Архів теґу: O.Filippov.

Болгарський період у закарпатському середньовіччі

Півтора століття землі сучасного Закарпаття входили до складу Болгарської держави.

Продовження

Про походження назви міста Мукачево

Ні мýка, ні мукá

1919-05-19Мункачово-Губернатор Руської КраиниНе одне десятиліття вчителі загальноосвітніх шкіл пояснювали юним мукачівським учням, що назва їхнього рідного міста – Мукáчево – походить від слів «мýка» (наголос на першому складі) або «мукá» (наголос на другому складі). Такі науково-методичні рекомендації готували для шкільних педагогів більш досвідчені колеги – професори наших вузів. Закарпатські науковці, у свою чергу, запозичили ці «фантастичні казки» від їхніх попередників – чеських і словацьких етнографів, які під час польових досліджень у 20 – 30-х роках ХХ століття записували народні розповіді від пересічних місцевих селян.

Продовження

Мукачевская реальная гимназия

1920Мункач-Головная гимназия1910Мукачевская гимназия на нынешнем месте была создана еще в конце ХIХ века, задолго до начала Первой мировой войны 1914 – 1918 годах, когда город Мукачево относился к Венгерскому королевству, входившему в состав дуалистической Австро-Венгерской империи. Тогда гимназия называлась по-венгерски Magyar király állami főgymnásium (Венгерская королевская государственная главная гимназия).

Продовження

Білі хорвати в Ужгород не заходили: «біла пляма» історії, яку знають у Європі

0620horvatyУ 60  – 80-х роках ХХ століття, використовуючи певні археологічні дослідження та окремі літописні повідомлення, українські історики науково обґрунтували для тодішньої радянської влади передумови входження Закарпаття під політичну зверхність Київської Русі у другій половині Х століття, що дало їм згодом підстави для подальшого впровадження терміну «історичне Закарпаття».

Продовження

Фальшива грамота князя Корятовича

011-Грамота Кориаовича-1360Про князя Федора (?-1414, за дослідженням Йосипа Кобаля – 1415) (Федір Корятович у світлі нових джерел // Карпатика. – Вип. 32. – Ужгород, 2005. – С. 104-105), четвертого сина Коріата, одного з онуків великого князя Литовського Гедиміна (Левко Войтович. Генеалогія династій Рюриковичів і Гедиміновичів. – Київ, 1992. – С. 169-171), закарпатськими істориками і краєзнавцями у ХХ столітті створено чимало міфів та легенд. Одним із них є надмірне перебільшення важливості ролі Федора Корятовича у перетворенні Мукачева в значний центр господарського, культурного і політичного життя Закарпаття (Григорій Павленко. Історія Мукачева. – Ужгород, 1998. – С. 44-48). „І ось у 1394 році на Закарпаття з Литовсько-Руської держави прибув відомий подільський (слов’янський, руський, закарпатський – на вибір) князь Федір Корятович, який зробив багато корисного для культурного (господарського, політичного – на вибір) збагачення нашого народу. У XIV столітті він побудував на горі палац з рицарським залом і церквою (вежу, замок, монастир – на вибір), а його нащадки продовжили їх вдосконалювати”. Таку інформацію може знайти сьогодні читач, що цікавиться історією Мукачева. Хоча ані замок, ані монастир до складу міста тоді не входили.

Продовження

Князь Федір Корятович мав герб угорського короля

010-Литов-герб Корятовича-гравюраОдним із відомих зображень Федора Корятовича, князя Подолії, довгий час вважалася фігура закутого у лати вершника зі щитом у лівій руці і довгим дволезим мечем – у правій. Та нарешті, наприкінці 2003 року, закарпатська історіографія визнала, що ця гравюра належить художнику Яношу Біндеру (1735 -1811) і не є прижиттєвим портретом володаря Мукачівського замку, а лише зображенням герба Великого князівства Литовського. Князь Федір ( ? – 1414), син Коріата і онук Гедиміна, використовував його на власній печатці ще на початку XV століття (Йосип Кобаль // „Срібна Земля – Фест”, №50(403) від 18-24 грудня 2003 року). А про те, хто цей вершник і яким чином він стосується до Корятовича, розповідь піде нижче.

Продовження