Переглядів: 3302 | 21.06.2013 - 19:54

Історія економічного розвитку

Основні економічні характеристики

Сучасний стан функціонування і прогресу економіки регіону вимагає особливої уваги в світлі визначених Стратегією економічного і соціального розвитку Закарпатської області до 2015 року цілей та необхідністю структурної перебудови економіки краю у зв’язку з розширенням Європейського Союзу на Схід. Згідно з Стратегією, область виступає як:

– регіон розвитку соціально орієнтованої ринкової економіки;

– регіон культури, рекреації та туризму;

– регіон інтенсифікації інноваційного розвитку;

– регіон транскордонної співпраці та транзитного потенціалу.

Всі вищеназвані цілі Стратегії органічно пов’язані і за розумного і раціонального використання та відтворення природно-сировинного потенціалу, збереження навколишнього середовища, задоволення потреб населення області на основі розбудови високоефективних економіки та системи управління господарським комплексом, стимулювання подальших структурних ринкових перетворень, задіяння наявних геоекономічних, природних, мінерально-сировинних і трудових ресурсів забезпечать соціально, економічно і екологічно збалансований розвиток його території, динамічне соціально-економічне зростання і в кінцевому результаті – добробут та високу якість життя теперішнього та майбутнього поколінь.

У політико-економічному і геополітичному вимірі Закарпаття – економічно самодостатній, екологічно чистий, рекреаційно-туристичний, центральноєвро- пейський прикордонний регіон України із збереженими та примноженими: унікальною природою, самобутньою культурою та історико-архітектурною спадщиною, з високою освіченістю та духовністю громадян і відродженими традиціями самоврядності громад. Край, в якому забезпечуються і підтримуються сталий розвиток, рівні можливості для всіх мешканців та безпека їх життєдіяльності, міжнаціональна злагода, гармонія між містом і селом, розвиток підприємництва та дружні і взаємовигідні зв’язки з сусідніми областями і країнами.

Ставиться завдання забезпечення добробуту та високої якості життя теперішнього та майбутнього поколінь в умовах розвитку конкурентоспроможної та інноваційної економіки регіону на засадах збереження унікальних культурно-етнічних традицій та природних особливостей краю. Серед визначених основних стратегічних цілей розвитку області, як регіону розвитку соціально-орієнтованої економіки, регіону культури, рекреації та туризму, регіону транскордонної співпраці та транзитного потенціалу, важливе місце належить стратегічній цілі – регіон інтенсифікації інноваційного розвитку.

З розпадом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та здобуттям незалежності Україна перейшла до політики реформ. Однак обрано було не науково обґрунтований ученими шлях поступового переходу до ринку, а запропонований експертами Міжнародного валютного фонду і Світового банку швидкий перехід до відкритої децентралізованої системи торгівлі і валютних курсів з метою прискорення інтеграції економіки країни у світове господарство. Результатом такої політики стало проголошення лібералізації ринкової торгівлі і цін, падіння обсягів виробництва, найвища у світі гіперінфляція (більш як 10 000 %), різке падіння життєвого рівня населення.

У березні 1992 р. Верховна Рада України розглянула «Основи національної економічної політики України», які передбачали роздержавлення і приватизацію, структурну перебудову і модернізацію промисловості. Поряд з цим дана економічна концепція передбачала відмову від ряду принципових положень, прийнятих при утворенні СНД: Україна залишається в СНД, але повністю виходить з рублевого простору; перехід до взаєморозрахунків з країнами Співдружності на основі світових цін; переорієнтація зовнішньої торгівлі на західні ринки тощо. Ця програми стала пропуском для України до МВФ (прийнята у квітні 1992 р.). У повній відповідності з вимогами цієї організації було підписано меморандум про політику економічних реформ на 1992 рік. Програма ринкових перетворень в Україні отримала схвалення МВФ.

Розвиток реформ за рекомендаціями МВФ привів Україну до тривалої глибокої трансформаційної кризи. У 2000 році ВВП України становив 43,2 % від рівня 1990 pоку, а обсяг промислового виробництва – 61,6 % цього рівня (в Радянському Союзі в період Великої Вітчизняної війни найбільше падіння промислового виробництва становило 30 %). Лише починаючи з 2000 року спостерігається поступове реальне зростання ВВП.

Реформування негативно вплинуло на розвиток регіонів, зумовивши виникнення депресивних територіальних суспільних систем, до яких належало і Закарпаття. В силу низки історичних та економічних факторів область належала до регіонів з низьким рівнем розвитку продуктивних сил та індустріального розвитку, хронічним малоземеллям та надлишком трудових ресурсів, недостатнім рівнем забезпеченості об’єктами соціальної і виробничої інфраструктури, особливо в гірській місцевості. Проте, незважаючи на вищевикладене, завдяки ефективному управлінню господарською діяльністю, залученню інвестицій в економіку, сприянню розвитку малого та середнього бізнесу вдалося досягти певної стабілізації. Завдяки цьому область однією з перших в Україні перейшла від затяжного спаду до певного економічного зростання.

В економічній сфері відбулися структурні і якісні зміни, утверджуються нові форми власності і господарювання, зроблені акценти на стимулювання залучення інвестицій, ефективне використання власного природно-ресурсного потенціалу, створення конкурентного середовища через сприяння розвитку малого та середнього бізнесу, що дозволило досягнути певної стабілізації в економіці краю.

Одним із основних показників економічного розвитку території, які відслідковує Державний комітет статистики України та обласні управління статистики є валова додана вартість. Починаючи з 2005 року показник доданої вартості області зберігає тенденцію до зростання. У 2008 році у фактичних цінах він склав 12368 млн. грн., або 9950 грн. у розрахунку на одну особу, що у два рази перевищує показники 2005 року.

За останні роки спостерігається тенденція до розширення сфери послуг та збільшення обсягів реалізованих послуг в області, що забезпечує тисячі робочих місць. Динамічно розвивається зовнішньоекономічна діяльність Закарпаття. Підприємства області співпрацюють із суб’єктами господарювання понад 100 країн світу.

Аналіз макроекономічних показників розвитку області за останні роки свідчить про підвищення результативності використання наявного ресурсного потенціалу області. Однак, порівняльний аналіз показників розвитку економіки Закарпаття з іншими областями України засвідчує, що показник валової доданої вартості в розрахунку на одну особу в 2008 році в 1,9 разів менше середнього показника по регіонах України. Вищезазначене переконливо доводить, що суб’єкти господарювання області мають реальні можливості підвищення темпів росту регіонального доданого продукту і щорічного стабільного збільшення всіх показників економічного розвитку регіону.

Промисловість

Промисловість області займає провідне місце в економіці і в основному визначає економічне та соціальне становище краю. Серед загальної кількості зареєстрованих суб’єктів ЄДРПОУ (20,7 тис.) станом на 1 січня 2010 року на промисловість припадає 11,8 % підприємств і організацій. За останні роки для області характерна динаміка зростання обсягів промислового виробництва. Переломним у цьому відношенні став 2005 рік, в якому порівняно з 2000 роком обсяги виробництва зросли у 2,7 раз, або середньорічний їх приріст склав 25,3 %. Однак, слід додати, що зазначена динаміка головним чином досягнута за рахунок екстенсивного розвитку внаслідок розв’язання після кризового періоду 1990 – 1996 рр. проблеми зайнятості робочої сили і відновлення виробничих потужностей окремих підприємств.

Аналіз відносної зміни показників свідчить, що за останні роки відбувається певний приріст виробництва продукції промисловості. Темпи виробництва промислової продукції в області впродовж 2000 – 2008 років майже удвічі вищі, ніж в Україні. Індекс виробництва промислової продукції вже у 2006 році по відношенню до 1990 року зріс у 2,3 рази (по Україні на 100 %).

За аналізований період в економіці області обсяг реалізованої промисловими підприємствами продукції займає понад 30,0%, а валова додана вартість у 2008 році склала 22,8%. За підсумками діяльності господарських суб’єктів промисловості обсяг реалізованої промислової продукції (товарів та послуг) склав 6525,0 млн.грн. або на 814,0 млн. більше проти 2009 року.

Характерно, що включно до 2008 року, із зростанням інвестицій в основний капітал зростали і обсяги реалізованої продукції (робіт і послуг). Це дозволило стабілізувати рентабельність операційної діяльності промислових підприємств, хоча частка останніх є досить значною.

За останні роки, в процесі реструктуризації підприємств промисловості господарського комплексу в економіці області визначилися пріоритетні види діяльності: машинобудування, харчова промисловість та перероблення сільськогосподарської продукції і виробництво деревини та виробів з деревини.

Позитивним для промислових підприємств області є тенденція приросту реалізації продукції. Про це свідчать порівняльні дані показника обсягу реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) у відпускних цінах підприємств (без ПДВ), згідно з «Класифікацією видів економічної діяльності» (КВЕД), які розраховуються з 2000 року.

У 2009 році промисловими підприємствами реалізовано продукції на суму 5280,3 млн. грн., або в 1,6 рази більше проти 2005 року, а в структурі обсягу реалізованої продукції за основними видами промислової діяльності 38,5 % становила продукція підприємств, що відносяться до машинобудування, 15,1 % – харчової промисловості та перероблення сільськогосподарської продукції, 18,0% – з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води, 7,2% хімічна та нафтохімічна промисловість, 5,6% – легка промисловість, 4,8 % – виробництво деревини та виробів з деревини. Однак, у 2009 році індекс обсягу промислової продукції до попереднього року становив лише 51%.

Кількісний приріст реалізації продукції забезпечили практично всі суб’єкти промисловості за видами економічної діяльності. Найвищий показник досягнуто у 2009 році в галузі машинобудування: реалізовано продукції на суму 2034,0 млн. грн., що в 1,7 рази більше проти 2005 року. Значний приріст реалізації спостерігається у пріоритетних видах економічної діяльності – легкій, харчовій промисловості та обробленні деревини та виробництва виробів з деревини (крім меблів).

Значний обсяг виробництва забезпечено за рахунок створення в 2002 – 2004 роках нових і реанімації старих підприємств (ЗАТ «Єврокар», ТОВ «Гроклін-Карпати», ТОВ «Ядзакі Україна», ТОВ «Генкель-Ужгород», ТОВ «Мільтекс-швейна фабрика»), розширення виробництва на ВАТ «Мукачівська трикотажна фабрика «Мрія», СП «Сандерс-Виноградів», підприємствах групи «ЕНО, СП «Фішер-Мукачево», ВАТ «Мукачівський завод «Точприлад», ТОВ «Матяш і Матяш», ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика».

Однак у 2009 році суб’єктами промисловості області зменшено обсяги реалізації промислової продукції: обсяг реалізації склав 5280,3 млн. грн., що складає 75,5% до показника попереднього 2008 року. Очевидно, на зменшення обсягу реалізованої промислової продукції значний вплив мала економічна криза початок якої мав місце з другої половини 2008 року. Певний приріст промислової продукції спостерігається у 2010 році. Реалізація зросла до 6507,1 млн. грн., або на 23,2% більше проти показника попереднього року.

У Концепції сталого розвитку Закарпаття, схваленій рішенням Закарпатської обласної Ради ІV скликання (16 жовтня 2002 р., № 71), визначено довгострокову (на 20 – 30 років) перспективу еколого-економічного розвитку краю. Що ж стосується основних напрямків розвитку промисловості області передбачено:

–  раціональне і більш повне використання природно-ресурсного потенціалу з урахуванням вимог екологічної безпеки;

–  урахування внутрірегіональних демографічних особливостей, рівня зайнятості, використання трудового та кадрового потенціалу;

–  налагодження міжрегіональних зв’язків у межах єдиного простору України, а також розвиток міжнародної промислової інтеграції.

Пріоритетними в промисловості на основі структурної перебудови слід вважати:

– лісопромислове виробництво;

– харчову та переробну промисловість;

– легку промисловість;

– промисловість будівельних матеріалів і будіндустрії;

– окремі, екологічно чисті виробництва машинобудівної галузі.

Лісопромисловий комплекс

Одним із визначальних факторів сталого розвитку економіки та життєзабезпечення області є ефективне використання лісів та лісосировинних ресурсів. Закарпатська область з лісистістю 48,0% та розрахунковою лісосікою – 1037,7 тис. м³ в основному забезпечує деревообробні підприємства деревинною сировиною і зайнятість населення. Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства охоплює 18 держлісгоспів та 6 мисливських господарств. Обсяг продукції (робіт, послуг) лісового господарства у 2009 році становив 165339,9 тис. грн, або зріс проти показника 2000 року в 2,8 рази. В тому ж році заготовлено ліквідної деревини 903,3 тис. щільних м³ та 349,9 м³ лісоматеріалів круглих.

Оброблення деревини та виробництво виробів з деревини є традиційним та одним з пріоритетних видів економічної діяльності на Закарпатті. В останні роки підвищується економічна роль та значення деревообробної промисловості у розвитку економіки регіону. Основними передумовами цього процесу є наявність значних лісосировинних ресурсів, виробничих площ для організації обробки деревини, митні обмеження на вивіз круглого лісу за кордон.

Ефективне використання наявних можливостей потребує вдосконалення організації процесу виробництва та управління підприємствами галузі на інноваційних засадах, тобто вдосконалення техніки, технологій переробки деревини, перехід на глибоку переробку деревини, впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій.

В області налічується понад 600 підприємств, основним видом діяльності яких зареєстровано оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів. Впродовж 2010 року підприємствами галузі, реалізовано продукції (робіт, послуг) на суму 250,3 млн. грн., що становить 3,8% загальнообласного обсягу реалізації продукції. Деревина та вироби з деревини є одним із вагомих експортних товарів області, їх питома вага у структурі експорту за останні роки складала в середньому 18 – 20% (без врахування продукції виготовленої із давальницької сировини).

Світова економічна криза 2008 року ускладнила фінансовий стан на середовище функціонування підприємств. Основними негативними наслідками кризи є:

– скорочення ринків збуту готової продукції;

– погіршення фінансового стану підприємств;

– згортання інвестиційних вкладень;

– зниження цін на продукцію деревообробки;

– зростання кредиторської та дебіторської заборгованості тощо;

Контрастними є показники експорту-імпорту оброблення деревини та виробництво виробів з деревини: за 2008 – 2009 рр. суб’єктами лісогосподарського комплексу області експортовано товарів (крім меблів) на суму 79,4 млн. дол. США, що у 2 рази менше ніж за два попередніх роки. За цей же період в область імпортовано аналогічних товарів на суму 15,1 млн. дол. США. Разом з тим, в область імпортуються такі вироби, які деревообробні підприємства раніше виробляли на місцях.

У функціонуванні державних лісогосподарських підприємств утвердилася негативна тенденція, коли при зменшенні обсягів рубок головного користування необґрунтовано зростають обсяги рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства.

Впродовж останніх років спостерігається нарощування обсягу рубок пов’язаних з веденням лісового господарства: у 2007 році вирубано 872,7 тис. м³ ліквідної деревини на площі 16,8 га, у 2009 р. – 596,8 тис. м³ на площі 22,0 га, що перевищує показник 1995 року відповідно у 7,7 та 5,3 рази.

Разом з тим, за період 2007 – 2009 років при зростанні обсягів рубок ліквідної деревини, знижено показники оброблення деревини та виробництво виробів з деревини. Зокрема, у 2009 році обсяг переробки деревини (розпиляної чи розколотої вздовж, завтовшки 6 мм.) склав 168,7 тис. м³, що на 48,3% менше показника 2005 року. У 2,0 рази менше з порівнюваним роком вироблено фанери клеєної (3462 м³) та шпону лущеного (848 м³), що засвідчує нераціональне використання заготовленої деревини.

Незважаючи на те, що середня лісистість по Україні становить тільки 15,6%, а в Закарпатті вона у 3,6 разів більша і сягає 56,8% і область є найбільш прийнятною для виробництва виробів з деревини, проте виробництво розпиляної деревини в середньому по регіону становить тільки 9,4% від загальної кількості по Україні, фанери клеєної – 2,9%, паркету з листяних порід та паркету щитового –1,6% та 2,3% відповідно, шпону лущеного та шпону круглого – 5,7% та 0,01%. У Закарпатській області, починаючи з 2001 року, повністю припинено виробництво деревостружкових плит, адже підприємства, які виробляли таку продукцію у 1990 році, були ліквідовані.

Впродовж 2009 року (у порівнянні з 2003 р.) в області суттєво знизилися показники у сфері оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, які є конкурентоспроможними у зовнішній торгівлі. Зокрема, фанери клеєної вироблено на 3902 м³ менше, а паркету дерев’яного щитового на 44,5 тис. м² або відповідно 53,0 та 78,1% до показника порівнюваного року. Виробництво шпону лущеного та шпону струганого склало 3,8 тис. м³, що в 2,3 рази менше проти 2003 року.

Отже, як засвідчує аналіз, суб’єктам господарювання лісопромислового комплексу області не вдалося повною мірою задіяти техніко-економічний потенціал в напрямку зростання обсягів переробки деревини. А це значний резерв в нарощуванні в області виробництва продукції переробки деревини, втрачені можливості використання виробничого потенціалу, забезпеченість зайнятості працівників лісопромислового комплексу, зростання суми податку на додану вартість і заробітної плати, в цілому зростання показника внутрішнього валового продукту.

Як засвідчують наукові дослідження, одним з негативних факторів функціонування лісового господарства області є розпорошеність лісового фонду. Лісовий фонд розподілений між такими постійними лісокористувачами: лісогосподарські підприємства Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства – 484,5 тис. га, підприємство «Закарпатагроліс» – 88,2, Ужгородське військове лісництво – 9,8, Закарпатський лісотехнікум – 3,7, Карпатський біосферний заповідник – 32,0, Національний природний парк «Синевир» – 32,3, Ужанський національний парк – 14,9 тис. га, які відповідно підпорядковані Державному комітету лісового господарства України, Міністерству аграрної політики України, Міністерству оборони України, Міністерству освіти і науки України, Міністерству екології та природних ресурсів України. Тому постає завдання реорганізації галузі, визначення єдиного державного господаря, який буде нести повну відповідальність за охорону, збереження, відтворення та ефективне використання всіх лісових ресурсів регіону.

Ефективне використання лісів та лісосировинних ресурсів є одним із визначальних факторів сталого розвитку регіону та життєзабезпечення населення Закарпатської області. Крім того, ліси області виконують важливі екологічні, економічні та соціальні функції.

Проблемним питанням освоєння лісових ресурсів в Закарпатській області є будівництво лісових доріг, що забезпечує транспортну доступність до масивів лісу. Нині густота лісових доріг в лісовому фонді Держкомлісгоспу в Карпатському регіоні України становить 3,5 – 6,0 м/га, а середній показник у гірській частині Європи складає 8 – 33 м/га, тобто густота доріг там у 2 – 5 разів вища.

За 2007 – 2009 роки на Закарпатті було побудовано понад 50 км лісових доріг за рахунок бюджету і близько 40 км за рахунок обігових коштів лісового господарства. Проте, для лісового господарства області це дуже мало. Вже у державній програмі «Ліси України» на 2010 – 2015 роки на будівництво доріг заплановано фінансування за рахунок державних коштів. Уперше в Україні в рамках Швейцарсько-Українського проекту розвитку лісового господарства Закарпаття «FORZA», що фінансується Швейцарською Конфедерацією, на прикладі однієї з лісових територій області (Нижньобистрівське лісництво Хустського лісового дослідного господарства) розроблено Концепцію оптимального транспортного освоєння лісів.

Оскільки оптимальна відстань трелювання в Нижньобистринському лісництві становить близько 400 метрів, в проекті наміченого розширення транспортної мережі і прокладання майбутніх доріг на віддалі від водних потоків. У результаті відповідних розрахунків отримали густоту мережі лісових доріг 19 метрів на 1 га. Впровадивши таким чином запропоновану науковцями та практиками концепцію, доступність лісової території та прилеглих до неї угідь громади складе 85%. Середня розрахункова кошторисна вартість будівництва одного кілометра лісової дороги у лісництві, за умови залучення підрядних організацій, становитиме 680 тис. грн. При загальній довжині доріг 75 км, в будівництво доріг необхідно вкласти близько 50 млн. грн.

Реалізація розробленого проекту оптимального транспортного освоєння лісів дасть можливість раціонально вести лісове господарство в лісництві, виконувати намічені лісовпорядкуванням лісогосподарські заходи на всіх ділянках, а не лише на тих, що ближче до основної дороги, застосовувати екологічно безпечні технології лісозаготівлі, дозволить зменшити до мінімуму тракторне трелювання деревини і будівництво нових трелювальних волоків у лісових угіддях лісництва. Крім того, розбудова транспортної мережі забезпечить багатофункціональність лісового господарства, активізує діяльність суміжних галузей, пов’язаних з лісовими ресурсами – туризм, рекреацію, сприятиме задоволенню суспільних потреб і вигод місцевих громад (зокрема, можливості збору грибів і ягід).

Основними стратегічними напрямами функціонування і розвитку лісопромислового комплексу області є наступні:

–  ведення лісового господарства виключно на науковій основі;

–  врахування соціально-економічного становища місцевого населення та його традиційного життєвого устрою та менталітету;

–  втілення в життя єдиної організаційно-технічної політики використання лісових ресурсів та лісовідновлення, забезпечення основного принципу лісівництва – постійності і невичерпності лісокористування;

–  збереження, поліпшення стану і відновлення лісових екосистем та елементів ландшафту шляхом зниження техногенного тиску на лісові масиви;

–  застосування природозберігаючих технологій та впровадження екологічних підходів у лісокористуванні;

–  реалізація заходів, що сприяють скороченню вивезення не-переробленої деревини і збільшують експорт виробів кінцевого споживання;

–  ефективне залучення вітчизняних та іноземних інвесторів з метою відродження меблевого виробництва, глибокої переробки деревини і забезпечення природозберігаючих технології) в галузі;

–  підвищення природоохоронної активності, посилення ролі і відповідальності місцевих органів виконавчої влади за збереження і використання лісових ресурсів;

–  комплексне використання деревини, збільшення обсягів переробки малоцінної сировини, оновлення і модернізація виробництва, ^ впровадження прогресивних технологій і нових конструкційних матеріалів, освоєння нових видів продукції і розширення її асортименту;

–  відновлення позицій виробників продукції комплексу на традиційних, ринках збуту, зокрема в країнах СНД і на внутрішньому ринку.

Харчова та переробна промисловість

Значну частку у промисловому виробництві займає харчова промисловість. У 2009 році в галузі функціонувало 427 підприємств і виробництв, обсяги реалізації продукції становили 798,2 млн. грн. (у відпускних цінах), або 15,1% обсягу реалізованої продукції переробної промисловості.

Переробна сфера як національного, так і регіонального АПК є багатогалузевою, але чітко структурованим утворенням. Основу її складає сировинна база аграрної сфери (рослинницька і тваринницька галузі). На ринку сільськогосподарських продуктів Закарпатської області зростає роль особистих селянських господарств, які стають головними постачальниками сировини для переробної сфери.

Сталий розвиток аграрного сектора щодо нарощування виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва (за винятком плодів і ягід) повинен був би позитивно позначитися й на переробній сфері регіонального АПК. Проте, як засвідчують статистичні дані у виробництві окремих видів продукції галузей харчової сфери спостерігається спад.

Починаючи з 2007 року підприємства харчової промисловості припинили переробку м’ясної продукції і виробництво масла тваринного. За останні три роки суттєво знижено переробку всієї сільськогосподарської продукції. Винятком є лише виробництво круп і мінеральних вод. В області не виробляються горілка і лікеро-горілчані вироби, а виробництво плодоовочевих консервів та коньяку статистичні органи не відслідковують з 2005 року.

Легка промисловість

Одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки області є відновлення та розвиток діяльності підприємств легкої промисловості. У 2008 році функціонувало 243 підприємства легкої промисловості, однак 84,7% з них здійснювали переробку на давальницьких засадах. Ними перероблено третину загально обласного обсягу давальницької сировини, реалізовано продукції на суму 291,8 млн. грн., або в 1,5 рази більше проти 2004 року.

Аналіз стану підприємств текстильного виробництва, виробництва одягу, хутра та виробів з хутра засвідчує, що починаючи з 1990-х років галузь зазнала значного скорочення. Зокрема, якщо у 2001 році частка галузі в реалізації продукції промисловості області становила 9,6%, то у 2004 р. – 5,9%, в 2008 р. – 3,4%, 2009 р. – 5,6%.

У діяльності підприємств швейної промисловості, які становлять основну частку галузі, існує низка проблем: відсутність реального стратегічного інвестора, здатного фінансово та організаційно здійснити реструктуризацію підприємств; не відпрацьованість механізму реальної післяприватизаційної підтримки підприємств та низька ефективність використовуваної моделі приватизації; хронічна нестача власних оборотних коштів, що негативно впливає на фінансову стійкість суб’єктів господарювання; високі процентні ставки за кредитами; низька кваліфікація кадрів.

Сільське господарство

Гідне місце серед усіх галузей господарства займає аграрна сфера економіки області. У ході економічних змін у країні було створено певні законодавчі засади для ліквідації державної монополії власності на землю і становлення її різноманітних форм, серед яких передбачалось поширення приватної власності в різноманітних її формах: індивідуальної (сімейної), групової, колективно-пайової. У березні 1992 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі». Упродовж 1992 року паювання або акціонування провели близько 4 тис. колгоспів. На початку 1995 року змінився статус 8,8 тис. колгоспів (94% загальної кількості). З них паювання майна здійснили 8,3 тис. господарств. В Україні практично завершено приватизацію майна колективних господарств шляхом його поділу на паї, з наданням їх власникам – членам колективних господарств – права на вилучення своїх паїв, а також на їх передачу в спадок і продаж.

В аграрній сфері області формується 13,2% валової доданої вартості, зайнято 23,4% загальної кількості зайнятих в усіх сферах економічної діяльності, зосереджено майже половину виробничих фондів. Поглиблюються процеси аграрної реформи. За період реформ змінилася структура і кількість виробників сільськогосподарської продукції.

Внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств створено нові організаційно-правові структури ринкового типу.

В області реформовано 169 колективних сільськогосподарських підприємств. На їх базі створено сільгосппідприємства різних організаційно-правових структур ринкового типу, в тому числі 1771 сільськогосподарське підприємство, з них 1616 селянських (фермерських) господарств, 103 господарські товариства, 18 приватних (приватно-орендних) підприємств, 7 кооперативів, 12 інших агроформувань. У виробництві сільськогосподарської продукції посильну участь приймають 244,4 тисячі дворогосподарств населення, 54,5 тис. осіб власників землі колективних та індивідуальних садах та городах.

У результаті здійснення аграрних реформ відбувся незворотний процес утвердження на селі механізмів приватної власності. Саме формування ринкових форм господарювання, розвиток мотиваційних факторів приватної власності на селі сприяли певним позитивним зрушенням в галузях агропромислового комплексу області. За три останніх роки валовий збір зернових знаходиться в межах 301,2 – 316,4 тис. т., картоплі – 588,6 – 611, та овочів 235,0 – 244,2 тис. т. Стабільною є урожайність: зернових – 36,3 ц/га, картоплі – 165,7 – 169,4, овочів 180,1 – 186,2 ц/га. За аналізовані роки в галузі вироблено в межах 50,0 тис. т. м’яса (у забійній вазі), 390,0 тис. т. молока та до 300,2 млн. штук яєць.

В 2009 р. в аграрній сфері вироблено валової продукції на суму 2215 млн.грн. (у порівнянних цінах 2005 р.), або в розрахунку на 100 га сільгоспугідь – 523,3 тис. грн., і на особу – 1780 грн. Основну частку валової продукції виробляють селянські господарства.

Отримавши значні земельні наділи в особисте користування, господарства населення наростили виробництво продовольства. Якщо, в 1990 році господарства населення виробили валової продукції на суму 1350,2 млн. грн. (у порівнянних цінах 2005 р.), що складає 57,1% виробленої валової продукції господарствами усіх категорій, то в 2009 році – 2107,1 млн. грн. або 95,1% до загального показника. Характерно, що в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь в 2009 році господарствами населення вироблено по 600,6 тис. грн. валової продукції, а в сільськогосподарських підприємствах по 193,7 тис. грн. або в 3,1 рази менше. На господарства населення припадає 77,5% сільськогосподарських угідь, ними виробляється 95,1% валової продукції сільського господарства.

Упродовж останніх років у всіх категоріях господарств мало місце збільшення збору зернових, картоплі, овочів та виробництва молока і яєць. У 2009 році виробництво зернових перевершило рівень 2000 року в 1,8 рази, але ще не досягло рівня 1990 року. Вирощування картоплі і овочевих в регіоні значно перевершило показники виробництва 1990 і 2000 років (відповідно в 1,8 і 1,3 рази та в 1,9 і 2 рази). Аналогічна ситуація з виробництвом м’яса, молока та яєць. У порівнянні з 2000 роком у 2009 році виробництво м’яса зросло на 11,8%, молока на 6,9%, яєць на 30,7%. Ці дані засвідчують позитивну тенденцію розвитку аграрної сфери АПК Закарпатської області.

Співставлення показників рік до року є некоректним, особливо в рослинницькій галузі, оскільки природнокліматичні умови конкретного року можуть суттєво вплинути на показники виробництва основних видів як рослинницької, так і тваринницької продукції. Тому бажано, щоб органи статистики порівняльні дані групували і співставляли за ряд років.

Проблемними питаннями в аграрній сфері області залишається ступінь використання сільськогосподарських угідь. За роки трансформаційних перетворень (починаючи з 1991 р.) від суспільних землекористувачів вилучено 420,2 тис. га сільськогосподарських угідь, за рахунок чого площі у користуванні приватних господарств збільшилися у 7,5 рази.

Однак, в господарствах усіх категорій послаблена увага до забезпечення родючості ґрунтів. За останні роки в сільгосппідприємствах області внесення добрив під посіви сільськогосподарських культур суттєво знизилася.

У 2009 році внесено лише 16,6 тис. т мінеральних добрив, що в 2,1 рази менше проти 1996 року, а удобрена площа скоротилася у 2,6 рази. Катастрофічними є показники внесення органічних добрив: питома вага удобрених площ склала 2,1%, на 1 га посівної площі внесено лише по 0,3 т. органічних добрив, що в 6 – 7 разів менше до потреби. До того ж, фактично припинено вапнування окислених ґрунтів, що знижує ефективність внесення добрив. У області звужено ринок поставки мінеральних добрив, хімічних меліорантів, пестицидів і гербіцидів, білково вітамінних кормових добавок.

Проблемним є і рівень господарювання фермерських (селянських) господарств області. На фермерські господарства припадає 2,7% сільськогосподарських угідь області. Ними виробляється 1,8% валової сільськогосподарської продукції. Із загальної кількості земельної площі, що є у користуванні фермерських господарств, більше половини (7188,8 га або 53,4%) перебуває в оренді. На одне фермерське господарство припадає в середньому 8,2 га сільськогосподарських угідь, що на 12,3% більше ніж у 2005 році. В області майже третина (29,4%) фермерських господарств мають у землеволодінні до 3 га і лише 1,3% – у межах 50 – 100 га, що в певній мірі визначає обсяги виробництва, ефективність господарювання. У 2009 році фермери виробили 9,4% зерна, 1,4% – картоплі та 0,8% овочів від валового збору зазначених сільгоспкультур всіма категоріями господарств, тобто, майже мізер.

Існує певна проблема фінансової підтримки господарств виробників сільськогосподарської продукції: для підтримки аграрного сектору області з державного бюджету у 2009 році надійшло 24,3 млн. грн., що на третину менше проти 2008 року, та з обласного бюджету – 4,4 млн. грн., всього 28,7 млн. грн. або 16,2 тис. грн. в розрахунку на одне сільськогосподарське підприємство.

Для фермерських господарств області у 2009 році за бюджетною програмою «Фінансова підтримка фермерських господарств» надійшло і використано 1155,9 тис. грн., які отримали 30 господарств або 38,5 тис. грн. на одне господарство. Із загальної суми 235,3 тис. грн. у 18 господарствах (або по 13,0 тис. грн. на одне) пішло на відшкодування витрат пов’язаних із сплатою відсотків за користування кредитами банків, тобто 20,3% із загальної суми фінансової підтримки поглинуто банками. І лише п’ять фермерських господарств отримали фінансову підтримку, кожне по 79,4 тис. грн. на часткову компенсацію витрат пов’язаних з придбанням першого трактора, комбайна чи вантажного автомобіля (до слова, вартість одного колісного трактора середнього класу 196,0 тис. грн.).

За бюджетною програмою «Надання кредитів фермерським господарствам» фінансову підтримку у 2009 році одержали лише три господарства на суму 68,4 тис. грн. або по 22,8 тис. грн. на господарство.

Аналіз свідчить, що у 2009 році зовсім не фінансувалися програми дотації, які існували роками за здану на переробку продукцію тваринництва (свині та птиця), дотації на гектар посівів озимих та ярих зернових культур, на селекцію в рослинництві, підтримку підприємств, що господарюють в особливо складних кліматичних умовах, здешевлення вартості страхових премій. Зменшені обсяги підтримки та ускладнено умови отримання дотацій за зданий на забій і переробку молодняк великої рогатої худоби (із 2,9 до 1 гривні за кілограм), дотацій за приріст та наявність поголів’я вівцематок та ярок старше 1 року (із 100 до 60 грн. за голову). Жодної підтримки не отримують кооперативи, які обслуговують аграрне виробництво.

Певні успіхи, досягнуті в останні роки, в аграрному господарюванні області, рівень виробництва сільгосппродукції, ступінь її переробки не задовольняють зростаючі потреби продовольчої безпеки населення регіону. До того ж процеси реформування в аграрному секторі, і зокрема земельна реформа, не завершені. Вищезгадані проблеми виступають стримуючим фактором нарощування виробництва продовольства в розрахунку на особу населення.

В області розроблено програми відродження сільського господарства на перспективу, які передбачають побудову нової системи аграрного виробництва, функціонування якої має здійснюватися на сучасному світовому рівні відповідно до стратегічних інтересів селян, галузі та суспільства. Пріоритетними напрямами розвитку агропромислової сфери є:

–  завершення реструктуризації сільськогосподарських підприємств наднові поєднання приватної власності на майно і землю із створенням на їх базі відповідних виробничих та обслуговуючих кооперативів, приватно-орендних підприємств, інших формувань з колективними формами організації праці;

–  побудова неформальної відроджувальної вертикалі на основі виявлення аграрних центрів відродження – агроформування села, району, області, в яких наочні соціально-економічні досягнення є результатом проведеної глибинної трансформації. Її поєднання з наявними економічними, соціальними, організаційними, правовими та іншими сприятливими щодо відродження чинниками різних управлінських рівнів по горизонталі дозволить сформувати єдину діючу систему відродження сільського господарства регіону;

–  формування ефективного агропромислового виробництва з поглибленою переробкою та зберіганням сільськогосподарської продукції за рахунок стабілізації та нарощування виробництва зерна, винограду, плодоовочевої продукції, картоплі, технічних культур та продукції тваринництва;

–  підтримка як колективних сільськогосподарських підприємств, так і приватного сектора, створення ефективної інфраструктури обслуговування аграрного виробництва;

–  вдосконалення фінансово-кредитного обслуговування аграрного виробництва шляхом: інтеграції банківського, аграрного та промислового потенціалу; державної та регіональної підтримки цільових програм фінансування агропромислового виробництва;

–  невідкладне запровадження систематичного моніторингу здійснюваної аграрної реформи на селі;

–  здійснення системних заходів щодо підтримки індивідуального аграрного сектора (селянські (фермерські) господарства, особисті господарства громадян, сільськогосподарські кооперативи, питома вага яких у виробництві сільськогосподарської продукції очікується в межах 90-95%) насамперед за рахунок задоволення його потреб у високоякісному насіннєвому матеріалі, племінному молодняку худоби та птиці, розширення обсягів сервісного обслуговування (технічного, зооветеринарного) та створення умов для реалізації виробленої сільськогосподарської продукції;

–  створення на науково обґрунтованих засадах оптових ринків сільськогоспо-дарської продукції, системи оптової торгівлі харчовими продуктами, вдосконалення практики проведення виставкових заходів, семінарів та аукціонів для реклами вітчизняної продукції;

–  створення і розвиток недержавних агроторговельних домів, контрактових і страхових компаній, бізнес-центрів, консультативних фірм, які надаватимуть послуги щодо господарсько-фінансової діяльності, інформаційно-консульта-тивного обслуговування, техніко-технологічного забезпечення сільськогоспо-дарського виробництва.

Енергетика і ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів

Особливої актуальності в ринкових умовах господарювання набуває проблема забезпечення виробничих процесів паливно-енергетичними ресурсами. Область повністю залежна від зовнішніх поставок енергоресурсів. Згідно даних статистики, за 2007 – 2009 років показники споживання паливно-енергетичних ресурсів практично стабілізувалися.

За аналізований період, у зв’язку з падінням виробництва, різко скоротилося використання паливно-енергетичних ресурсів на виробничо-експлуатаційні та комунально-побутові потреби. В цілому по Україні у 2009 році на зазначені потреби використано 137,7 млн. т. умовного палива, або на 26% менше проти 1995 року, однак ситуація в енергетичному забезпеченні економіки країни залишається вкрай складною. В Закарпатській області у 2009 році спожито 303, 2 тис. т. умовного палива, що у 2 рази менше показника порівнюваного року.

В сучасних умовах енергетичні ресурси все більше стають рушійною силою та своєрідним елементом засобів виробництва. За показниками 2009 року найбільшими споживачами паливно-енергетичних ресурсів є наступні виробничі види економічної діяльності: переробна промисловість – 33,8%, виробництво електроенергії; газу та води – 13,5%; діяльність транспорту та зв’язку – 11,3% до підсумку. Досить високий рівень використання енергії на комунальні потреби спостерігається у сфері державного управління – 16,1% використаного умовного палива, що у 2,8 рази перевищує показник споживання у 2001 році. Що ж стосується сільського господарства, то у 2009 році в галузі використано 6,2 тис. т. умовного палива, що на 10,6 тис. т. менше проти 2001 року. Тут слід додати, що у зв’язку з реорганізацією колективних сільськогосподарських підприємств, проведенням земельної реформи селяни отримали значні земельні наділи, і виробляють понад 95% валової продукції сільського господарства. Паливно-енергетичні ресурси селянські господарства закуповують за ринковими каналами, кількісні показники яких статистичні органи не відслідковують.

Вагомим фактором стабілізації роботи паливно-енергетичного комплексу країни і ефективного функціонування економіки є реалізація широкомасштабної політики енергозбереження. У тексті Стратегії економічного і соціального розвитку України (2004 – 2015 рр.) наголошено: серед стратегічних завдань наступного десятиріччя – глибокі якісні перетворення в енергетичному секторі економіки. До 2010 року слід забезпечити економію традиційних паливно-енергетичних ресурсів обсягом 12 – 15% від загального їх споживання. Проте, аналіз засвідчує, що за період 2004 – 2008 років в Україні не вдалося досягнути запланованої економії: середньорічний сукупний показник використання умовного палива – 168,4 млн. т. перевищував спожите в 2003 році на 8,6%, і лише в 2009 році умовного палива використано на 10,6% менше. Проте, аналіз показників ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів в області засвідчує наявність негативних тенденцій.

Щороку в процесі господарської діяльності зростає кількість і питома вага підприємств, які допустили перевитрати умовних одиниць палива. У 2009 році 86 підприємств, або 6,35% функціонуючих, фактично перевитратили 2522 т. умовного палива, а 29 підприємств (9,1%) – 11,4 тис. Гкал виробленої електроенергії. Особливо значними є перевитрати електроенергії. В аналізованому році на виробництво продукції витрачено 179,9 млн. кВт. год., що у 2,3 рази більше проти 2000 року, однак перевитрати склали 54,5 млн. кВт. год., або зросли у порівнянні з 2000 року у 22,3 рази. Як зазначають спеціалісти, в Україні складними є технічний стан магістральних електричних мереж: розрахунки здійснені ще у 2005 році засвідчили, що кількість обладнання з терміном експлуатації 30 років і більше становила майже 80%. У Закарпатській області за останні роки суттєво зросли показники будівництва ліній електропередач. Якщо за чотири попередні роки в області було введено в дію 100,1 км. Ліній електропередач напругою 0,4 кВт., то за період 2006 – 2009 років – 297,8 км. або у 2,9 рази більше. За десять останніх років в області побудовано та реконструйовано і введено в дію 156,5 високовольтних (6,20 кВт) ліній електропередач, що забезпечило безперебійне постачання народного господарства електроенергією.

В останні роки в області спостерігається різке зниження рівня використання вторинної сировини та відходів виробництва господарськими суб’єктами та збір окремих видів вторинної сировини заготівельними організаціями.

Зниження підприємствами і організаціями обсягів основного виробництва безпосередньо вплинуло на рівень використання вторинної сировини і відходів. Разом з тим, слід наголосити на ситуації, коли в області припинено заготівлю макулатури (відходів паперу та картону) і склобою заготівельними організаціями. До 2000 року в цю роботу було залучено шкільну молодь і практично все населення. Якщо взяти до уваги, що у 1995 році було заготовлено 12,5 тис. т. відходів паперу і картону та майже 9 тис. т. склобою, область щороку втрачає значну кількість цінної вторинної сировини.

У Стратегії економічного і соціального розвитку Закарпатської області до 2015 року визначено стратегічну ціль перетворення області у регіон інтенсифікації інноваційного розвитку. В цьому контексті, намічено розробку і впровадження інноваційних продуктів і технологій у пріоритетні галузі економіки регіону. Що ж стосується розвитку енергетики і використання паливно-енергетичних і вторинних ресурсів в названих галузях важливими напрямами є:

  • сприяння впровадженню енерго- і ресурсозберігаючих технологій, технічному переоснащенню виробництва;
  • впровадження нових технологій в газотранспортній системі, транспорті та зв’язку;
  • сприяння вдосконалення схем електропостачання та розвитку електромереж;
  • продовження робіт по удосконаленню обліку електроенергії та зменшенню комерційних втрат електроенергії;
  • запровадження заходів щодо зменшення технологічних витрат електроенергії;
  • забезпечення своєчасних і повних розрахунків за спожиті енергоносії;
  • здійснення розробки та впровадження програм вторинного використання ресурсів.

Транспорт і зв’язок, розвиток прикордонної інфраструктури

та транспортних коридорів

Транспортна інфраструктура Закарпаття міжнародного і національного рівня представлена розгалуженою транспортною мережею та наявністю потужного залізничного комплексу Мукачево-Батьово-Чоп-Ужгород-Королево-Дяково та міжнародного транспортного коридору № 5 (Критського) Ліссабон-Трієст-Любляна-Будапешт-Чоп-Київ-Волгоград. На території спеціальної економічної зони «Закарпаття» створено перший в Україні автомобільний кластер – індустріальний парк «Соломоново». Загальний об’єм перевантаження товарів, які транспортуються через Чопсько-Захонський вузол, що приймає по Європейській та здає по колії СНД (колія 1435 мм – колія 1520 мм) по шість пар потягів на добу, в середньому становить 70 тис. т. в місяць при потенціальних можливостях 140 тис. т.

Згідно даних статистики у 2009 р. вантажооборот усіх видів транспорту сягнув 5025,5 млн. т. км, або зріс на 8,3% проти 2000 року. Перевезено 75,1 млн. пасажирів, з них 88% автомобільним транспортом. У 2009 році обсяг перевезень знижено: вантажів перевезено 13,6 млн. т., пасажирів – 65,0 млн. або відповідно 33,7 та 13,5% менше проти показника 2008 року. В області експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування становить 606 км, з яких 260 км або 42,9% електрифікованих, а довжина автомобільних доріг з твердим покриттям – 3,3 тис. км. у т.ч. шляхи державного значення – 636 км, місцевого – 2712 км.

Особливість закарпатських автодоріг у тому, що 62% з них знаходяться в гірській місцевості, 50% доріг – у безпосередній близькості до річок. Шляхи загального користування пересікають 26 гірських перевалів. Ці фактори вимагають особливого підходу до розвитку мережі автомобільних доріг і відповідного збільшення витрат на облаштування захисних, берегоукріплюючих та інших штучних споруд з метою належного захисту від повеневих руйнувань, яких зазнало дорожнє господарство області від катастрофічних паводків 1998, 2001 та 2008 років.

Необхідність розбудови автомобільних шляхів в області зростає у зв’язку із підготовкою до проведення Євро-2012 в Україні, зокрема, на будівництво об’їзної автодороги міста Берегово та села Астей до міжнародного прикордонного переходу «Лужанка» передбачено 20 млн. грн., а на будівництво дороги в обхід села Ракошино (міжнародна траса Київ-Чоп) – 12 млн. грн. Однак, ці роботи тимчасово призупинені. З огляду на Євро-2012 потребують розширення і облаштування під’їдні дороги до контрольно-пропускних пунктів на кордонах. За розрахунками спеціалістів, для збереження існуючої мережі та здійснення мінімально необхідних обсягів з ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування, продовження дорожно-будівельних робіт, передбачених державною програмою підготовки та проведення в Україні Євро-2012 потрібні кошти в сумі 394,4 млн. грн.

В області реалізується Концепція та Програма технічного оснащення міжнародних логістичних центрів. Потребує наукового обґрунтування і оцінки діяльність створеного міжнародного Західно-українського транспортно-логістичного центру на базі існуючих підприємств прикордонних територій Чопсько-Захонського транспортного вузла (Україна-Угорщина), підприємств залізничної станції Чієрна-над-Тісоу (Словацька Республіка) та провідних підприємств країн-вантажовідправників – вантажоотримувачів. Реалізація заходів, викладених в зазначених Концепції та Програмі, сприятиме активізації транскордонного співробітництва та зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, нарощуванню експортно-імпортного потенціалу суб’єктів господарювання, що функціонують на прикордонних суміжних територіях.

Через територію Закарпатської області проходять трансєвропейські магістралі трубопровідного транспортування нафти, газу, етилену загальною протяжністю 1700 км, а також високовольтна лінія «Мир». Функціонують також внутріобласні газопроводи, загальна протяжність яких складає 3851 км, з них 2843 є розподільчими. У тому числі – 365 км високого, 1061 км. Середнього та 1318 км. Низького тиску. Більшість газопроводів є підземними сталевими (3288 км). Поліетиленові підземні газопроводи мають протяжність 125 км.

Послуги зв’язку з року в рік постійно зростають. За 2009 року надано послуг зв’язку на суму 609,4 млн. грн., що у 2,1 рази більше проти 2005 року. У діяльність пошти та зв’язку в аналізованому році вкладено 93,5 млн. грн. інвестицій в основний капітал, що на 30,9% менше проти попереднього року. На 100 сімей припадає 47 основних домашніх телефонів, проте потреба у домашніх телефонних апаратах у містах і районах області станом на 1 січня 2010 року становила 23,4 тис. одиниць.

Слід зазначити, що на кожні 100 сімей сільських жителів припадає 10 телефонних апаратів, а на 100 сімей мешканців міст – 18,7 одиниць. За останні роки зростає рівень забезпеченості населення комунікаційними потребами. Поліпшено якість звичайного телефонного зв’язку, розвинуто пейджинговий та мобільний зв’язок. Мобільний зв’язок практично забезпечено у всіх районах області. Крім того, прикордонні райони (Ужгородський, Берегівський) входять в зону дії провайдерів мобільного зв’язку Угорщини. На Закарпатті існує сім Інтернет-провайдерів, мережа яких поширюється на більшість районів області.

Торгівля, зовнішньоекономічна діяльність, функціонування суб’єктів господарської діяльності території пріоритетного розвитку та спеціальної економічної зони «Закарпаття»

За підсумками 2009 року оборот роздрібної і оптової торгівлі, включаючи продаж товарів на ринках та фізичними особами підприємцями області становив 935,0 млн. грн. або порівняно з 2005 року зріс в 1,7 разів. До 2008 року включно зростав зовнішньоторгівельний обіг товарів і послуг. У 2008 році на експорт було реалізовано товарів і послуг на суму 1285,3 млн. дол. США, що у 2,2 рази перевищує показник 2005 року. Однак, сальдо зовнішньої торгівлі товарами та послугами було від’ємним (626,9 млн. дол. США).

Відмічена позитивна тенденція зовнішньої торгівлі послугами. Суб’єкти господарювання Закарпатської області реалізували зовнішніх послуг на суму 64,7 млн. дол. США, з позитивним сальдо в розмірі 21,6 млн. дол. США.

Однак, у 2009 році показники зовнішньої торгівлі товарами і послугами знизилися. Експорт становив 978,0, а імпорт – 978,7 млн. дол. США, або відповідно на 23,7 та 48,8% менше проти попереднього року.

В контексті вищевикладеного доцільним є аналіз показників зовнішньої торгівлі товарами Закарпатською областю і країнами-членами Європейського Союзу. Характерною є тенденція переважання імпорту товарів з країн ЄС в Закарпаття до 2008 року включно. Закарпатська область імпортувала в 2008 році з країн ЄС товарів на суму 1539,2 млн. дол. США при від’ємному сальдо між експортом і імпортом в сумі 416,0 млн. дол. США, у 2009 році – на суму 549,7 млн. дол. США, при переважанні експорту над імпортом на суму 292,0 млн. дол. США.

Аналіз підтверджує позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами між господарськими суб’єктами області. Останнє свідчить про можливості нарощування зовнішніх об’ємів експорту послуг суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності прикордонного регіону в процесі налагодження і зміцнення конкурентоспроможного потенціалу у сфері послуг і подальшої інтеграції українського суспільства в економічні структури країн ЄС.

Запорука успішної реалізації вищевикладеного в послідовній і цілеспрямованій зовнішній інтеграційній економічній і регіональній політиці держави, зокрема посилення економічних зв’язків між прикордонними регіонами, зменшення розриву у рівнях економічного розвитку та рівня життя між окремими регіонами країни, розвиток української економіки як єдиного господарського комплексу.

Статистичні дані зовнішньої торгівлі товарами і послугами між країнами СНД і Закарпатською областю свідчать про недостатню активність у цій сфері. До речі, сальдо між експортом і імпортом товарів та послуг за останні роки залишається від’ємним. У 2009 році воно склало 60,9 млн. дол. США.

Закарпатська область у 2009 році підтримувала зовнішню торгівлю товарами з 19 країнами з 27 країн-членів ЄС. Експортовано товарів на суму 841,8, а імпортовано на суму 549,7 млн. дол. США, що відповідно становило 90,0 і 57,8% всієї реалізації товарів за кордон та їх імпорту. Основна торгівля товарами припадала на сусідні прикордонні країни – Угорщину, Словаччину, Польщу і Румунію: 64,8 % експорту та 26,6% суми імпорту. Найбільше імпортних товарів поступило в область з трьох країн: Німеччини (сума 138,6 млн. дол. США), Угорщини (106,2 млн. дол. США), Чехії (64,2 млн. дол. США), що складає 56,8% всього імпорту товарів в область з країн ЄС. Порівняно скромні показники торгівлі товарами область мала із суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності Російської Федерації: 4,6% експорту та 5,0% імпорту. Наведені дані засвідчують необхідність розширення вектору зовнішньоторговельних зв’язків господарських суб’єктів області, налагодження виробничих контактів з партнерами із країн СНД.

У Закарпатській області утвердилися сталі тенденції зовнішньої реалізації товарів. За аналізований період збережено тенденцію розвитку зовнішнього ринку. В товарній структурі зовнішньої торгівлі експортоорієнтованими були і залишаються наступні види продукції:

–      продукція легкої промисловості;

–      продукція харчової та переробної промисловості;

–      продукція деревини, деревообробного виробництва та лісохімії;

–      механічне обладнання; машини та механізми, електрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворювання зображення, звуку;

–      шкіряна і хутряна сировина та вироби з них.

Експортна частка зазначених видів продукції у 2009 році займала 84,0% всієї суми зовнішньої реалізації. Однак, якщо в 2000 році в товарній структурі зовнішньої реалізації (експорту) 50,2% займали текстильні вироби та деревина і вироби з деревини, то у 2009 році 55,7% склала реалізація продукції механічного обладнання, машин та механізмів, електрообладнання та їх частин, пристроїв для записування або відтворення зображення й звуку. У структурі показника останньої за видами економічної діяльності основна частка належить реалізації продукції машинобудування. Машинобудівна галузь упродовж багатьох років займає провідне місце в промисловості Закарпатської області.

Згідно з Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (ЄДРПОУ) в області нараховується близько 240 господарських суб’єктів, основним видом діяльності яких зареєстровано виробництво продукції машинобудування. Основна частка їх зосереджена в містах Ужгород, Мукачево, Берегово, в Тячівському й Ужгородському районах. Машинобудівна галузь забезпечує близько 50 % валової доданої вартості всієї промисловості Закарпаття, в галузі зосереджена третина основних засобів, щорічно реалізується близько половини загального обсягу промислової продукції. Такий вагомий внесок цієї галузі визначає її чільне місце та провідну роль у забезпеченні найважливіших стратегічних інтересів соціально-економічного розвитку області.

Слід зазначити, що в 2009 році спад обсягів виробництва в машинобудівній галузі області склав 68,4 % проти попереднього року. Причини відомі: загострення фінансово-економічної кризи і призупинення дії пільг для іноземних інвесторів, адже в галузі функціонує значна частина зарубіжних фірм. Однак галузь у 2010 році демонструє найвищі темпи зростання: індекс промислової продукції у цій галузі порівняно з 2009 року становить 220,7 %. Значно наростили темпи виробництва продукції підприємства машинобудування, зокрема випуску автівок (ЗАТ «Єврокар»), дроселів для сонячних батарей (ВАТ Мукачівський завод «Точприлад»), кабельної продукції (ТОВ «Ядзакі-Україна» і товариство Берегкабель»), електронної продукції (товариство «Джейбіл-Сьоркіт Юкрейн Лімітет»).

Зросли показники виробництва і реалізації провідної для Закарпатської області продукції текстильної промисловості. За даним статистики починаючи з 2002 року суб’єкти текстильної промисловості області різко нарощують темпи виробництва і реалізації продукції. За видами економічної діяльності у структурі реалізованої продукції легкої промисловості за період 2002 – 2008 років продукція текстильної промисловості займає від 86,2 до 87,8%. У 2002 році загальний обсяг реалізованої продукції становив 96,1 млн. грн. у відпускних цінах, а у 2009 році – 254,0 млн. грн., або у 2,6 рази більше. В 1,5 рази зріс показник суми зовнішньої реалізації текстильних виробів з 76,3 млн. дол. США порівнюваного року, до 115,9 млн. дол. США у 2009 році.

Відомо, що рівень зовнішньої торгівлі товарами, індекс реалізації продукції окремо взятого регіону перебуває в прямій залежності від обсягу виробництва та її конкурентоспроможності. Для Закарпатської області в структурі зовнішньої торгівлі товарами значна частка належить реалізації деревини та виробів з деревини. Порівняльний аналіз засвідчує, що у 2000 році область реалізувала за кордон цієї продукції на суму 53,7, а у 2009 році на суму 54,1 млн. дол. США. Тобто приріст був незначним. Однак, у структурі реалізації частка зазначеної продукції у базовому році становила 24,9, а у 2009 році – лише 5,8%.

Особливістю освоєння та розвитку зовнішнього ринку, зростання обсягу реалізації господарськими структурами області товарів до зарубіжних країн сприяла тенденція використання імпортних поставок давальницької сировини та експорт продукції виготовленої з неї.

У 2009 році в область імпортовано давальницької сировини на суму 689,4 млн. дол. США, що у 1,9 рази перевищує показник 2005 року. Зокрема зросли поставки сировини з країн ЄС з 82,6 млн. дол. США у 2000 році до 654,0 млн. дол. США у 2009 році, що складає 94,8 % всієї суми поставок. До того ж, частка давальницької сировини з чотирьох країн-членів ЄС, які межують із Закарпатською областю за аналізований період зросла з 33,9% до 63,2%. Найменше імпортовано давальницької сировини із Румунії, всього на суму 15,1 млн. дол. США, або 2,2% поставок продукції з країн-сусідів. Мізерною – всього 2,9% є сума давальницької сировини з Російської Федерації, що свідчить про невикористані можливості співпраці з потенційними господарськими і бізнесовими структурами східного сусіда.

У 2009 році зовнішньоторговельні операції здійснювалися з партнерами 97 країн світу. В цьому ж році в область завезено давальницької сировини на 597,4 млн. дол. США, що складає 62,6% загального обсягу імпорту, експортовано продукції виготовленої з неї на 689,4 млн. дол. США або 73,7% загального обсягу експорту.

В активізації зовнішніх зв’язків прикордонного Закарпаття особливу нішу займають суб’єкти господарської діяльності території пріоритетного розвитку (ТПР) та спеціальної економічної зони (СЕЗ) «Закарпаття». Свою діяльність вони здійснюють згідно із Законами України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області» і «Про спеціальну економічну зону «Закарпаття» від 1998 і 2001 років. За роки функціонування ТПР в області розпочата фактична реалізація 75 інвестиційних проектів у різних видах економічної діяльності. Органом господарського розвитку СЕЗ «Закарпаття» укладено 32 договори з суб’єктами підприємницької діяльності на реалізацію інвестиційних проектів, схвалених Закарпатською облдержадміністрацією.

На початок 2010 року загальна кошторисна вартість 107 інвестиційних проектів, які задіяні на вищезгаданих господарських суб’єктах складає 621,4 млн. дол. США. За період їх реалізації в економіку області залучено близько 500 млн. дол. США. Суб’єктами господарювання ТПР реалізовано продукції на суму 2482,5 млн. дол. – США, а в СЕЗ «Закарпаття» – на суму 6156,4 млн. дол. США. Надходження до бюджетів усіх рівнів від діяльності підприємств ТПР і СЕЗ склали 3313,7 млн. дол. США. Характерно, що сума сплачених податків і зборів названими підприємствами перевищила суму отриманих податкових пільг у 3,6 та 7,2 разів. Функціонування господарських суб’єктів ТПР та в СЕЗ «Закарпаття» сприяє працевлаштування населення: з часу реалізації інвестиційних проектів ними створено 16249 та збережено 18349 робочих місць, де зайнято 4,2% економічно активного населення області (2009 р.).

Однак, як відомо, з прийняттям Держбюджету-2005 припинилась дія пільгового режиму інвестиційної діяльності підприємств в Україні. Це був серйозний удар для інвесторів, які вважали, що прийшли працювати в нашу країну надовго. Було завдано удару по іміджу Української держави. Певний час інвестори перебували у шоці, адже договори на їхню діяльність укладались не на один рік. Йшлося про порушення їхніх прав на реалізацію інвестиційних проектів згідно з договорами.

Світова практика функціонування спеціальних економічних зон засвідчує, що вони є важливим стимулом для припливу до країни-реципієнта іноземних інвестицій, одержуючи від 10 до 80 % їх сукупної вартості, а річний приріст іноземних інвестицій у спеціальних (вільних) економічних зонах становить від 35 до 75 %.

Однак, внаслідок недостатньої прозорості управління господарськими суб’єктами українських спеціальних (вільних) економічних зон були допущені певні порушення пільгового режиму, і в 2005 р. уряд припинив дію окремих пільг. Йшлося зокрема, і про припинення діяльності ВЕЗ. Аж до весни 2005 року в особливих умовах працювали близько 500 підприємств в 11 ВЕЗ, восьми територіях пріоритетного розвитку, і ще кількох технопарках. Було підраховано, що пільгові території становили 10,5 % території країни. Найбільша активність спостерігалася в Донецькому регіоні, ТПР на Закарпатті, а також у вільних економічних зонах «Яворів», «Сиваш» та «Закарпаття». На ці чотири території з пільговим розвитком припадало 95 % іноземних інвестицій в ВЕЗ і ТПР.

Те, що СЕЗ і ТПР потрібні, не викликає сумніву – вони успішно діють у багатьох країнах світу. Наприклад, в Польщі у вільних зонах успішно реалізується 650 проектів, в які вже інвестовано 4,8 млрд. доларів США і завдяки яким створено 63 тисячі робочих місць. Свого часу в Росії були ліквідовані 18 СЕЗ, згодом їх перейменували в «особливі зони», які мають два види: техніко-впроваджувальні і промислово-виробничі. В Україні в механізмі і моделях функціонування СЕЗ і ТПР теж потрібні були зміни. Але саме трансформації, а не повної заборони. Уряду України, відповідним міністерствам і департаментам слід розглянути питання нової інвестиційної політики, діяльності інвесторів в Україні та чітко визначити на законодавчому рівні перспективи функціонування господарських суб’єктів СЕЗ і ТПР.

Інвестиційно-інноваційна діяльність та будівництво

Як підтверджує аналіз, певні здобутки економічного розвитку області тісно пов’язані з використанням інвестицій. У 2009 році. сума інвестицій в основний капітал (у фактичних цінах) становила 2429,3 млн. грн. або зросла проти 2005 р. майже в 1,8 разів. Найбільше інвестицій освоєно за рахунок власних коштів підприємств та організацій – 904,1 млн. грн. (37,2%), коштів населення на індивідуальне житлове будівництво – 322,5 млн. грн (13,3%), кредитів банків та інших позик – 290,6 млн. грн. (12,0%), за кошти Державного та місцевих бюджетів освоєно відповідно 242,3 млн. грн. (10,0%) та 222,2 млн. грн. (9,1%). За видами економічної діяльності 31,8% коштів вкладено у промисловість, 12,3 – у транспорт і зв’язок 22,1% – в операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям.

Слід зазначити, що внаслідок економічної кризи, яка розпочалася з другої половини 2008 року різко знижено інвестиції в основний капітал. У 2009 році освоєно (використано) інвестицій на суму 1914,7 млн. грн. (у фактичних цінах), що на 41,2 менше проти 2008 року. Якщо у 2008 році в розрахунку на одну особу сума інвестицій в основний капітал становила 2663,7 грн. (у фактичних цінах), то у 2009 році лише 1542,5 грн. або на 42,1% менше. Суми вкладених інвестицій проти попереднього року особливо зменшилися в основних видах економічної діяльності: у промисловості на 255,3 млн. грн. (29,6%), у будівництві на 55,0 млн. грн. (46,7%), в операціях з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям – на 608,1 млн. грн, або в 2,4 рази менше.

Впродовж останніх років в економіку області зростають прямі іноземні інвестиції. У 2009 році в області функціонувало 773 підприємства з прямими іноземними інвестиціями. Сума залучених інвестицій становила 355,0 млн. дол. США або 286,1 дол. в розрахунку на одну особу. Нині інвестиційні проекти у пріоритетних видах економічної діяльності області реалізують 18 суб’єктів підприємницької діяльності, де з початку реалізації проектів освоєно інвестицій на суму 77,7 млн. дол. США. У 2009 році залучено 1,2 млн. дол. США інвестицій, у тому числі іноземних – 673 тис. дол. США. Значні інвестиційні кошти освоюють 16 суб’єктів господарювання Спеціальної економічної зони «Закарпаття». У 2009 р. залучено інвестицій на суму 229,7 млн. дол. США, з 29,4 млн. передбачених, в тому числі 67,6 млн. дол. або 33,5% зовнішніх інвестицій.

Подальший економічний розвиток області вимагає реалізації завдань випереджаючого розвитку, який передбачає здійснення активної інвестиційної, структурної, інноваційної політики в основних напрямах економіки. Починаючи з 2000 року кількість промислових підприємств, які впроваджують інноваційно-інвестиційні проекти зростає. У 2009 році 36 підприємств освоїли виробництво 11 інноваційних видів продукції, впроваджено 9 нових прогресивних технологічних процесів. Обсяг інноваційних витрат у промисловості склав за останні три роки 94,0 млн. грн., а обсяг реалізованої інноваційної продукції сягнув 712,1 млн. грн. (у фактичних цінах.

Однак, у зв’язку з відміною Урядом України пільг інвесторам (2005 р.) у рамках існування спеціальних режимів інвестиційної діяльності в області (територія пріоритетного розвитку та Спеціальна економічна зона «Закарпаття»), які забезпечили динамічний ріст показників економіки області, 8 підприємств СЕЗ «Закарпаття» призупинили реалізацію інвестиційних проектів загальною вартістю 159,0 млн. дол. США і один проект території пріоритетного розвитку вартістю 3,0 млн. дол. США, втрачено і скорочено 11850 робочих місць. Залишилися недофінансованими 14 інвестиційних проектів ТПР на суму 11,47 млн. дол. та 15 інвестиційних проектів СЕЗ «Закарпаття» на суму 163,6 млн. дол. США. Отже, активізація інвестиційно-інноваційної діяльності суб’єктів господарювання Закарпаття вимагає серйозного удосконалення загальнодержавної законодавчої бази щодо реалізації іноземних інвестиційних проектів на території прикордонного регіону.

У капітальне будівництво впродовж 2008 р. вкладено 2231,7 млн. грн., проти 2005 р. капіталовкладення зросли втричі. Обсяги робіт, виконаних силами будівельних підприємств склали 667,8 млн. грн. (у фактичних цінах), приріст до попереднього року становив 176,0 млн. грн. Введено в дію 5 загальноосвітніх шкіл на 1380 учнівських місць, в тому числі в сільській місцевості 3 школи на 820 учнівських місць, 1 дошкільний заклад на 50 місць, закладів торгівлі на 30,0 тис. м² торгової площі. Побудовано 64,8 км газових та 1,1 км водопровідних мереж. Введено в експлуатацію житла загальною площею 393,1 тис. м², в тому числі 354,5 тис. м² індивідуального житла. Однак, в області є в наявності 392 об’єкти незавершеного будівництва, з них на 196 об’єктах будівництво призупинено або законсервовано.

Аналіз показників за 2009 рік засвідчує, що в капітальне будівництво вкладено 1214,5 млн. грн., або в 1,8 рази менше проти попереднього року. Введено в дію (в сільській місцевості) 2 загальноосвітні школи на 350 учнівських місць та 1 дошкільний заклад на 169 місць, побудовано 2,1 км. водопровідної мережі та 15,2 км. газової мережі.

Характерно, що включно до 2008 року зростали інвестиції в основний капітал у житлове будівництво: у 2008 р. сума склала 981,1 млн. грн., однак у 2009 році у будівництво житла вкладено 378,1 млн. грн. або у 2,6 рази менше. За період 2005 – 2009 роки в області введено в експлуатацію 6881 житлову будівлю, в тому числі 6824 або 99,2% складають індивідуальні будівлі (тобто побудовані за кошти населення). В індивідуальному житловому будівництві за аналізований період введено в експлуатацію 1293,3 м² або 89,9% загальної житлової площі.

Розвиток підприємництва

Особливе місце в розвитку економіки області займає малий бізнес, який є найбільш демократичним інститутом ринкової економіки, забезпечує значну частку валової доданої вартості, збільшує кількість робочих місць, стимулює конкуренцію, сприяє отриманню прибутку. Найбільш вагому роль малий та середній бізнес відіграє у таких сферах діяльності як готелі та ресторани, торгівля, транспорт, будівництво, сільське господарство, харчова промисловість та перероблення сільськогосподарської продукції.

В області функціонують підприємства різних форм власності: державної, приватної, державно-корпоративної, комунальної і комунально-корпоративної.

Кількість малих підприємств на 10 тис. наявного населення області складає 57 одиниць. Найбільш чисельними за кількістю підприємств є обласний центр та міста обласного значення (від 88 до 190 одиниць), від 26 до 76 одиниць на 10 тис. осіб наявного населення налічується їх у Берегівському, Велико-Березнянському, Виноградівському, Воловецькому, Іршавському, Мукачівському, Перечинському, Свалявському, Тячівському та Ужгородському районах, найменше – у Хустському районі (16 суб’єктів).

На малих підприємствах області у 2009 році було зайнято понад 37,0 тис. найманих працівників, що на 4,6 тис. менше проти показника 2000 р. В аналізованому році обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) малих підприємств всіх видів економічної діяльності станови 3953,9 млн. грн., що у 6 разів перевершує реалізацію 2000 року. Підприємствами малого бізнесу реалізовано 59,1% продукції (робіт, послуг) від обсягу реалізації здійсненої підприємницькими суб’єктами промисловості та сільського господарства, і 24,3% від загального обсягу реалізації в цілому по економіці області. Значно вищою є їх частка у сфері операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу, надання послуг підприємцям – 69,4%, готельно-ресторанного господарства – 68,7%, будівництва – 51,6%, транспорту та зв’язку – 42,6%.

Існують проблемні тенденції діяльності суб’єктів господарювання малого бізнесу: значна частка, близько 50% з них, повідомили про свою діяльність, однак в дійсності свою роботу не розпочинали. Проти показника 2005 року, в період активного створення підприємств малого бізнесу (7802 одиниць), у 2009 році кількість тих, що реалізовували продукцію та надавали послуги склала 48,2%. Другою проблемою є питома частка збиткових підприємств. Про це свідчать невтішні фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування малих підприємств: у 2009 році 75,2% малих підприємств одержали прибуток 149,5 млн. грн., а збиток 24,8% з них становив 415,2 млн. грн.

Разом з тим, саме розвиток малого та середнього бізнесу сприяв створенню за останні п’ять років близько 100 тис. робочих місць, що дозволило знизити рівень безробіття. Розвиток малого підприємництва сприяє і зростанню заробітної плати. Середньомісячна заробітна плата найманих працівників малих підприємств за видами економічної діяльності у 2009 році складала 963,91 грн., а у галузі будівництва й діяльності транспорту та зв’язку – понад 1100 грн. Порівняно з 2005 року заробітна плата на малих підприємствах всіх видів економічної діяльності зросла більш ніж у два рази.

Моніторинг і оцінка фінансового стану діяльності малих форм господарювання області засвідчує необхідність удосконалення їх структури, розробки і реалізації територіальних цільових комплексних програм стратегічного управління підприємствами, що сприятиме підвищенню ефективності господарювання і соціально-економічного розвитку регіону.

У розробленій Стратегії економічного і соціального розвитку наголошено на створенні умов з метою посилення конкурентних переваг економіки регіону. Ставиться завдання перетворення області в регіон розвитку соціально орієнтованої ринкової економіки, яка потребує активізації підприємницької діяльності. В заходах реалізації Стратегії передбачено:

  • розробка та впровадження системи захисту внутрішнього ринку та стимулювання вітчизняного виробника;
  • запровадити механізми здорової конкуренції та поступової ліквідації тіньового сектору,
  • ініціювати збереження пільг для підприємств в СЕ3 та ТПР лише за умови реалізації інноваційних проектів:
  • провести моніторинг стану адміністративних, економічних і інших бар’єрів, які перешкоджають розвитку малого підприємництва в різних вилах діяльності;
  • сприяти поширенню інформації щодо можливостей розвитку підприємництва в регіоні.

Перераховані заходи потребують забезпечення відповідних умов створення, розвитку і удосконалення інфраструктури підтримки підприємництва. Першочерговими є наступні завдання:

  • сприяти підприємствам у розвитку інфраструктури внутрішньою і зовнішнього ринків промислової продукції шляхом створення оптових складів, сервісних центрів, лізингових компаній, дилерських фірм та інших об’єктів інфраструктури;
  • заохочувати підприємства до відкриття за кордоном своїх представництв, надання допомоги вітчизняним товаровиробникам у виході на зовнішні рийки через систему торговельно-економічних місій за кордоном:
  • сприяти паланню кредитів для суб’єктів господарювання на інвестиційних умовах;
  • сприяти розробці та реалізації єдиної корпоративно-інформаційної системи;
  • розробити та реалізувати Програму фондового ринку в Закарпатській області;
  • сприяти формуванню консалтингового центру та мережі центрів технічної підтримки суб’єктів фінансового ринку;
  • сприяти зниженню територіальної диспропорції у розвитку інфраструктури підтримки малого бізнесу.

Аналіз економічного розвитку Закарпаття за роки незалежності України підтверджує, що основні сучасні параметри життєдіяльності регіону є нижчими за показники розвитку області у 1990 році.

Забезпечення соціально-економічного розвитку області вимагає від владних і управлінських структур зусиль щодо реалізації розроблених Концепції сталого розвитку Закарпаття (2002 р.), Стратегії економічного та соціального розвитку області до 2015 року, з метою перетворення краю в регіон розвитку соціально орієнтованої ринкової економіки, культури, рекреації та туризму, інтенсифікації інноваційного розвитку, та в регіон транскордонної співпраці й транзитного потенціалу.

Михайло Лендєл, Неля Жулканич