Архів теґу: Портал “ЗаКарпатія”

ГО АГЕНЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ «КАРПАТІЯ»: НАБЛИЖАЮЧИСЬ ДО ПЕРШОГО ЮВІЛЕЮ…

KarpВосени наше товариство святкуватиме 5-річчя від дня створення. Наближаючись до цього першого й маленького ювілею, хочеться коротко згадати про те, хто ми є і для чого… Продовження

Віражі процесу декомунізації в Україні

отсутствие-симво-а-коммунизма-32052368Українці в своїй історії неодноразово ставали на боротьбу з демонізацією політичної дійсності, з ідеалізацією політичної ідеології, персональним політичним ідолопоклонством. Однак, найбільш потужний спротив національній ментальності все ж зумів створити чужородний для українців комунізм, з яким Україна бореться вже 25 років поспіль.

Декомунізація розпочалася ще в часи розпаду СРСР, коли стихійно, часто під загрозою гонінь, а подекуди і з благословення місцевих влад громади позбувалися комуно-радянської символіки: надписів, скульптур, пам’ятників, вивісок, персоніфікації організацій тощо. Це стосувалося й освітніх закладів, які поступово позбавлялися ідеологічного нашарування у навчальних програмах, виховних заходах тощо. Це період першої хвилі декомунізації знизу. Проте тоді, на зламі 80 – 90-х років ХХ ст. бажання громадян не стимулювала тогочасна влада. Відтак цей рух загальмувався і носив з часом поодинокий прояв.

Друга хвиля декомунізації в Україні нахлинула в часи Помаранчевої революції та перші роки президентства Віктора Ющенка. Сценарій був практично той самий. Поштовх надало суспільство знизу. Правда дещо активізувалися правові засади цього процесу, тобто влада, хоч і не комплексно, але юридично підтримала декомунізацію. Це стосувалося подальшого перейменування міст і сіл, вулиць, площ, скверів та іншого. Але із суспільною кризою ця хвиля знову не носила завершеного вигляду. Певні покращення відбулися, хоч і не надовго, в освітніх програмах: викриття білих плям історії, критика комуністичного режиму, вшанування жертв політичних репресій та Голодомору. Однак профільні міністерства важко реагували на необхідність змін.

І нарешті наші дні – третя хвиля. Це період 2013 – 2015 років. Поки що ми можемо говорити про активізацію масштабного «ленінопаду», як старту нової хвилі та ухвалення 9 квітня 2015 року Верховною Радою України відповідного пакету законів про декомунізацію. Але це знову – хвиля, що котиться знизу вверх.

Українське суспільство ідентифікує все комуністичне з минулим і антидемократичним. Відтак, слід говорити про те, що українці (а бачимо вже декілька поколінь) прихильні, без підказки влади, до демократичного поступу й відкидання диктатури як такої. Бачимо також, що влада знов іде за народним відчуттям, але ніби другим кроком. 20 травня 2015 року пакет законів був опублікований і набув чинності. Цей крок можна розцінювати як запізнілий для України загалом. Це потрібно було зробити роками раніше. Втрачено багато часу. Але з іншого боку – краще пізно, ніж ніколи. Тепер слід не втратити динаміки його реалізації.

До процесу декомунізації треба ставитися набагато серйозніше, ніж це сприймається частиною соціуму сьогодні. Це значний комплекс заходів, у тому числі освітньо-виховного спрямування, який необхідно реалізовувати надзвичайно ефективно. Зокрема, фундаментом перелому свідомості українця є освіта і виховання. При чому у такій сфері небезпечною є тимчасовість або половинчастість декомунізації. Нові покоління мають виховуватися на кращих національних ідеалах, а не на фейковому героїзмі чужородного тіла. Дошкільний навчальний заклад, загальноосвітній навчальний заклад, виші – це ті осередки, які повинні поступово, крок за кроком, здійснювати декомунізацію. Усе інше з часом відпаде природно. Але тільки при умові комплексного і безперервного підходу, який не залежатиме від політики.

Відрадно, що прийнята цього року «Концепція національно-патріотичного виховання» – акцентує увагу саме на національному сегменті виховного процесу. Не хотілося б, щоб ця хороша ідея так і залишилася на папері. Це стосується і навчальних програм у школах та університетах. Здавалося б, декомунізація мала торкнутися і філософських та суспільно-політичних інституцій в університетах, але формат вивчення класичних ідеологічних принципів є поза політикою, і не є перешкодою для наукового пізнання.

Ухвалений пакет законів про декомунізацію неоднозначно сприймається частиною суспільства та деякими політиками. Зокрема, маємо подання народних депутатів до Конституційного суду України з вимогою правового трактування такого рішення. Чимало відомих політиків узагалі не голосували за їх прийняття. Можливо варто внести уточнення в деякі дискусійні формулювання. Є і публічна критика. Деякі експерти, політики і науковці вважають, що ці закони політизуватимуть історію і порушать право на свободу слова. На даному етапі ця критика є безпідставною, оскільки не враховує суспільну значимість дії законів. Я б поставив процес декомунізації на рівні національної безпеки України. Тому закони повинні виконуватися, а відповідні структури – нести за це відповідальність!

Хотілося б наголосити на іншому. Необхідний злам свідомості. Ідеологія, яка нічого нового за останні двадцять років не додала Україні, а ще й тягне за собою негативний історичний шлейф – непотрібна. Тому варто віддалятися від популізму політиків і заглядати в перспективу. А вона для України є очевидно іншою!

Маріан Токар (Ужгород)

Особливості традиційного ложкарства українців Закарпаття

OLYMPUS DIGITAL CAMERAЛожки є неодмінним атрибутом нашого побуту. Тепер простіше купити готовий заводский виріб, однак ще в середині ХХ століття на Закарпатті були поширені ложки ручної роботи. Їх робили переважно з дерева (з глини та металу рідко), оскільки це найбільш доступний та легкий для обробки матеріал, а крім того деревянною ложкою важко обпектися, на відміну від металевої. Ложки використовували для практичних потреб, але вони виконували й певні обрядові функції.

Продовження

Хуст: історія церковного годинника

OLYMPUS DIGITAL CAMERAГодинник – ніби об’єктив, що віддзеркалює світопростір між миттю й вічністю, між духовним і тлінним, між життям і смертю. Кожного ранку, проходячи повз старовинний костел святої Анни, задивляюсь на круглий пристрій для вимірювання часу, і ніби поринаю в сиву глибину віків… Скільки всього в маленькому містечку над Тисою пов’язано з цим середньовічним годинником, скільки невідомого нам приховує він, але… вперто мовчить, відраховуючи хвилини і сповідаючи тільки про плин годин та настання нової доби… Продовження

Перша жінка-політик Закарпаття

IrenaOmeljan-1-21

Ірина та Омелян Невицькі

У політичній історії Закарпаття свій яскравий слід залишила чимала кількість громадсько-політичних, культурно-освітніх та релігійно-духовних діячів. Серед них були партійні та державно-політичні активісти різних рівнів. Більшість із них були вихідцями із Закарпаття, інші – саме в цьому регіоні проявили свої професійні та громадсько-організаторські здібності. Але значна перевага в їх кількості належала представникам чоловічої статі. І хоча дана ситуація загалом вписувалася в тогочасні стереотипи та тенденції чоловічої переваги в здійсненні важливих суспільно-політичних функцій, варто наголосити, що в Закарпатті, а саме у період існування Підкарпатської Русі в складі демократичної Чехословаччини, з’явилася передвісниця жіночої емансипації в політиці, яка на рівні з чоловіками вголос заявила про національну, політичну та партійну позиції й стала виразником рівноправного поступу місцевих жителів незалежно від статі у своїх громадсько-політичних поглядах. Мова йде про Ірину Невицьку – відому культурно-просвітню та громадсько-політичну діячку Закарпаття та Східної Словаччини міжвоєнного періоду. І якщо її просвітницька активність була відомою весь час, то факт її участі у партійних баталіях та політичних дискусіях певною мірою знаходився у тіні.

Продовження

75 років тому Великі Лучки могли стати містом !?

Velyki_Luchky_CoAВ історії міст і сіл Закарпаття чимало цікавих й таємничих сторінок – більших чи менших.

Одну з таких цікавинок розкриває обнадійлива стаття про село Великі Лучки, що на Мукачівщині.

Існуючи з початку XV століття, поселення завжди виділялося з поміж інших в регіоні. А в 1847 році за велінням Австрійського цісаря навіть отримало статус торгового містечка.

Продовження

Організатори педагогічної періодики в Підкарпатській Русі

Традиції культурно-освітнього й національно-духовного розвитку Закарпаття до і після зазначених у назві статті хронологічних меж яскраво ілюструють неабияку увагу творчої інтелігенції до професійних проявів педагогічного загалу краю. Це стосується і як безпосереднього фахового виконання своїх обов’язків учителями в різноманітних навчально-виховних закладах, так і поширення виховних цінностей шляхом виступів на публічних лекціях та публікації відповідних матеріалів у окремих виданнях і пресі.

Продовження

Склад, структура і діяльність партії комуністів у Підкарпатській Русі

borkan

Олекса Борканюк – один із лідерів закарпатських комуністів

Процес становлення на позиції української орієнтації політичної організації комуністів Підкарпатської Русі у 1920-х роках, яка офіційно називалася Закарпатський крайовий комітет Комуністичної Партії Чехословаччини (крайком КПЧ). Власне поширення комуністичних ідей в даному регіоні мало свої особливості, які були викликані суспільно-історичним моментом тогочасності. Цьому сприяли деякі внутрішні та зовнішні фактори, які виходили з можливих умов існування Чехословацької держави та її складової частини – Підкарпатської Русі (низький рівень політичної культури жителів краю, демократичність і багатопартійність державної системи, актуальність соціальних вимог у заново відродженому суспільстві тощо).

Продовження

Організація освіти в Закарпатті здійснювалася під патронатом Церкви

Для розвитку культури і, зокрема, писемності на території Закарпаття, як і в країнах усієї Східної Європи, велике значення мало прийняття і поширення християнства. Вчені ще в першій половині ХІХ століття аргументовано довели, що християнство, а з ним і кириличне письмо, поширилися в регіоні на ціле століття раніше, ніж на інших територіях сучасної України.

Продовження

Про заснування Ужгородської гімназії

Перше видання Статуту навчальних закладів ордену єзуїтів

Перше видання Статуту навчальних закладів ордену єзуїтів

Заснування колегіуму в нашому краї відбувалося на фоні запеклої боротьби, яку в ХVІ ст. вели між собою протестанти і католики на всій території Угорщини. Головними опонентами протестантів у боротьбі за вірників були єзуїти, члени католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса», заснованого в 1534 році св. Ігнатієм Лойолою (1523 – 1566 рр.).

Продовження

  • Сторінка 1 з 2
  • 1
  • 2
  • >