Переглядів: 2738

Історія у фото: подорож у минуле краю

“Історія у фото” розповідатиме про те, як змінювався вигляд наших міст і сіл упродовж історії. Фотоілюстрації та листівки є документальним підтвердженням краси і неповторності різних куточків краю. Кожна вулиця і площа, будівля чи пам’ятне місце несуть в собі частинку історичного минулого, з яким тісно пов’язані долі наших земляків. 

Зробіть спробу уявити собі, що Ви опинилися “в тому часі і в тому місці”. Буде цікаво…

Розпочинаємо з УЖГОРОДА! Цікаво передивлятись листівки 100-річної давнини. Ніби мандруєш тогочасним містом, живеш тією атмосферою… Отож приймайте запрошення до подорожі старим Ужгородом!

Детальніше…

Із фотосерії “Ужгородська гімназія”

На цьому місці була Ужгородська гімназія

На цьому місці була Ужгородська гімназія

На цьому місці, де нині знаходиться єпископська резиденція в Ужгороді, було збудовано перше приміщення для колегіуму-гімназії (поруч із собором), яка за розпорядженням графа Другета мала перенестися з Гуменного до Ужгорода. Будівництво велося шість років (1640 – 1646). Історик Петро Сова пише: «Постройка продвигалась сравнительно быстро и въ 1644 году близилась уже къ концу. Іезуитамъ, однако, и на этотъ разъ не повезло…». Причиною цьому стали релігійні війни, в які було втягнуто і знатну родину. Завершити будівництво судилося вдові Івана (Яна) Другета Анні Якушич у 1646 році: «Она, по видимому, энергично взялась за дело и въ сравнительно короткій срокъ были не только исправлены поврежденія, но и сама постройка закончена…».

Ужгородська гімназія 1895 р.

Ужгородська гімназія 1895 р.

 Авторитет Ужгородської гімназії наприкінці ХІХ століття був надзвичайно високим. Цьому сприяла якість освіти, яку подавали кваліфіковані педагогічні кадри, а також найкращі випусники, котрі своєю працею на ниві освіти і культури гордо несли бренд “Ужгородської гімназії” у світ. Нова будівля для гімназійного навчання в Ужгороді – це знак високої якості не тільки тогочасної архітектури, а й знань, які подавалися в її стінах.

Ужгородська гімназія поч. ХХ ст.

Ужгородська гімназія поч. ХХ ст.

 

На початку ХХ століття Ужгородська гімназія була авторитетним  навчальним закладом, тому в місті місцева влада, ніби виконуючи заповіт родини Другетів, не шкодувала для неї кращих будівель в центрі. Ось вулиця, що веде до єпископської резиденції – по обидва боки знаходяться гімназійні приміщення.

 

Із фотосерії “Залізничний вокзал в Ужгороді” (від Волошина)

Залізничний вокзал. Сейкель-Іллеш. 1904.

Залізничний вокзал. Сейкель-Іллеш. 1904.

 

Залізничний вокзал. М.Бровді. 1915.

Залізничний вокзал. М.Бровді. 1915.

 Розпочинаємо подорож містом Ужгород, прибувши на невеличкому паровозику на старовинний міський вокзал. Як видно з листівок, його двоповерхова споруда збереглася до нашого часу практично незмінною. Перед нею – усього три колії. Замість перонів – просто насипаний гравій.

В Угорщині будівництво північно-східної залізниці почалося 1868 р. Проте, аби не посилювати Ужгород і особливо навколишні українські села, власті пустили дорогу не через це найбільше місто Угорської Русі, а значно південніше – через Чоп – Батьово – Берегово.

Вокзал. "Лумен". 1927.

Вокзал. “Лумен”. 1927.

Першу ж залізницю, що з’єднала Ужгород з Ніредьгазою, збудовано у 1872 р. (на основі угорського закону N28 від 1870 р). Далі 1893 р. збудовано так звану ужанську залізницю від Ужгорода до Великого Березного. 1904 р. її продовжено до Ужка і далі в Галичину. Тоді ж збудовано металевий залізничний міст замість попереднього дерев’яного. У 1912 р. прокладено вітку на Пряшівщину, а під час Першої світової війни руками російських військовополонених споруджено вузькоколійку Ужгород – Анталовці. 1897 р. від Ужгорода прокладено телеграфну лінію до Будапешта.

Вокзал. М.Ліхтіг. 1924.

Вокзал. М.Ліхтіг. 1924.

На наступних листівках бачимо вокзал вже чехословацької доби. Сам він не змінився – той же будинок, ті ж три колії. Але перед його фасадом, обернутим до міста, зеленіють дерева, що піднялися до рівня другого поверху. Привокзальної площі все ще немає, вона ледве окреслена рядом стовпчиків, які відгороджують поле перед вокзалом.

Ні Станційної вулиці, ні нинішнього проспекту Свободи в австро-угорську добу ще не існувало, тому від вокзалу візник везе нас ґрунтовою дорогою до вул. Мукачівської. Взагалі 1890 р. місто мало лише 83 двоповерхових і 2 триповерхові будинки. Усього ж їх налічувалося 1050 (на 1900 рік).

Радванська вулиця. "Уніо". 1928.

Радванська вулиця. “Уніо”. 1928.

Повертаємо на вул. Мукачівську. Тут будинки буквально притискаються один до одного. Дорога, що з’єднувала два найбільших міста краю, була геть забудована магазинами, складами, постоялими дворами.

Радванська вулиця. "К.І.", Прага. 1924.

Радванська вулиця. “К.І.”, Прага. 1924.

На самому початку Мукачівської бачимо, що цю першу вулицю міста відділяє від дороги на Мукачево карантинний пункт зі шлагбаумом (на місці нинішнього залізничного переїзду). Один із перших будинків на Мукачівській – готель “Карпатія”. Уздовж вулиці відкрилося багато нових магазинчиків.

Далі розташовані одна із мукомолень, майстерні, цехи… В часи радянської влади вул. Мукачівська втратила своє торгове значення, яке зараз починає відновлюватись. По Мукачівській виходимо на площу Шандора Петефі, яка відкриває центральну частину Ужгорода…

Детальніше…