Архів теґу: НДІ політичної регіоналістики

65 років тому вийшов у світ перший номер офіційної газети Ужгородського університету

IMG_20161108_173238 IMG_20161108_173640Історія Ужгородського університету нерозривно пов’язана з офіційною вузівською періодикою, так названою з часом – університетською пресою. Вона стала без перебільшення «Літописцем університету», оскільки на своїх сторінках відчувала дихання кожного причетного до його життєдіяльності, фіксувала радісні та сумні моменти університетського буття.

Так чи інакше, однак для когось це історія, яку він сам прожив, а для когось це інша історія, але вже у спогадах живих і тих, що, на жаль, уже відійшли від нас. Для одних та інших – це своєрідний літопис не лише університету, а й Закарпатського регіону в цілому, який зберігся в документах, записках учасників журналістського процесу, а головне зберігся на газетних шпальтах тисяч сторінок, які випускалися впродовж 70-літнього часу. Сьогодні, при наявності мережі Інтернет й чисельної кількості друкованих засобів інформації, важко уявити, що був час, коли інформаційне поле регіону забезпечували своєю роботою одиниці новинарських видань. А було ж все саме так. Уявімо собі початок далеких п’ятдесятих років минулого століття, коли в Закарпатті функціонувало лише декілька регіональних газет. Одночасно створювалися районні періодичні видання. Однак фахово-тематичних газет не було.

І ось, у листопаді, а точніше 7 листопада 1951 року виходить перший номер першої в Закарпатській області відомчої газети – як тоді прийнято було говорити – «багатотиражки» нещодавно створеного Ужгородського державного університету. Назва новинки була вибрана в дусі тогочасної політичної ідеології – «За більшовицькі кадри» і нині не вписується у декомунізацій ну свідомість. Сьогодні термін «багатотиражна газета» сприймається дивно, хоча цьому є досить переконливе тлумачення в різних довідниках і пов’язане воно із дальшим розвитком аматорської «стінної» газети. Так чи інакше, але «багатотиражна» газета почала систематично виходити в Ужгородському державному університеті. До того ж, відкриття вузівської газети було не такою уже й простою справою. Посилаючись на відповідні документи, Д.С. Григораш стверджує, що «видавати багатотиражку мають право підприємства, установи, де кількість працюючих становить не менше 2 тис., а також вузи з тією ж кількістю студентів та викладачів» (Григораш Д.С. Журналістика у термінах і виразах. Львів, 1974. – С. 26-27).

Сам факт появи подібного періодичного видання, його значення для зростання університету в цілому й підготовки майбутніх науково-педагогічних кадрів, значна частина яких згодом стала широко знаною в Закарпатті і за його межами, став значимою подією. Відповідно й історія університету значною мірою є історією Закарпатського регіону. Про це написано чимало наукових і науково-популярних праць, розвідок, а ще є ж багато спогадів, статей, згадок, фотоілюстрацій про ті цікаві й часом дуже непрості часи. Разом з тим, чи не найповніше історія першого в регіоні й до нині єдиного класичного вишу в Закарпатті писалася саме на сторінках університетської багатотиражки. Звичайно, поява вузівської багатотиражки мала неабияке значення для розвитку самого університету, його інтелектуального потенціалу, своєрідного самовираження навіть у тогочасних умовах партійної диктатури та жорсткої цензури. Але не можна врахувати величезне інформаційне поле, той молодіжний заряд, енергію хай навіть і заідеологізованих сторінок кожного випуску університетської газети. Вже сама можливість викладача, студента, техпрацівника виступити в газеті, поділитися своїми здобутками й успіхами ближніх, порушити ту чи іншу проблему (а їх було чимало) стало подією, реальністю, якою скористалися тисячі читачів у стінах вузу. На жаль сторінки газети, як і всієї тодішньої радянської преси, використовувалися і для зведення рахунків, навіть розправ з неугодними, про що ми ще скажемо, але безперечним є той факт, що протягом півстоліття в університетській газеті написана своєрідна історія, літопис вузу. І цей факт вже сам став історією.

Упродовж свого існування газета виходила під трьома різними назвами – «За більшовицькі кадри» (з 7 листопада 1951 року), «Радянський студент» (з 14 листопада 1952 року), «Ужгородський університет» (з 1 січня 1989 року). Їх справу продовжили «Погляд» (з 26 січня 1999 року) і «Бюлетень Прес-служби Ужгородського національного університету» (з лютого 2006 року).

Але повернемось до першого номеру першої університетської газети «За більшовицькі кадри». Він побачив світ 7 листопада 1951 року. Під заголовком зазначалося, що це «Орган партбюро, ректорату, комітету ЛКСМУ, профкому та місцевкому Ужгородського державного університету». Новинка вийшла на чотирьох сторінках і коштувала 20 копійок. Редакція знаходилася на вулиці Жовтневій, 46 (тепер А. Волошина), а газета друкувалася в університетській друкарні накладом 500 примірників. Звичайно, можна тільки уявити собі з якими труднощами стикався молодий тоді викладач-філолог Йосип Дзендзелівський, готуючи до випуску перший, до того ж святковий, номер. Адже, крім досконалого знання мови, необхідно було володіти хоча б елементарними навичками планування, макетування, верстання газети, знати деякі нюанси друкарського ремесла, цинкографії тощо. «Дуже добре пригадую, як хвилювалися ми, адже це перший номер, – згадував Йосип Олексійович рівно через тридцять років. – Тоді друкарня університету знаходилася у підвалі нинішнього фізфаку. І от ми, тобто М. Сидоран, я та коректор М. Полив’яна, сиділи над нашим первістком до третьої години ночі. Але як приємно було дивитись на зраділі обличчя викладачів та студентів, коли Михайло перед початком жовтневої демонстрації приніс до хімфаку нашу першу газету» (із книжки: Пойда С., Токар М. Сторінками університетської газети: До 50-річчя газети «Ужгородський університет» / Степан Пойда, Маріан Токар. – Ужгород: Вид-во «Два кольори», 2001. – С. 10 – 11). Незважаючи на низку не зовсім сприятливих обставин, перший і дуже відповідальний номер його видавцям вдався. Відкривається він у дусі того часу кількома закликами ЦК ВКП(б) до роковин революції, великим портретом Й. Сталіна і обширною передовою статтею «34-і роковини Великої Жовтневої соціалістичної революції». У цій статті наводилися загальні фрази про революцію «як видатну подію в історії людства, її велике значення для народів Радянського Союзу і всього світу». Є тут кілька цифр про розвиток за роки п’ятирічок машинобудівної, металообробної промисловості, виробництва електроенергії у порівнянні… з 1913 роком!

У передовиці наводяться два абзаци про університет, в яких сказано: «Величезним досягненням є заснування в Ужгороді університету і учительського інституту. Тепер діти трудящих мають повну можливість одержати вищу освіту. Наш університет веде велику роботу по вивченню природних багатств області з метою найефективнішого їх використання. Ряд кафедр університету ведуть роботу в тісному зв’язку з виробництвом: з промисловими підприєствами, колгоспами, радгоспами, науково-дослід­ницькими установами області, допомагають їм розв’язувати різні виробничі проблеми». Друга сторінка газети теж присвячена святкуванню «більшовицького Жовтня». На ній поміщені статті студентів біологічного, медичного та історико-філологічного факультетів, у тому числі і майбутнього доктора філологічних наук професора кафедри української мови В.І. Лавера. Як правило, в цих матеріалах йшлося про визволення краю від фашистів, економічний і культурний розвиток, будні університету. Результати роботи п’ятої студентської наукової сесії (тоді ще конференцій не було) висвітлюються на третій сторінці газети. Цікаво, якщо на другій сторінці поміщено виключно матеріали студентів, то про роботу секцій гуманітарних, медичних, хімічних, біологічних наук розповідають у своїх матеріалах декани відповідних факультетів М. Антошин, В. Хенкін, В. Потапов, X. Руденко. Тільки один матеріал «Спеціалізація на терапії» підписаний студентом VI курсу медичного факультету А. Кишком. На відміну від попередніх четверта сторінка газети не була тематичною. На ній поміщено різноманітні матеріали. Зокрема, це і велика стаття старшого викладача біологічного факультету О. Арсірія «Шефська робота біологічного факультету», надрукована під шапкою «Зв’язок науки з виробництвом». Із цього матеріалу дізнаємося, що колектив біофаку вже декілька років проводить шефську роботу в колгоспах Ужгородського і Великоберезнянського районів. У 1950 році викладачі і студенти брали участь у наукових конференціях, які проводилися в колгоспі «Перемога» с. Велика Добронь і в колгоспі ім. Хрущова с. Яворово Ужгородського району. Крім того, в університеті було проведено засідання Вченої ради з участю Героїв Соціалістичної Праці Юрія Рубіша, Івана Гужвая, Ганни Ладані, Пенчо Пенчева і Ганчева. Про зв’язки кафедри неорганічної хімії з колгоспами пише у своєму матеріалі завідувач цієї кафедри доцент Г. Дісітанов. Стаття старшого викладача кафедри марксизму-ленінізму Л. Арістархова присвячена виборам народних суддів, які мали відбутися 16 грудня 1951 року. Матеріал побудований за існуючими тоді штампами: радянський суд – найгуманніший і найсправедливіший у світі, а буржуазний і, зокрема, американський – поганий, антинародний і т. п. Завідуюча агітколективом філологічного відділу історико-філологічного факультету О. Лєсова пише про участь студентів у агітаційних заходах, присвячених виборам суддів. Тут же поміщено дві інформації про загальноуніверситетський вечір і студентську теоретичну конференцію. Із фотоілюстрацій знаходимо й зображення корпусу теперішнього хімічного факультету (тоді це був головний корпус університету), фото із занять у хімічній лабораторії, а також фотознімок, на якому зображено спорудження Волгодонбуду. У першому номері газети немає жодної рубрики, очевидно, це можна пояснити браком досвіду її творців. Незважаючи на те, що це перший номер, і до того ж газета святкова, вона була видана чорно-білою фарбою. Знову ж таки, можливо, кольоровий друк не дозволяли поліграфічні можливості університетської друкарні. Не було, чомусь, і традиційного у таких випадках звернення до читачів про початок виходу газети.

Зараз можна чимало говорити про плюси і мінуси першого номера, але можемо сказати однозначно, що він вдався свіжоспеченим тоді журналістам: у номері вдалося якнайповніше відобразити тогочасне життя університету. Звичайно, що з погляду сьогодення перша університетська газета була надзвичайно заполітизована й відображала загальноідеологічний характер тогочасного життя інтелігенції та студентського загалу. Причини заполітизованості газети зрозумілі всім і винити в цьому когось було б безглуздо… Однак, поміж цим вона започаткувала літописання буденного життя у виші, що дає можливість нам пізнати історію перших років існування Ужгородського університету та його багатогранної діяльності.

 Маріан ТОКАРдиректор НДІ політичної регіоналістики УжНУ

Соціалізація дітей трудових мігрантів Закарпаття (SR№7)

obkl_SR7Переглянути

Дослідження присвячене виявленню та аналізу специфічних особливостей життєвих труднощів у процесі соціалізації дітей транскордонних трудових мігрантів на прикладі Закарпатської області. На емпіричному матеріалі доведено, що діти українських трудових мігрантів мають власну систему ціннісних диспозицій (смислів) щодо розуміння життєвих особистих та сімейних труднощів і способів їхнього долання. Видання розраховане на широке коло читачів, фахівців, державних службовців, краєзнавців. 

Автор: Вікторія Рюль 

Чергове видання НДІ політичної регіоналістики

Науково-дослідний інститут політичної регіоналістики в Ужгороді видав чергову монографію із серії «Studia Regionalistica». Автором праці «Cоціалізація дітей трудових мігрантів Закарпаття» є Вікторія Рюль, доцент кафедри соціології і соціальної роботи факультету суспільних наук УжНУ.

Продовження