціального захисту громадян сприятиме попередженню негативних тенденцій, що ведуть до формування і розвитку осередків соціальної напруги.

 

 

Інституційна система соцзахисту та деінституалізація

 

Україна успадкувала від Радянського Союзу інституційну систему соціального захисту населення. Теоретично, така система є більш універсальною та охоплює практично всі верстви населення. Однак, поряд з позитивними рисами, вона має і цілий ряд слабких сторін. По-перше, підтримка інституційної системи вимагає від суспільства значних фінансових затрат. Стало цілком очевидним, що українське суспільство фінансово не було спроможним утримувати цю систему на належному рівні. Фінансувати подібні системи можуть лише найбагатші країни. По-друге, за своєю природою, система передбачала надання універсальних, стандартизованих, послуг населенню. Це призводило до парадоксу. Система, яка за визначенням є універсальною, виключала цілі групи населення. Наприклад, послуги для людей з розумовими вадами переважно полягали у пенсійному та медичному забезпеченні. Такі послуги надавалися здебільшого інституційними закладами, розташованими у містах. Люди з розумовими вадами в сільській місцевості не мали до них доступу. Така ж ситуація була і з багатьма іншими категоріями  населення. По-третє, система базувалася на проблемному підході. Тобто, певні особи (політики, вчені, журналісти) та соціальні інститути визначали певне явище як соціальну проблему і спрямовували суспільні ресурси на її вирішення. Проблема полягала в тому, що люди, яких це безпосередньо торкається, не мали можливості висловити свої реальні інтереси, спрямувати ресурси на задоволення найбільш нагальних потреб. Фактично держава мала монопольне право на визначення та вирішення соціальних проблем.

Поряд із недоліками, пов’язаними із існуючою системою соціального захисту населення, 90-ті роки ознаменувалися появою цілої низки нових соціальних потреб на Закарпатті. Економічні проблеми тих років спричинили зростання безробіття, збільшення кількості заробітчан, поширення алкогольного та наркотичного узалежнення, появи таких явищ як безпритульність, занедбані діти тощо. В той же період область вперше зіткнулась з поширенням ВІЛ інфекції. Було очевидним, що існуюча державна система не була спроможною задовольнити зростаючу кількість нових соціальних потреб населення.

Реформування державної системи надання соціальних послуг на Закарпатті супроводжувалося кількісним та якісним зростанням недержавних сервісних організацій краю. Наразі їх кількість перевищила вже пів тисячі. Незважаючи на той факт, що частка сервісних організацій, які надають прями соціальні послуги, є доволі скромною в їх загальній масі, та й розміщені вони переважно в м. Ужгороді,  їм вдалося досягти значних успіхів в налагодженні та наданні найрізноманітніших послуг населенню області. Важливу роль в наданні соціальних послуг в краї відіграють релігійні організації та організації, створені вірними різних конфесій краю.  

Активна участь недержавних організацій в наданні соціальних послуг населенню не лише робить їх більш доступними для населення, але й сприяє загальному реформуванню всієї системи. Можна виділити ряд особливостей роботи сервісних неурядових організацій.

Недержавні організації схильні надавати послуги клієнтам виходячи з їх потреб та саме в тих громадах, де вони найбільш потрібні. Особливо помітним такий підхід є в сфері поширення сімейних форм виховання та наданні послуг дітям і молоді з вадами психічного та фізичного здоров’я. Наприклад, переважна більшість дитячих будинків сімейного типу в області створена за безпосередньої участі недержавних організацій. Саме така плідна співпраця неурядових організацій та органів влади дозволили області тривалий час утримувати першість в Україні за кількістю дитячих будинків сімейного типу. В даному контексті необхідно згадати Закарпатський обласний благодійний фонд «Карітас Святого Мартіна», за участі якого відкрито вже 3 ДБСТ в с. Ратівці Ужгородського району. Організація продовжує подальшу роботу в цьому напрямі.

Комітет медичної допомоги в Закарпатті проводить системну роботу з учнями та випускниками Вільшанського дитячого будинку-інтернату, який призначений для прийому дітей та молоді з важкими формами психомоторних вад. Організація не лише надає цілий спектр послуг в самому будинку (трудова реабілітація, медико-соціальні послуги, розвиток соціальних навичок), але й стала ініціатором та виконавцем створення Молодіжного відділення «Парасолька». Відділення стало новою домівкою для випускників Вільшанського будинку-інтернату та альтернативою їх переміщенню до психоневрологічних диспансерів.

Підхід, що базується на потребах. Недержавні організації краю пропонують доволі широкий спектр послуг, щоб задовольнити потреби своїх клієнтів. Саме потреби останніх лежать в основі діяльності сервісних організацій. Показовою, в цьому плані є діяльність благодійної організації «Райдуга», що працює в с. Павлово Ужгородського району. Фонд створив соціальний гуртожиток для дівчат випускниць інтернатних закладів. Протягом свого перебування в соціальному гуртожитку дівчата мають можливість отримати життєві навички, пов’язані з веденням домашнього та присадибного господарства, отримати професійну освіту, працевлаштуватися та, зрештою, почати самостійне життя за межами гуртожитку.  На особливу увагу в цьому сенсі заслуговує Медико-соціальний реабілітаційний центр «Дорога життя». Центр спромігся налагодити цілий комплекс соціальних послуг для дітей з обмеженими можливостями, а саме: створено центри раннього втручання, денного перебування та фізичної реабілітації. Організація активно поширює свій досвід в регіоні, відкриваючи центри в районах області.

Якщо в минулому значна частина неурядових організацій області займалася переважно діяльністю, спрямованою на захист інтересів та відстоювання прав певних категорій клієнтів, то останнім часом все помітнішою стає тенденція щодо надання прямих послуг. Це, безумовно, пов’язано із професійним зростанням самих організацій. Наприклад, Закарпатське обласне товариство ромів «Романі Чгіб» надає комплексні послуги з професійної підготовки ромської молоді за кількома спеціальностями. Така діяльність є важливим елементом інтеграції молодих людей на сучасному ринку праці Закарпаття. Наразі «Романі Чгіб» проводить роботу, яка б дозволила охопити послугами ромську молодь з по за меж Ужгорода.

Іншим яскравим прикладом багаторічної роботи є діяльність Благодійного фонду «Нова сім’я».  Починаючи з 1991 року організація надає послуги для дітей-сиріт та дітей, що знаходяться під опікою. У фонді дітей навчають співам та хореографії, комп’ютерній грамотності та англійській мові, шиттю та вишиванню. При організації діє театральна студія. Діти мають можливість виступати з концертами та подорожувати.

 

 

Інновації в соціальних послугах та волонтерство

 

На відміну від державних установ, що надають соціальні послуги населенню, недержавні організації мають більше можливостей для експерименту та апробації інноваційних підходів до соціальних послуг. Вдалі приклади згодом запроваджуються державними установами. Так Ужгородська міська громадська організація інвалідів зору «Дивосвіт» займається впровадженням концепції патронажної служби для осіб з вадами зору. Ця діяльність вже викликала жвавий інтерес з боку ряду районних управлінь праці та соціального захисту населення області. Варто також згадати важливу роль «Дивосвіту» в озвученні світлофорів обласного центру. Ужгородське товариство інвалідів праці та дитинства «Оптиміст» не тільки активно працює в сферах практичної реалізації безбар’єрного доступу, освіти та працевлаштування людей з обмеженими можливостями, але й активно лобіює запровадження інноваційної концепції проміжного працевлаштування в нашій області.   

Розвиток соціального підприємництва. З метою забезпечення сталості соціальних послуг, які надаються, недержавні організації області все активніше впроваджують елементи соціального підприємництва в своїй діяльності. Наприклад, дитячий будинок милосердя «Добрий самаритянин» (с. Велика Добронь Ужгородського району), що став домівкою для близько 70 дітей-сиріт, практично повністю забезпечує себе продуктами харчування за рахунок ведення власного господарства. Більше того, організація допомагає продуктами харчування державним дитячим закладам на безоплатній основі. Це стало можливим за рахунок активної господарської роботи. Організація має власні сільськогосподарські угіддя, теплиці, рибник, пекарню, пасіку тощо. З метою економії коштів, «Добрий самаритянин» першим серед дитячих закладів області встановив сонячні батареї.

Благодійний фонд Закарпатський сільськогосподарський дорадчий центр «Терра Деї» активно сприяє підвищенню рівня зайнятості серед сільського населення та заохочує розвиток взаємодопомоги в суспільстві. Організація проводить навчання та допомагає незаможним сім’ям в сільській місцевості розпочати власну діяльність в сфері ведення тепличного господарства. Сприяння є безкоштовним, але сім’ї, які вже налагодили успішну діяльність надають допомогу іншим у започаткуванні власної справи.

Недержавні організації сприяють популяризації та впровадженню волонтерства в сфері надання соціальних послуг. Це дозволяє не тільки здешевити послуги, а значить і зробити їх більш доступними для клієнтів, але й сприяє розвитку взаємної поваги та соціальної відповідальності населення регіону. В даному контексті необхідно згадати багаторічну діяльність Об’єднаної асоціації студентів-юристів Закарпаття. Кращі студенти-юристи на волонтерських засадах і під керівництвом досвідчених викладачів надають безкоштовні юридичні консультації для малозабезпечених верств населення. Організація практикує також проведення виїзних консультацій у сільських населених пунктах області. Благодійний фонд «Проекта Тач» протягом багатьох років проводить літні табори для вихованців дитячих будинків та учнів ромської національності із широким залученням волонтерів.   

Мобілізація соціального потенціалу громад та розвиток соціальних мереж. Недержавні організації області відіграють важливу роль у налагодженні ефективної співпраці між органами місцевого самоврядування, громадськістю та місцевим бізнесом. Поєднання зусиль всіх зацікавлених сторін дозволяє спільно задовольняти важливі соціальні потреби краян. Закарпатський благодійний фонд «Закарпаття проти СНІДу» в тісній співпраці з обласним Центром з боротьби та профілактики зі СНІДом проводять успішну роботу з попередження поширення ВІЛ/СНІД в нашій області. Іншим успішним прикладом співпраці органів влади і недержавних організацій став досвід спільної роботи Медико-соціального реабілітаційного центру «Дорога життя» та Головного управління праці та соціального захисту населення Закарпатської облдержадміністрації. Результатом їх тісної співпраці стало відкриття центрів реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів в деяких районних центрах Закарпаття.

Таким чином, за роки незалежності недержавні організації краю, що надають соціальні послуги населенню, пройшли складний шлях від свого становлення до справжнього партнерства з органами влади у наданні якісних послуг тим, хто їх потребує найбільше.

 

Ганна Попович, Руслан Жиленко